Курсовая работа: Холдингові компанії

Це особливо важливо для української промисловості, яка довгий час вже потребує раціоналізації галузевої структури. Справа в високій маневреності холдингів, їх здібності швидко і вагомо реагувати на потреби в переміщенні капіталу, збільшувати число сфер своєї діяльності, здійснювати комплексні програми.

Можна вважати встановленим той факт, що визначальна роль у керівництві ринковою економікою належить крупним об’єднанням типу холдингу. Холдинги функціонують в світі практично у всіх галузях господарства.

Створені на сьогодні в Україні за ініціативою держави холдинги важко віднести до одного з тих видів, які ефективно функціонують на Заході. Це пояснюється тим, що при їх створенні за мету ставиться збереження раніше існуючих об’єднань підприємств. Крім того, український фондовий ринок ще продовжує формуватися.

Порушення жорстких, адміністративних, управлінських вертикальних відносин поряд з демонтажем механізмів централізованої економічної системи диктує необхідність створення нових господарських об’єднань, якою є холдингова структура - контроль акціонерного капіталу підприємств. Слід визначити, що ефективність цього процесу досягається в значній мірі за рахунок високого ступеня взаємодії, а не конкуренції.

В умовах перехідного періоду можливі такі варіанти створення державних холдингових компаній:

-за ініціативою самих державних підприємств;

-створення нових акціонерних товариств;

-створення державних холдингових компаній міністерствами;

-в результаті реструктуризації великих підприємств;

-за ініціативою крупних підприємств, що виробляють складну готову продукцію.

До створення холдингу можуть спонукати багато причин. До типових з них можна віднести:

-відсутність необхідних фінансових коштів;

-знос та технічне старіння обладнання;

-труднощі з реалізацією продукції;

-необхідність стабільного та якісного забезпечення сировиною і комплектуючими;

-відсутність попиту на акції підприємства.

Управління портфелем цінних паперів стало основним завданням у системі стратегічного управління інтегрованою діяльністю холдингу. Раціонально вибраний напрям стратегічної діяльності в сфері виробничої, фінансової і господарської діяльності зумовлюють ефективну діяльність всього об’єднання.

Переваги консолідації підприємств і цілі, що досягаються у межах холдингової компанії, можуть бути такими [9, 324]:

-обмеження або ліквідація конкуренції;

-контроль за постачанням сировини і готової продукції;

-незалежність від зовнішніх постачальників сировини;

-створення єдиного виробничого комплексу від видобутку сировини до готової продукції;

-зменшення накладних витрат за рахунок централізації управлінських витрат;

-можливість зниження податків;

-широкі можливості інноваційної діяльності;

-об’єднання технічного досвіду, економія у виробництві і розподілі продукції;

-економія на торгівельних операціях;

-зменшення кризового тиску.

Крім того, створювані таким чином державні холдинги будуть виступати як етап передачі функції управління і розпорядження державної власності недержавним структурам. Формування холдингових груп в Україні спостерігається і в сфері недержавних структур (комерційні фінансові компанії).

Слід зазначити, що поглинання господарських суб’єктів в процесі приватизації здійснюється за згодою Антимонопольного комітету України. Поглинання може здійснюватися шляхами:

-шляхом укладання договору:

-закупівлі за грошові кошти акцій дочірнього підприємства (під час первинного розміщення) на вторинному ринку цінних паперів;

-дарування;

-обміну;

-випуск материнською компанією привілейованих акцій на суму вартості контрольних пакетів підприємств, які поглинаються; випуск привілейованих акцій здійснюється на суму, яка не перевищує 10% статутного фонду холдингової компанії;

-випуск холдинговою компанією простих іменних акцій та обмін на вторинному ринку цінних паперів дочірнього підприємства;

-придбання на умові договору внаслідок:

-спадщини;

-рішення суду;

-приватизації.

Материнська компанія може бути будь-якою організаційно-правовою формою, але краще, якщо вона матиме статус відкритого акціонерного товариства. Це дає можливість реалізувати основні холдингові функції шляхом постійної маніпуляції складом портфеля цінних паперів материнської компанії.

2.3 Система управління холдингової структури

Як показує досвід, холдингова система має велику гнучкість і адаптивність, що дозволяє головній компанії ефективно управляти всією інтегрованою структурою. Завдяки холдинговій системі дочірні підприємства можуть зосередити свою увагу на оперативній діяльності та перетворитися в центри прибутку.

