Реферат: Охорона праці - основні положення, зміст і завдання

Виробничі операції на етапі завалення матеріалів у сталеплавильний агрегат, здійснювані машиністом завалочної машини, складаються з безпосереднього ведення процесу завалення, очищення порогів завалочних вікон після випуску плавки, викачування шлаку і поліровки плавки руд заправки в піч додаткових матеріалів і розкислювачів, подачі та установки в сушильні печі мульд з рудою й іншими матеріалами. Ці операції повинні здійснюватися разом з проведенням заходів щодо захисту робочого місця машиніста від теплового опромінення, уловлюванню і видаленню пилу.

Наявність у виробничому середовищі основних цехів металургійного виробництва несприятливих виробничих факторів обумовлює необхідність вдосконалення технологічного процесу, направленого на знач поліпшення умов праці. Так, повна механізація заправлення і завалення печей за допомогою спеціальних машин істотно полегшила працю сталеварів. Улаштування в пічному просвіті бункерної естакади з автоматичним набором необхідної дози зіграло велику позитивну роль у боротьбі з пило виділеннями при подачі сипких матеріалів.

Використання для ремонту печей магнезитових і хромомагнезитових вогнетривів замість шамотних і динасових більш ніж у 2 рази збільшило міжремонтний період служби печей, що в свою чергу значною мірою скоротило частоту найважчих видів ремонтних робіт. Одночасно різко зменшилася шкідливість пилу, що утворюється підчас ремонту печей, оскільки нові вогнетриви містять у 8-10 разів менше кремнезему, ніж шамот (65%) і динас (до 95%), а також значно скоротився час перебування робітників умовах підвищених температур та інтенсивного інфрачервоного опромінення в порівнянні з мартенівським виробництвом (на 25-85%). Сучасне планування сталеплавильних цехів з кущовим розташуванням печей, передбачаюче холостий просвіт після кожних двох працюючих агрегатів, дозволило значно поліпшити природне провітрювання робочих місць.

Успішно вирішена одна з найактуальніших проблем сталеплавильного виробництва - очищення технологічних і вентиляційних викидів. Сучасні великовантажні дугові печі обладнуються системою видалення основної маси запорошених газів, що утворюються безпосередньо з внутрішнього простору печі. Інші пиловиділення і тепловиділення, що поступають у виробничу атмосферу через нещільність між склепінням і корпусом печі, крізь зазори навколо електродного простору та із завантажувального вікна печі, уловлюються аспіраційними укриттями з очищенням повітря, що видаляється витяжною вентиляцією.

Цілий ряд небезпечних факторів виключений при переході на перервне розливання сталі. Використання машин безперервного литва заготівок дозволило виключити важкі операції по збірці сталерозливних поїздів (канав). Упровадження набивної футерівки сталерозливних ковшів значно полегшило працю каменярів.

Киснево-конвертерне виробництво сталі, що характеризується великою інтенсивністю технологічного процесу, є джерелом теплових виділень.

Такими джерелами є технологічне устаткування (кожух, горловина конвертера), розплавлений метал і шлак, гази, що утворюються при продуванні конвертера, робота газових пальників у котлах-утилізаторах, розплавлений метал у виливницях. Інтенсивність випромінювання на робочих місцях коливається від 350 до 10500 Вт/м2. Особливо інтенсивне теплове опромінення відбувається на робочих місцях при узятті проби, вимірюванні температури, огляді і ремонті горловини конвертера. Джерела теплових виділень обумовлюють і температуру повітря на робочих місцях. Випускання сталі і шлаку, вибивання продуктів згорання і зазора між горловиною конвертера і кесоном, викид металу і шлаку супроводжуються виділенням окису вуглецю і сірчистого газу в атмосферу на робочому майданчику біля конвертера, на майданчику над працюючим конвертером у зоні котла-утилізатора.

Конвертерні гази містять і пил. Кількість і хімічний склад пилу залежить від складу чавуну і присадок, об'єму конвертера, висоти фурми над рівнем металу, витрати і тиску кисню. Додатковими джерелами пилоутворення є перевантаження шихтових матеріалів, кладка конвертерів і сталерозливних ковшів, ламання футерівки та ін.

Безпека праці при виплавці сталі в конвертері визначається справністю завалочних пристосувань і правильністю наповнення совків у шихтовому відділенні. Операцією підвищеної небезпеки є заливання чавуну в конвертер. Щоб уникнути травмування у разі вибухів або викидів металу з конвертера в результаті попадання в нього брухту, який не відповідає технічним умовам, або наявності шлаку від попередньої плавки необхідно екранувати оглядові отвори поста управління операторів, виводити персонал з небезпечних зон.

При заливанні чавуну в конвертер присутність людей на верхніх відмітках над конвертером заборонена, оскільки є небезпека отруєння газом і одержання опіків. Операція продування конвертера передбачає суворе дотримання правил безпеки оператором центрального поста управління і узгодженість у діях з конверторником, шлаковиком та іншими робітниками конвертерного відділення.

