Курсовая работа: Виробництво та виробнича функція. Закон спадної граничної продуктивності

Рухаючись зліва направо по рядку, можна спостерігати, що за незмінного обсягу капіталу, з кожною додатково використаною одиницею ресурсу "праця", зростає обсяг випуску. Разом з тим, динаміка кожного рядка показує, що кожна наступна одиниця праці (за незмінного обсягу капіталу) забезпечує менший приріст загального обсягу випуску.

Рухаючись згори донизу по кожному зі стовпчиків, ми спостерігаємо динаміку загального випуску, за незмінного обсягу ресурсу "праця", при зміні обсягу капіталу на одну одиницю. Тут теж чітко простежується дія закону спадної продуктивності при змінному ресурсі "праця".

Зобразимо графічно вплив змін у затратах праці та капіталу на загальний обсяг випуску за допомогою ізоквант (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Обсяги випуску за різних комбінацій двох змінних ресурсів.

Ізокванта — це крива, що показує різні комбінації змінних ресурсів, що забезпечують однаковий випуск продукції.

На рис. 1.2 зображено три ізокванти, побудованих за даними табл. 1.1. Наприклад, ізокванта Q показує всі можливі комбінації ресурсів праці та капіталу, що забезпечують максимальний обсяг випуску 45 од. Ізокванта Q2 зміщена праворуч вгору від ізокванти Q1 Це означає, що будь-яка комбінація ресурсів на цій кривій забезпечує більший, (ніж на кривій Q1), обсяг випуску (Q2 = 65 од). Ізокванта Q3 показує різні комбінації ресурсів, що забезпечують максимальний обсяг випуску 80 од.

Карта ізоквант — це набір ізоквант, кожна із яких показує максимально можливий обсяг випуску за різних комбінацій ресурсів. Вона є альтернативними способом опису виробничої функції, подібно до того, як карта кривих байдужості є альтернативним описом функції корисності.

Ізокванти демонструють наявність багатоваріантності при прийнятті виробничих рішень керівництвом фірми. Можна домогтися певного обсягу випуску продукції, використовуючи різні поєднання виробничих факторів. Ізокванти звичайно вказують на існування багатьох альтернативних можливостей для забезпечення певного обсягу продукції при різних співвідношеннях між факторами виробництва. Ця обставина має надзвичайно важливе значення для підприємств, оскільки вони вишукують такі співвідношення, які забезпечують мінімальні витрати виробництва.

При аналізі ізоквант можна обмежитись ефективними комбінаціями факторів на ізокванті, оскільки заміщуваність доцільна лише тоді, коли за допомогою збільшення затрат одного фактора забезпечується зниження затрат іншого фактора. Якщо при виробництві визначеного обсягу продукції збільшення затрат одних факторів не супроводжується зменшенням затрат хоча б одного іншого фактора, то такий процес суперечить принципу ефективності.

Чим далі від початку координат розміщена ізокванта, тим більший обсяг випуску забезпечують різні комбінації ресурсів на ній.

Варто зауважити, що лише двофакторна виробнича функція (праця і капітал) дає можливість графічного аналізу виробництва. Якщо ж ураховувати більше факторів, то необхідно застосовувати математичний аналіз.

Отже, ми розглянули виробничу функцію за умови, що обидва ресурси є змінними. У зв'язку з цим виникає питання про доцільність (чи недоцільність) заміни одного ресурсу іншим.

Гранична норма технологічного заміщення (МRTS, від англ. marginal of technical substitution) — це величина, на яку можна зменшити обсяг одного ресурсу за рахунок використання додаткової одиниці іншого ресурсу за незмінного обсягу випуску.

Граничну норму заміщення капіталу працею математично можна подати у вигляді формули:

МRTSKL = – ΔK / ΔL = – dK / dL(1.6)

де ΔK та ΔL – малі обсяги зміни капіталу і праці за ізоквантою при Q = const

У формулі (1.6) капітал заміщується працею. Якщо ж є потреба в тому, щоб працю замістити капіталом, формула МRTS матиме зворотний вигляд:

МRTSKL = – ΔL / ΔK = – dL / dK(1.7)

Оскільки співвідношення зміни обсягу праці та обсягу капіталу — величини від'ємні, то гранична норма заміщення праці капіталом чи капіталу працею має бути величиною додатною.

Економічний зміст того, що МRTS — величина додатна полягає в тому, що якщо капітал заміщується працею і МRTS = 10, то це означає, що з кожною одиницею приросту ресурсу "праця" обсяг капіталу зменшується на 10 одиниць.

Розглянемо графічну інтерпретацію МRTS (рис. 1.3). Для цього скористаємось однією (середньою) ізоквантою, зображеною на рис. 1.3.

Як видно із рис. 1.3, рухаючись по ізокванті Q2 = 65, МRTSКL зменшується від 1 до 1/2 .

