Дипломная работа: Фінансовий ринок (фондовий) України
в) короткострокові - до одного року.
Рішення про випуск довгострокових i
середньострокових казначейських зобов'язань приймається КМУ. Рішення про випуск
короткострокових казначейських зобов'язань приймається МФУ. У рішенні про
випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску.
Порядок визначення продажної вартості
казначейських зобов'язань встановлюється МФУ, виходячи з часу їх придбання.
Виплата доходу за казначейськими
зобов'язаннями та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску,
затверджених: за довгостроковими i середньостроковими зобов'язаннями – КМУ,
короткостроковими – МФУ.
Казначейські зобов’язання було випущено відповідно до
Постанови КМУ від 10.01.02 № 15. Але вони не є інструментом для фондового
ринку, оскільки розміщуються виключно серед фізичних осіб. У 2002 році цей
фінансовий інструмент вперше вийшов на фондовий ринок. Загальна кількість угод
за ним склала 556,13 млн. грн. Цей обсяг перевищує обсяг за зовнішніми
державними облігаціями і інвестиційними сертифікатами. Це пов’язано з тим, що
генеральним агентом з їх розміщення, обслуговування та погашення обрано
Ощадбанк, як державний банк з най розгалуженішою мережею філій в країні. Мінфін
на виконання доручення уряду обрав у радники з комунікаційної політики для
освітньо-інформаційної підтримки розміщення казначейських зобов’язань відому в
рекламному бізнесі агенцію Adell Saatchi & Saatchi.
Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про
депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після
закінчення встановленого строку депозиту i процентів за ним.
Існують наступні види ощадних сертифікатів: строкові
(під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та
на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж
(відчуження) іншим особам є дійсним.
Ощадні сертифікати повинні мати такі
реквізити:
-
найменування
цінного папера - "ощадний cepтифiкaт";
-
найменування
банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження;
-
порядковий
номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення (для
строкового сертифіката), найменування або ім'я утримувача сертифіката (для
іменного сертифіката);
-
підпис
керівника банку чи іншої уповноваженої на це особи;
-
печатку
банку.
Доход за ощадними сертифікатами
виплачується за пред’явленням їх для оплати в банк, що їх випустив. У разі,
коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів за строковим
сертифікатом раніше обумовленогоу ньому строку, то йому виплачується понижений процент, рівень якого визначається на
договірних умовах при внесенні депозиту.
З кожним роком питома вага цього
інструменту на фондовому ринку України зростає і у 2002 році цей показник
перевищив 10% загального обсягу виконаних угод. Прослідкуємо цю динаміку за
допомогою графіку № 2.4.
Графік № 2.4. Обсяги виконаних угод з ощадними
сертифікатами за 1999-2002 роки
Вексель - цінний пaпip, який засвідчує
безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного
строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержальнику).
Випускаються такі види векселів:
простий, переказний.
Простий вексель містить такі
реквізити:
а) найменування -
"вексель";
б) просту і нічим не обумовлену
обіцянку сплатити визначену суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому має
здійнитися платіж;
д) найменування того, кому або за
наказом кого платіж має
бути здійснений;
є) дату i
місце складання векселя;
е) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Переказний вексель повинен містити крім реквізитів передбачених у пунктах а),
в) – є), також:
- просту i нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;
- найменування того, хто повинен
платити (платника).
Документ, у якому відсутній будь-який з вказаних реквізитів, відповідно для простого i переказного векселів, не має сили простого або переказного
векселя, за винятком таких випадків:
а) вексель, строк платежу за яким не
вказаний, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред'явленні;
б) при відсутності особливого
зазначення місце, позначене поряд з найменуванням платника (місце складання документа
- для простого векселя), вважається місцем платежу i одночасно місцем проживания платника (векселедавця - для
простого векселя);
в) вексель, у якому не вказано місце
його складання, визначається підписаним у місці, позначеному поряд з
найменуванням векселедавця.
Порядок випуску та oбiгy векселів визначається КМУ.