Рівень безпеки киснево-конвертерного процесу набагато вищий від мартенівського електросталеплавильного. Це досягається автоматизацією, механізацією виробничих процесів, що скорочує час безпосереднього контакту працюючих з джерелами несприятливих виробничих факторів і вимагає від персоналу суворого дотримання технологічної дисципліни і вимог техніки безпеки. Порушення вимог призводить до того, що; протікання технологічного процесу в напівавтоматичному режимі матиме значні відхилення від нормальних по параметрах безпеки і створює умови для аварійних ситуацій.

На рівень безпеки істотно впливає склад відхідних конвертерних газів. Оскільки склад газів регулюється інтенсивністю продування, тиском газів над горловиною конвертера і продуктивністю димовідсмоктувача, то умовами порушення безпеки є відхилення від основних параметрів роботи газовідвідного тракту або технології. Особливо небезпечною є операція відбирання проб і виміру температури сталі. Вимоги безпеки передбачають здійснення цих операцій із спеціальних майданчиків, обладнаних техплозахисним екраном, при використанні засобів індивідуального захисту. Сам процес нахилу конвертера для відбирання проб металу вимагає обережності, не допускається присутність людей навпроти горловини до повного нахилу конвертера і припинення випліскувань шлаку. В електросталеплавильних цехах технологічний процес пов'язаний з використанням великих електричних і механічних потужностей. Виробниче середовище (характеризується нагріваючим мікрокліматом. Основними джерелами значних надлишків тепла є дугові електропечі, печі нагріву феросплавів ковші та виливниці, наповнені розжареним металом, нагріті поверхні технелогічного устаткування. На параметри температури повітряного середовища виробничих ділянок впливають пора року, географічне розташування підприємства, конструкції і об'єми приміщень, ступінь керованої аерації та вентиляції.

Інтенсивність теплової радіації в цеху залежить від етапу технологічного процесу, потужності електропечі, відстані від неї до робочих зон.

Виробниче середовище електросталеплавильного цеху характеризується наявністю шуму. Джерелами його є дугова електропіч, робота електромостових кранів, процеси розвантаження і завантаження завалочної корзини система газоочищення. Рівень звукового тиску залежить від стадії виплавки, дисперсності використовуваної шихти, газокисневого дуття, швидкості навантажувально-розвантажувальних робіт, кількості працюючих кранів.

До найбільш «шумонебезпечних» професій слід віднести професії сталеварів, їх підручних, розливальників, шихтувальників, машиністів електромостових кранів.

Виробничі операції в цеху при роботі дугових електропечей, а також окремих машин і механізмів (електромостових кранів, стрічково-кидкових мульдозавалочних машин) супроводжуються загальною вібрацією. Максимальні величини віброшвидкості спостерігаються на майданчику біля сталевипускного жолоба і на пульті майстра по випуску сталі, при закладенні і обробленні сталевипускного отвору, підготовці жолоба до зливання металу, його формуванні після випуску плавки.

Концентрація виробничого пилу в повітрі робочих зон зростає при заправці печі, підсипанні порогу, додаванні шлакоутворюючих компонентів і легуючих добавок, при кисневому дутті, в момент розливання сталі у виливницю. Найбільшим пиловиділенням характеризується процес розплавлення, особливо при іржавому, брудному і малогабаритному скрапі. При окисленні збільшення пиловиділення відбувається у момент активного кипіння металу і дії кисневих струменів. При відносно невеликому пилоутворенні в період рафінування воно різко зростає при випалюванні вуглецю, при добавлянні плавки.

Максимальна концентрація пилу виявляється при механізованому заправленні печі заправною машиною відцентрового типу.

Дисперсний склад пилу електросталеплавильних цехів залежить від технологічного режиму плавки, її періоду, марки сталі, що виплавляється, умов утворення аерозолів, конденсації та пори року. Взимку запорошеність збільшується. Найбільш дрібнодисперсний пил утворюється при випаровуванні заліза в зоні горіння дуги. За хімічним складом пил представлений оксидами заліза, хрому, марганцю, магнію, двоокисом кремнію, містить домішки алюмінію, титану, вольфраму, ванадію, молібдену. В період розплавлений в хімічному складі виробничого пилу переважають оксиди заліза, у відновному періоді - оксиди легуючих добавок.

Технологічний процес є джерелом інтенсивних викидів у повітря робочих зон виробничих ділянок цеху окису вуглецю, оксидів азоту, двоокису сірки, ціанідів і сполук селену.

На вміст газів у повітрі робочої зони істотно впливають кількісний і якісний склади легуючих добавок у шихті. Навіть при випуску металу в ковші і при розливанні у повітрі визначаються залишки окису вуглецю. При застосуванні сучасних ефективних засобів газоочищення на робочих місцях забезпечується склад повітря, що відповідає ГОСТам.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10