Курсовая работа: Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів

Серед осколків скла виявлена частинка лакофарбового покриття трикутної форми з розміром сторін 1,7; 2; 1,4 см. Покриття складається з двох шарів - зеленого і коричневого кольору.

Осколки скла і частку лакофарбового покриття сфотографовано, упаковано в пакети 1, 2, які опечатані і посвідчені пояснювальними написами, підписами слідчого і понятих..." [13, c. 56]

Фотографування місця події, на якій виявлені сліди транспортних засобів, здійснюється відповідно до загальних криміналістичних рекомендацій. Разом з тим слід враховувати і деяку специфіку. Так, при фотографуванні необхідно прагнути того, щоб фотознімки, які фіксують загальний вид місця події і його деталі, не тільки служили ілюстраціями до записів в протоколі, але і у разі необхідності були придатні для перевірки тих або інших обставин (положення, взаєморозташування предметів обстановки, різних деталей). Детальні знімки часто стають об'єктами експертного дослідження (сліди шин, сліди виступаючих частин).

Як правило, фіксація слідів транспортних засобів пов'язана з порівняно великою територією, тому при фотографуванні для орієнтування доцільне застосування фішок, укажчиків, номерів. В деяких випадках застосовують обведення окремих ділянок крейдою (сліди гальмування, сліди крові і т.п.). Сліди шин фотографуються з масштабною лінійкою способом лінійної панорами з додаванням номерних укажчиків. Ознаки, які вказують напрям руху транспортного засобу, фотографуються з масштабною лінійкою розміщеною в площині сліду паперовою стрілкою, направленою у бік руху. Труп фотографують в тому положенні, в якому його було знайдено. Пошкодження на трупі, одяг, а також сліди на них фотографують масштабним фотографуванням. Фотографування пошкоджень доцільно повторити в морзі [7, c. 134].

Так зокрема за потрібне слід більш детальніше зупинитися на способах фіксації слідів залишених колесами транспортних засобів, до яких належать сліди кочення, юза, заносу.

Так сліди кочення, представляють собою відбитки протектора колеса, та можуть розташовуватися як в безпосередній близькості від місця наїзду, зіткнення, так і відносно далеко від нього. При виявленні слідів кочення необхідно встановити їх приналежність конкретному автомобілю (або групову приналежність, якщо транспортний засіб зник з місяця пригоди).

Слід зафіксувати довжину, ширину, конфігурацію і колію сліду, вказати характеристику та розміри елементів малюнку протектора. Якщо слід прямолінійний, фіксують його розташування по відношенню до краю дороги на початку і наприкінці сліду, якщо він має іншу конфігурацію, то його ділять на ділянки, вимірюють і задають, на масштабну схему його траєкторію, розміри кожної ділянки, а також відстані від краю дорожнього покриття.

Фотографування слідів кочення здійснюють методом панорамної фотозйомки з масштабом (зазвичай використовують рулетку), при цьому в кадр необхідно включити точку відліку (тобто будь-якої постійний предмет дорожньої обстановки, за яким можна орієнтуватися відносно сліду на місці події). При фіксації слідів способом детальної фотозйомки вибирають найбільш чіткі ділянки з відображенням характерних ознак, якщо такі виявлені. За наявності об'ємних слідів роблять гіпсовий зліпок з ділянок, де відобразилися часткові ознаки, придатні для класифікаційних та ідентифікаційних досліджень. [16, c. 30]

Сліди юза характеризують рух автомобіля в загальмованому стані. Вони являють собою сліди тертя колеса об дорожнє покриття. Ширина кожного сліду свідчить про площу контакту колеса з дорожнім покриттям, відстань між двома паралельними слідами відповідає колії автомобіля, а поздовжні траси, що утворюються деталями елементів малюнка протектора, повинні чергуватися відповідно з виступами утворюючих елементів, що має важливе значення для встановлення належності сліду конкретному автомобілю. Сліди юза можуть розташовуватися як безпосередньо перед місцем зіткнення (наїзду перекидання), так і після нього. Вони можуть бути прямолінійними і дещо дугоподібними. [16, c. 31]

Початок слідів юза зазвичай виражений менш чітко, ніж закінчення. Для визначення точки або лінії початку сліду зручніше оглядати його з деякої відстані під невеликим кутом. При цьому потрібен асистент, котрий відзначить вказану точку.

У деяких випадках можна визначити початок сліду по дрібних ямках і подряпинах, які утворюються при зсуві камінчиків, часток ґрунту піску та інших дрібних об'єктів колесом. Закінчення сліду зазвичай позначається чіткою темною лінією, на якій утворюються скупчення бруду, залишки резини, захоплені при ковзанні поглибленнями протектора

У слідах юза можуть спостерігатися розриви, викликані відривом колеса від поверхні дороги або короткочасним припиненням натискання на педаль гальм.

При відриві колеса від поверхні дороги утворюються короткі і множинні розриви. Вони викликані малим навантаженням на задню вісь, внаслідок чого колеса підстрибують на нерівностях дороги.