Це дозволяє створити умови для постійного розрахунку витрат і безперервного аналізу економічних результатів окремих організаційних одиниць. При цьому господарський ризик розподіляється на певну кількість дочірніх підприємств, які з моменту реєстрації будуть вести самостійну комерційну діяльність. Ліквідація чи банкрутство якогось з дочірніх підприємств не позначиться вагомо на фінансовому положенні інших.

Аналізуючи позитивні і негативні риси системи материнської і дочірніх підприємств, слід відзначити, що вона отримала широке розповсюдження тому, що найкращим чином відповідає стилю і структурі керівництва крупними об’єднаннями підприємств, часто диверсифікованими, коли намагаються уникнути недоліків централізації чи повної децентралізації, віддаючи перевагу проміжному варіанту. При цьому виділяються основні функції управління і по кожній із них приймається рішення про доцільність централізації/ децентралізації цієї функції.

Серед основних чинників, які впливають на прийняття рішення, є характер холдингової компанії. Найбільша централізація характерна для об’єднань, які займаються виробництвом однорідних товарів чи здійсненням послуг. Повна децентралізація, навпаки, доцільна для холдингових компаній, зацікавлених в інвестуванні в різні галузі виробництва.

Що стосується функціонального складу системи управління материнської компанії, то він визначається характером об’єднання підприємств, але завжди за головним підприємством залишається виключна функція управління портфелем цінних паперів.

Як вже зазначалося, в економічній літературі для оцінки взаємозв’язків видів діяльності фірми було запропоновано концепцію синергізму, джерелом якого може бути спільне використання одних і тих же виробничих потужностей, науково-дослідних і конструкторських розробок, застосування спільного досвіду управління. Синергетичний ефект може бути і негативним, коли в окремих фірмах у складі стратегічних зон з’являються такі, які суттєво відрізняються від традиційних за рівнем нестабільності і критичними чинниками успіху. В цих випадках керівництво не завжди в змозі ефективно управляти цими зонами.

Таким чином, стратегічне управління портфелем компанії в холдингу полягає в тому, що воно допомагає забезпечити вищу рентабельність інвестицій при комбінації підприємств, ніж у тому випадку, коли вони управляються окремо. В загальному вигляді портфельна стратегія холдингу визначається такими мотивами:

-придбання в нових галузях;

-укріплення існуючих підрозділів за рахунок придбання;

-повільний вихід з небажаних галузей; розпродаж підрозділів;

-розміщення ресурсів у формі капіталу [11, 86].

Розробка стратегії холдингу є дуже важливим етапом формування всієї інтеграційної структури. Як показує досвід, рішення повинно бути детально обґрунтовано. Практика свідчить, що необхідним є виділення двох етапів у процесі створення холдингової компанії.

На першому етапі необхідно провести попередній діагностичний аналіз. Треба здійснити інвентаризацію майнових і постатейних балансових показників на основі бухгалтерських даних. Тільки це дасть змогу розрахувати необхідні узагальнюючі документи для вибору варіантів подальших організаційних перетворень.

На другому етапі проводиться багатоваріантна фінансова імітація з урахуванням різних критеріїв управління холдинговою компанією. На практиці створенню холдингу передують численні розрахунки і детальні дослідження, поки концепція компанії не буде відповідати фінансовим можливостям її учасників.

При формуванні складу холдингової компанії дочірні підприємства можуть бути різної організаційно-правової форми: відкриті і закриті акціонерні товариства, з обмеженою додатковою і повною відповідальністю, командитні товариства. Проте останні дві форми рідко використовуються у холдингах.

Більш розвинутою формою у порівнянні з товариствами є закриті акціонерні товариства. їх переваги для дочірніх підприємств полягають у наступному:

-захищеність від інвестиційної політики конкурентів;

-закриті товариства неможливо перекупити без згоди більшості засновників;

-можливість перереєстрації у відкриті акціонерні товариства.

Закриті акціонерні товариства в своїй більшості є невеликими посередницькими (фінансовими і торгівельними) фірмами з невеликим статутним фондом, кількістю засновників і обсягом власного капіталу.

Найдоцільнішою організаційно-правовою формою є відкриті акціонерні товариства, які мають такі переваги:

-можливість залучення капіталу третіх осіб шляхом випуску акцій;

-можливість залучення значної кількості коштів.

Визначальним моментом у функціонуванні холдингової компанії є організація діяльності головної материнської компанії, де зосереджуються основні функції управління об’єднаними (дочірніми) підприємствами. Відмічалося, що дочірні підприємства передають значну кількість своїх управлінських функцій головній компанії.

Материнській компанії у системі управління холдингом делегуються такі функції:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7