На фондовому ринку вексель продовжує
займати значне місце на фондовому ринку продовжує займати вексель, але
якщо у 1999 році його питома вага в загальному обсязі виконаних угод займала до
70%, то протягом останніх років вона стала менше 50%. Динаміка угод з векселем
зображена на графіку № 2.5.
Графік 2.5. Обсяги угод з
векселями за 1999-2002 роки.
За даними звітності торговців
цінними паперами, протягом 2002 року на ринку цінних паперів України було
виконано 542 454 угоди купівлі-продажу загальним обсягом 108607,9 млн. грн. У
порівнянні з попереднім роком кількість угод зменшилась на 29 тис. грн. з
одночасним збільшенням загального обсягу у 1,5 рази, що свідчить про збільшення
середньої ціни угоди з цінними паперами, яке спостерігається протягом 2
останніх років.
Також прогнозується збільшення
питомої ваги організованого ринку. Верховна Рада прийняла у першому читанні
законопроект “Про внесення змін у деякі закони України”, який передбачає, що
угоди з купівлі-продажу цінних паперів будуть укладатися виключно на
організаційно оформленому ринку.
2.3. РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО
РИНКУ В УКРАЇНІ
При розгляді розподілу функцій
регулювання фондового ринку між державними органами ми бачимо, що основний
обсяг робіт у цій справі покладено на Державну комісію з цінних паперів та
фондового ринку (ДКЦПФР). Законодавче закріплення за Комісією широких
повноважень з регулювання, нагляду та контролю на фондовому ринку стало значним
кроком у період його становлення. У держави з’явилися нові можливості та реальні умови справляти вплив на
процес випуску та обігу цінних паперів з прийняттям закону України “ Про
державне регулювання ринку цінних паперів” (1996).
ДКЦПФР підпорядковано Президентові України; вона також є підзвітною Верховній
Раді України. Комісія створюється у складі у складі Голови Комісії та шести її
членів. Всі вони призначаються та звільнюються Президентом України. Голова й
члени Комісії мають право без окремих доручень репрезентувати її в суді. Термін
повноважень Голови і членів Комісії – сім років. Та сама особа не може бути
членом Комісії понад 2 терміни поспіль. Звільнення Голови і членів комісії
протягом терміну їхніх повноважень можливе тільки з власного бажання, а також
у разі заподіяння ними шкоди державі і у зв’язку з неможливістю виконання
обов’язків за станом здоров’я.
Комісія є певною адміністративною
системою, до якої входять центральний апарат і територіальні органи, що
координують діяльність з місцевими державними адміністраціями та органами
місцевого самоврядування.
З метою координації діяльності
державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється
Координаційна рада. До складу Координаційної ради входять керівники державних
органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції
управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад та Положення про
Координаційну раду затверджує Президент України за поданням Голови Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку. Державна комісія з цінних паперів та
фондового ринку розробляє і затверджує з питань, що належать до її компетенції,
акти законодавства, обов'язкові для виконання центральними та місцевими
органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку
цінних паперів, їх об'єднаннями, контролює їх виконання. При Державній комісії
з цінних паперів та фондового ринку створюється Консультаційно-експертна рада,
яка розробляє рекомендації щодо політики на ринку цінних паперів та бере участь
у підготовці та обговоренні проектів актів законодавства, які розробляються та
розглядаються Комісією. Склад
Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджує ДКЦПФР. Основними завданнями
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є: 1) формування та
забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та
функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння
адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; 2)
координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні
ринку цінних паперів та їх похідних; 3) здійснення державного регулювання та
контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території
України, додержання законодавства у цій сфері; 4) захист прав інвесторів шляхом
застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на
ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах
своїх повноважень; 5) сприяння розвитку ринку цінних паперів; 6) узагальнення
практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних
паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.
Названі цілі реалізуються через
виконання широкого діапазону функцій і прав, законодавчо закріплених Комісією.
Багато функцій мають певну схожість, що дає змогу згрупувати їх та узагальнити:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 |