У результаті припинення гальмування в кінці сліду може відбутися його зміщення, особливо в тих випадках, коли під час гальмування колеса автомобіля були повернуті. У такому сліді необхідно зафіксувати окремо прямолінійну ділянку і ділянку відхилення (його довжину, ширину, характер кривизни).

Якщо слід юза суцільний або з розривами, зумовленими відривом коліс від дороги (чергуються короткі розриви), то його треба вимірювати повністю, від початку до кінця (без урахування розривів). У разі виявлення сліду юза з розривом в результаті припинення гальмування вимірюється кожна ділянка гальмування, розрив вимірюється окремо.

Прямолінійні сліди фіксують у двох точках від краю дороги (узбіччя): на початку і наприкінці, дугоподібні - як мінімум у трьох точках: на початку, кінці та середині (в найбільш віддаленій точці від краю дороги).

При огляді слідів юза потрібно встановити, якому транспортному засобу вони належать, яке їх розташування по відношенню до інших транспортних засобів і слідами, зафіксованим на місці пригоди.

Сліди бажано зафіксувати за допомогою оглядової фотозйомки, включивши в кадр нерухомий орієнтир.

Сліди заносу незаторможеного транспортного засобу є криволінійні сліди ковзання, на поверхні яких спостерігаються розташовані під кутом траси, утворені виступами малюнка протектора.

Ознакою слідів заносу є вихід слідів задніх коліс за межі колії передніх. Початок і закінчення слідів визначається так само, як і в слідах юза.

При наявності слідів ковзання з занесенням необхідно виміряти довжину сліду кожного колеса з урахуванням кривизни. На схемі і фотознімках слідів потрібно відзначити початок і закінчення кожного обода коліс (заднього лівого, правого заднього, лівого переднього, правого переднього). На схемі відображається конфігурація слідів в масштабі, для чого можна використовувати шаблон або макет автомобіля в масштабі, замість коліс використовується грифель або крейди.

Необхідно зафіксувати відстань між парними слідами (передніх і задніх) коліс в декількох точках. Якщо в слідах вбачаються траси, розташовані під кутом, слід визначити кут нахилу трас і зафіксувати їх за допомогою масштабної фотозйомки. Кожен слід бажано розділити на окремі ділянки і зафіксувати послідовно кожну ділянку по відношенню до краю дороги. Сліди можна фотографувати за допомогою панорамної і орієнтуючої фотозйомки. [16, c. 32]

При фіксації слідів транспортних засобів велике значення мають вимірювання, за допомогою яких фіксуються точні дані про об'єкти матеріальної обстановки місця події, їх взаєморозташування. Вимірювання слідів транспортних засобів дає можливість отримати початкові дані для визначення типу, виду і моделі транспортного засобу. Недбало проведені вимірювання можуть привести до помилки у встановленні транспортного засобу. Наприклад, якщо в сліді відображення якоїсь особливості повторюється, то треба визначити зовнішній діаметр шини за формулою:

Д=L/3.14

де Д- зовнішній діаметр шини, L - довжина кола шини, яка дорівнює відстані, виміряній між двома відображеннями однієї і тієї ж особливості, яка повторюється.

Зайве говорити, що при допущеній помилці у вимірюванні цієї відстані діаметр шини також буде визначений неправильно, а отже можливе і неправильне визначення типу транспортного засобу. При вимірюванні необхідно прагнути максимальної точності, дотримуючись правил вимірювання конкретних параметрів [18, c. 79]. Так, вимірювання рекомендується проводити під прямим кутом до поздовжньої і поперечної осі проїжджої частини, виконувати їх до однієї базової лінії (наприклад, до краю доріжки), фіксувати точки, між якими проводяться вимірювання. За можливості вимірювання доцільно повторювати на різних ділянках. Матеріальну обстановку, зафіксовану в протоколі огляду місця події, поряд із фотографуванням, допомагає з'ясувати складання схеми, яка є додатком до протоколу (ст. 191 КПК України). Схема в протоколі огляду місця події може містити такі реквізити: найменування; місце вчинення ДТП; дата і час події; дані особи, яка склало схему, її підпис; прізвища і підписи фахівців, понятих; умовні позначення, масштаб.

На схемі графічно фіксуються:

- ділянка доріжки;

- орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів і слідів;

- транспортні засоби, які брали участь в події, координати їх розташування щодо елементів проїжджої частини, орієнтирів;

- труп, його розташування і прив'язка;

- сліди коліс транспортних засобів, їх розташування щодо елементів доріжки, розмірні характеристики;

- інші сліди і предмети, які відносяться до події, - розташування частин, які відділилися від транспортного засобу (уламки кузова, часточки фарби і т. ін.), розміри, форма слідів крові, площа розсіяння осколків, обсипання ґрунту і ін.;

- характеристика, доріжки, дорожні знаки і т. ін. Для складання схеми найзручніше використати бланки, виготовлені з міліметрівки.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5