Рис. 1.3 Гранична норма технологічного заміщення

Із формули МRTSКL = MPL / MPK випливає, що рухаючись вздовж ізокванти, безперервне заміщення капіталу працею зумовлює зростання граничного продукту капіталу та зменшення граничного продукту праці. Внаслідок цих змін МRTS зменшується, а ізокванта стає пологішою.

Конфігурація ізоквант залежить від ступеня взаємозамінності чи взаємодоповнюваності ресурсів, про що свідчать графічні зображення на рис. 1.4.

Рис. 1.4 а,б Конфігурація ізоквант.

Рис. 1.4 в,г Конфігурація ізоквант.

Пояснення до рисунку 1.4: а — ресурси абсолютно взаємозамінні, MRTS = const у будь-якій точці ізокванти; у точці А обсяг випуску Q1 досягається переважно за рахунок капіталу; в точці В — в основному за рахунок праці; у точці С — за рахунок поєднання капіталу і праці. Приклад використання такої функції продаж білетів у метрополітені автоматами та вручну касирами; б — функція має сталі (незмінні) пропорції між працею і капіталом; ні окреме зростання праці, ні окреме зростання капіталу не можуть забезпечити збільшення обсягу випуску; ↑Q вимагає водночас зростання в однакових пропорціях L i К. Приклад: лісозаготівля потребує обов'язкового ↑L і ↑K; в — ламана ізокванта передбачає тільки декілька способів виробництва; MRTS, рухаючись по ламаній ізокванті зверху вниз праворуч, спадає. Прикладом використання функції є лінійне програмування.

Більшість інженерів, підприємців та виробників вважають, що ламана ізокванта найбільш реалістично показує виробничі можливості більшості сучасних виробництв; г — постійна, але недосконала взаємозамінність ресурсів; спадна гранична норма заміщення, за певною межею заміщення одного ресурсу іншим стає або технічно неможливим, або неефективним, виробництво потребує збалансування ресурсів. Традиційна економічна теорія звичайно оперує гладкими ізоквантами, подібними зображеній на цьому рисунку, оскільки їх аналіз не вимагає застосування складних математичних методів.

Розділ 2. Дослідження і аналіз застосування виробничої функції

2.1 Аналіз необхідності технічних змін у виробництві

Структура факторів виробництва потребує відповіді на запитання: яким чином слід поєднати різноманітні складові економічних ресурсів з метою вироблення певного продукту. Таку відповідь можна отримати, звернувшись до поняття "технологія".

Технологія — це система знань про технічні засоби здійснення виробничого процесу.

Важливою обставиною є те, що рівняння функції виробництва має прив'язок до певної технології. Саме технологія визначає здатність виробляти продукти при відповідних витратах факторів виробництва. У міру технологічного поступу фірма отримує можливість виробляти більше продукції з такого ж набору вхідних ресурсів. У реальному житті технологія постійно вдосконалюється, що приводить до змін у виробничому процесі.

Вплив технології на результативність виробничого процесу відбувається за такими основними напрямками:

–  по-перше, наукові відкриття, що мають визначальний вплив на створення нових машин, устаткування та інструментів з вищою, ніж у попередніх поколінь, продуктивністю;

–  по-друге, відкриття, що забезпечують економію сировини, матеріалів, палива, енергії;

–  по-третє, вплив технологічного прогресу на загальноосвітній рівень працівників, їх кваліфікацію та продуктивність.

Прикладом революційних стрибкоподібних впливів технологічного прогресу на результативність (ефективність) виробництва може слугувати перехід суспільства від мануфактурного до великого машинного виробництва, а від нього — до автоматизованого.

Щодо другого напрямку, то перехід від використання вугілля як основного палива до використання нафти та нафтопродуктів, а також впровадження штучних матеріалів хімічного походження послугували могутнім поштовхам для суттєвого прискорення обсягів індивідуального, національного та світового виробництв.

І, насамкінець, запровадження комп'ютерних та інтернет-технологій стало революційним переворотом щодо швидкості збирання, обробки, збереження та передачі інформації. Ці нові технології породили нову генерацію робочої сили.

Запровадження їх здійснюється з метою збільшення обсягів виробництва, економії затрат на виробництво одиниці продукції або ж з метою поліпшення якості виробленого продукту. Інакше кажучи, технологія є визначальним чинником, що впливає на ефективність виробництва.

Досі ми розглядали виробничі функції коротко- та довгострокового періодів, припускаючи незмінність технологічного процесу. Наразі ми маємо дослідити вплив змін у технології на виробничу функцію. Зміни в технологіях можуть відбуватися або в бік їх поліпшення, або ж погіршення в результаті природних катаклізмів, політичних потрясінь і т. ін. Оскільки погіршення технологій пов'язане з екстремальними ситуаціями, ми їх розглядати не будемо.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7