Реферат: Архітектурна спадщина Чернівців кінця XIX - поч. XX ст.
Для прикладу візьмемо декілька
найбільш цікавих житлових споруд. Будинок по вулиці Ю. Фучика, 20 зберіг дату:
"1903". За стилем він - перехідний: від пізньої еклектики-до раннього
модерну. Більш послідовно риси модерну втілились в будинку № 12 по тій самій
вулиці. За розповідями місцевих жителів, цей будинок належав скульптору, і
донедавна на його фасаді красувався картуш із датою:" 1904 рік".
Вілла по вулиці Хотинській, 7 також має дату: 1906 рік. Приблизно цим же
періодом може бути датований будинок № 5 по вулиці Льва Толстого. Його декор
дуже типовий для того міжнародного варіанту "раннього модерну", про
який вже йшла мова в доповіді професора А. Пуніна.
Аналогічні декоративні мотиви, тільки
в скромнішому виконанні, зустрічаємо на фасадах невеличкого особняка по вулиці
Мінській, 2. На його фасаді вказано 1908 рік.
Маскарони на фасаді будинку №45 по
вулиці О.Кобилянської дуже типові для ранньої фази модерну, але чіткі, прості
форми великих вікон змушують підозрювати, що цей будинок побудований в кінці
1900-х рр. А будинок по вулиці О. Пушкіна, 10 з його датою в незвичному
картуші: 1910 рік, - можливо, завершує еволюцію раннього модерну, - тим більше,
що в декорі відчуваються мотиви неокласичного характеру.
Чудовими, але, на жаль, вже поступово
зникаючими сторінками архітектурної спадщини Чернівців австрійського періоду є
вхідні двері і "парадні" входи багатьох житлових будинків. Типовими
прикладами можуть стати добре збережені залізні двері житлового будинку по
вулиці Олександра Доброго і "парадні" багатоквартирного житлового
дохідного будинку по вул. О. Кобилянської, вул. Вавілова, 5. "Квітучі
інтер'єри" цих вестибюлів і сходів дозволяли зняти стрес, породжений
урбанізованим міським середовищем.
Керамічна плитка в облицюванні
підлоги вестибюлю житлового будинку № 12 по вулиці Челюскінців майже в точності
повторює мотиви, введені в модерн бельгійським художником і архітектором Анрі
ван де Вельде. Характерним прикладом масової житлової забудови тих років став
сусідній будинок по вулиці Челюскінців, 10. Його фасад - достатньо типовий для 1900-их років. Але інтер'єри
вестибюлю і сходових площадок свідчать про досконалу унікальність цього
будинку. Чудом збереглися вітражі, які сьогодні стали рідкісними зразками цього
монументально-декоративного мистецтва, яке вже відійшло в минуле.
На межі 1900—1910-х років в
архітектурі майже усіх європейських країн намітився перехід від модерну до
ретроспективної неокласики. Яскравою ілюстрацією даного процесу може служити
споруда страхового агенства австрійських залізничних доріг (Уег5Іспегип§ дег
Ц§1еггеісш8спеп ЕізепЬаппеп).
У Чернівцях, на відміну від
Петербургу, неокласика представлена лише декількома прикладами. По вулиці
Олександра Доброго поруч знаходяться два будинки - 5 і 7 , які ілюструють різні
відтінки архітектурного ретроспективізму 1910-х років. На фасаді одного є дата:
1912 рік. Сусідній будинок ще типовіший длянеокласики 1910-х років. Ордерні
елементи його фасаду явно модернізовані. І в прийомах їх модернізації можна
побачити деякі впливи чеського кубізму.
В буковинській столиці, як і в усій
європейській архітектурі, модерн еволюціонував від ранньої, декоративної стадії
до пізньої, більш строгої, геометризованої і раціональної. На межі 1900-1910-х
років цей процес відбувався синхронно з тенденціями
ретроспективно-неокласичного характеру. В багатьох випадках тенденції пізнього
"раціонального модерну" і ретроспективної неокласики зливались.
Прикладом такого "симбіозу" може служити відомий готель "Золотий
лев" у Чернівцях.
Дуже цікавим зразком поєднання
неокласики з тенденціями пізнього раціонального модерну є споруда
аристократичної вілли по вулиці Українській, 22 (сьогодні редакція обласної
газети "Буковина"). Класичні форми фасаду трактуються у спрощений
модернізований спосіб.
Вартий уваги дворовий фасад будинку.
Тут були активно використані новаторські залізобетонні конструкції, які
відчуваються в архітектурних формах будинку. Дворові фасади багатьох житлових
будиків міста - це одна з цікавих і недосліджених тем, де більше запитань, ніж
відповідей. Наприклад, прибудова у внутрішньому дворику будинку по вулиці Українській,
55. Залізобетонні конструкції тут виступають активним джерелом архітектурного
формотворення. Ця прибудова була реалізована напередодні Першої світової війни
чи є прикладом конструктивізму 1920-х років? Відповіді на це запитання ще нема.
Еволюція "пізнього
юґендстилю" в бік все більшої лаконічності прослідковується в багатьох
творах як віденських архітекторів, так і представників інших архітектурних шкіл
(московські будівлі Ф. Шехтеля 1910-х років, "Новий Пасаж"
архітектора Н.Васильєва в Петербурзі, 1911-1913 рр. і т.п.). Цю тенденцію
"очищення" (пурифікації) архітектури, яка надає перевагу естетичним
установкам "функціонального стилю" - "конструктивізму"
1920-х років - професор А. Пунін у своїх дослідженнях визначив як свого роду
"прото-функціоналізм" -"передконструктивізм".
