Дипломная работа: Аналіз валютних операцій банку з метою підвищення їх ефективності
Крім
вищезгаданих, існують спеціальні види акредитивів: резервний, переказний, револьверний
та компенсаційний.
Револьверний
акредитив – це зобов'язання зі сторони банку-емітента відновити акредитив до
початкової суми після того, як він був використаний.
У
свою чергу, револьверний акредитив може бути комулятивним та некомулятивним. [32, c. 68]
Комулятивний
– це коли невикористані суми можуть бути додані до наступного чергового внеску.
Некомулятивний
– це коли додавання невикористаних своєчасно сум за строками не проводиться.
Компенсаційний
акредитив – це новий акредитив, відкритий на базі вже існуючого, непереказного
(базового акредитива) на користь іншого бенефіціара (експортера). Технічно цей
акредитив роздрібнюється на два простих акредитиви:
•
перший, який виставляється від імені зарубіжного покупця на посередника в банку
покупця, тобто бенефіціаром виступає посередник;
•
другий, який виставляється від імені посередника в його банку, при цьому
бенефіціаром є постачальник.
2. Фінансування експортно-імпортних угод
Комерційні
банки надають своїм клієнтам ряд кредитів і послуг кредитного характеру на
проведення операцій, пов'язаних з експортом та імпортом продукції.
Банківське
кредитування здійснюється у таких формах:
*
акцепт векселів;
*
видача гарантій;
*
облік векселів;
*
підтвердження акредитивів;
*
кредитування по відкритому рахунку;
*
видача позички в іноземній валюті під контракт і під заставу.
Підтвердження
акредитива застосовується як форма кредитування імпортера і виражається в тому,
що банк, який обслуговує імпортера, повинен: або перевести в банк експортера на
свій коррахунок суму коштів, зазначену в акредитиві; або якщо на цьому рахунку
достатньо коштів для виконання акредитива, послати повідомлення оплатити
акредитив зі свого коррахунку без додаткового переказу грошей.
Підтвердження
акредитива може проводити і банк експортера, але при цьому збільшуються витрати
імпортера при розрахунках акредитивами.
Кредитування
по відкритому рахунку як форма кредитування експортно-імпортних операцій може
надаватися як у розрізі міжбанківських, так і міжурядових відносин.
У
міжбанківських відносинах такий рахунок відкривається в комерційному банку, що
обслуговує експортера. По цьому рахунку встановлюється ліміт кредитування або
кредитна лінія, в межах яких здійснюються платежі експортеру. На цей же рахунок
надходять платежі від імпортера. Дозволяється наявність дебетового сальдо по
відкритому рахунку в межах ліміту і протягом певного періоду. При використанні
ліміту оплата експортно-імпортних операцій не проводиться (подібно до
контокорентного рахунку).
Кредит
під контракт на виробництво продукції для експорту видається і погашається у
валюті.
Умови
надання кредиту:
•
наявність гарантії вітчизняного банку або гарантії зарубіжного ділового
партнера;
•
наявність забезпечення. Як забезпечення по кредитах в іноземній валюті банк
може приймати акредитиви або платіжні гарантії, виставлені іноземними
банками-кореспондентами на користь позичальника чи його гаранта.
Кредити
видаються на звичайних комерційних умовах, однак з урахуванням валютного курсу,
що складається на валютному ринку по вільно конвертованій валюті (ставку по
іноземній валюті встановлюють поквартально).
Джерело
погашення кредиту – виручка в іноземній валюті.
Для
отримання кредиту позичальник подає до банку заяву, в якій зазначається така
інформація:
*
мета, сума, термін кредиту;
*
найменування і кількість товару, що купують, його вартість, країна
придбання і валюта платежу (валюта, в якій товар оплачується), валюта ціни
(валюта, в якій товар оцінюється);
*
економічне обгрунтування кредиту;
*
джерела погашення кредиту в іноземній валюті.
До
заяви додаються:
– гарантійний
лист банку чи іноземного партнера;
– техніко-економічне
обгрунтування кредиту, включаючи кошторис витрат по кредитованому проекту і
розрахунок окупності кредитованих витрат;
– графік
поставки імпортного товару;
– розрахунок
строків погашення кредиту і сплати процентів.
Після
розгляду документів укладається кредитний договір. Позичальник подає банку
строкові зобов'язання, в яких обумовлюються суми і строки погашення кредиту.
З
позичкового рахунку оплачуються доручення клієнтів на проведення розрахунків з
іноземними партнерами.
Нарахування
процентів починається з моменту виникнення позичкової заборгованості.
Заходи
впливу за несвоєчасну сплату процентів:
•
припинення подальшого кредитування в іноземній валюті;
•
дострокове погашення кредиту;
•
збільшення розміру плати за кредит;
•
блокування валютного рахунку позичальника і гаранта.
У
процесі кредитування клієнтів в іноземній валюті особлива увага приділяється
техніко-економічному обгрунтуванню. Воно має містити таку інформацію:
•
терміни і графік проведення заходу;
•
технологія реалізації валютної угоди;
•
запланований обсяг іноземної валютної виручки;
•
заплановані витрати, включаючи податки і мито;
•
витрати на погашення кредиту і сплату процентів;
•
непередбачені витрати;
•
передбачуваний обсяг доходів, за рахунок яких може бути погашений кредит.
Кредитування
під заставу. Заставою можуть виступати грошові вимоги до покупців в іноземній
валюті і сама іноземна валюта, яка є у позичальника.
3.
Посередницькі операції комерційних банків з іноземною валютою
Під
іноземною валютою розуміється як власне іноземні грошові знаки у вигляді
банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними
платіжними засобами на території відповідної держав, так і платіжні документи
та інші цінні папери, виражені в іноземки валюті або монетарних металах.
Під
валютній операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності
на валютні цінності, з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як
засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом
яких є валютні цінності, та операції, пов’язані з ввезенням (вивезенням),
переказуванням і пересиланням на територію України або за її межі валютних
цінностей.
Під
торгівлею валютою розуміють купівлю-продаж іноземної валюти за національну або
інші конвертовані валюти.
Купівля
та продаж іноземної валюти здійснюється на валютному ринку. При цьому тут
складається така система взаємовідносин:
·
між комерційними банками та їх клієнтами у даній країні;
·
між комерційними банками однієї і тієї ж країни;
·
між комерційними банками різних країн;
·
між комерційними та центральними емісійними банками;
·
між центральними емісійними банками.
У
першій ланці з цих сфер валютного ринку ведеться роздрібна торгівля іноземною
валютою, а в решті – оптова торгівля. Торгівля валютою може здійснюватись
комерційними банками на комісійних засадах або за власний рахунок.
Валюти
розрізняють за двома ознаками:
1.
Конвертованістю:
•
вільно конвертована;
•
неконвертована.
2.
Строковістю:
•
касова, або операція спот, при якій розрахунки між продавцем і покупцем валюти
здійснюються не пізніше, ніж на другий робочий день після укладення угоди;
•
строкова, або форвардна угода, що передбачає розрахунок між продавцем та покупцем
валюти не раніше, ніж через два робочі дні після її укладення за курсом,
зафіксованим в угоді.
І
касовою і строковою угодою передбачається фіксація певного валютного курсу в
момент її укладення. Касові угоди укладаються за поточним ринковим курсом – так
званим спот-курсом валюти, а тому часто й сам ринок таких контрактів називають
спотовим. Валютний курс, за яким здійснюються контракти на ринку строкових
угод, називається форвардним курсом, а ринок відповідно – форвардним.
Більш
складним різновидом форвардної угоди є угода своп, що укладається між банками і
дозволяє їм тримати свою валютну позицію закритою, тим самим запобігаючи ризику
зміни курсу валюти. Валютні операції своп полягають в одночасному проведенні
двох протилежних за змістом операцій: купівлі (продажу) валютних коштів на
умовах спот та продажу (купівлі) на умовах форвард. Якщо продаж валюти
проводиться на спотовому ринку і одночасно укладається угода про купівлю тієї
саиої валюти на форвардному ринку, то це валютна операція своп, що має назву
репорт. Якщо ж ідеться про купівлю валюти на умовах спот у поєднанні з
одночасним продажем на форварді, то відповідну операцію називають депорт.
Валютна
позиція банку – це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у
певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов'язань у цій
самій валюті. Різниця між сумою активів у іноземній валюті і пасивів у тій
самій валюті називається експозицією щодо даної валюти. Експозиція визначає
розмір валютного ризику, на який наражається банк внаслідок незбалансованості
активів і пасивів в іноземній валюті. Чим більший розмір експозиції, тим
більший валютний ризик існує в банку, і навпаки.
Валютна
позиція банку буває закритою і відкритою. Валютна позиція називається закритою,
якщо сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових та
позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті, а відкритою, – якщо сума
активів та позабалансових вимог не збігається із сумою балансових і
позабалансових зобов'язань.
Валютна
позиція відкрита довга – це коли сума активів і позабалансових вимог перевищує
суму балансових і позабалансових зобов'язань. Якщо відбувається навпаки, то
відкрита валютна позиція називається короткою.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 |