Акош Мораванські визначив цю
тенденцію іншим терміном - "ргдтосіегпег Кагіопаїізтш", виходячи з
прийнятого сучасною культурологією поняття "модернізм", яке
використовується як визначення новаторського руху всієї культури XX століття.
Послідовним втіленням цього "техніцизму" був архітектурний стиль тих
років, названий західними дослідниками "функціоналізмом"; в СРСР був
прийнятий інший термін - "конструктивізм", але при цьому самі
ідеологи конструктивізму визначали його як "функціональний метод".
Найбільш яскравими проявами
"прото-функціоналізму" у віденській архітектурі кінця 1900~их -
початку 1910-их років були твори архітектора Адольфа Лооса (1870-1933),
переконливого прихильника і пропагандиста архітектурного "пуризму",
який вважав, що орнаменти - це "злочин". Він реалізував свою творчу
програму в ряді проектів і будівель. В їх числі вілли Штайнера (1910 р.) і Шоя
(1912 р.) у Відні, фасади яких повністю позбавлені декору і сприймаються як
витвори 1920-их років XX ст..
У стильовій еволюції віденського
"сецесіону" в бік "зрдіїег Іи§епсІ8Ш" і "ргдтосіегаег
Каїіопаїізтиз" (за визначенням Мораванські) дуже яскравими творами (але
явно недооціненими нашими вітчизняними істориками архітектури) є споруда санаторію
"Лютлен" ("Ілппіеп 8апаІогіит") у Відні, побудована у 1907
році. Його автор - архітектор Роберт Оерлей (КоЬегІ Оегіеу), один з найбільш
цікавих представників "сецесіону", який в питаннях архітектурного
формотворення, без сумніву, володів даром "провидця". Фасад санаторію
сприймається як твір архітектури "наступаючих 20-х років".
Аналогічні проконструктивістські
тенденції зауважуємо і в архітектурі буковинської столиці. Типовим прикладом
може бути житловий будинок № 8 по вулиці І. Богуна. На фасаді - дата: 1911 рік.
Як і віденська будівля Роберта Оерлея, цей будинок підтверджує думку про те, що
раціоналістичні тенденції пізнього модерну у визначених аспектах перевершували
"наступаючий" функціоналізм (конструктивізм) архітектури 20-их рр.
Перехід від пізнього модерну до стилю
"ар-деко" 20-их років XX ст. також можна прослідкувати, спостерігаючи
за змінами на деяких спорудах. Одними з найцікавіших є житлові будинки на розі
вул. Української, 57 і Шевченка, 45. Наразі не вдалося встановити точної дати
їх спорудження. Але вважаємо, що він побудований на початку 20-их років. Його
фасад, прорізаний широкими вікнами, привертає до себе увагу якоюсь особливою
архітектурною елегантністю. Шорстка фактура тиньку відтінюється дуже вдало
промальованими тягами, тонкими рамками ' 'мінімізованих" віконних
наличників. Деякі з вікон виконані' 'з гранями'' - вони нагадують твори
провідних віденських майстрів - Макса Фабіані і Адольфа Лооса (зокрема, його
відому споруду банку на Міхаельсплятц).
Але особливої вишуканості, веселого
колориту фасадові цього будинку надають яскраві червоні керамічні плитки, що
викладені у простінках між вікнами верхніх поверхів і мовби' 'приховані" в
кутах вікон другого поверху. Гнучкі флоральні мотиви, надзвичайно розповсюджені
в ранньому модерні, тут змінилися на чіткі геометризовані форми. І ця
урочистість геометризму висловлює стильову концепцію, яка зародилася в етиці
раціоналізму початку XX ст. і пізніше перейде в "ар-деко".
Розглянуті нами стильові тенденції в
архітектурі Чернівців достатньою мірою передають аналогічні тенденції в
архітектурі інших європейських країн.
В архітектурному образі міста
втілились також тенденції, які висловлюють регіональну специфіку Буковинського
краю. Про те, що ця проблема виникала і розв'язувалась, наочно свідчить вітраж
на парадних сходах будинку колишнього Окружного адміністративного управління
(Ьапо!е8ге§іегип§), побудованого в 1869 1873 рр. за проектом архітекторів Й.
Главки та Ґлаубіца. Вітраж "Полювання на ведмедя" був створений в
дарчому виконанні віденським художником А. Оффнером і встановлений в 1908 році
під час ремонтних робіт і надбудови четвертого поверху.
Ознаки певної "регіональної
ідентичності" спостерігаються і в декорі фасадів деяких чернівецьких
будинків раннього модерну. Серед типових для модерну флоральних мотивів
з'являються картини соняшників (вул. Саксаганського, 15 і вул. Вавілова, 5).
Деякі риси "українського
модерну" можна знайти в будинку на розі вул. Лесі Українки, 5 і вул. Сіді
Таль, 4. Такими "регіональними рисами" можна вважати високі дахи з
керамічної дахівки і характерні "фольклорні" вікна, які звужуються у
верхній частині.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |