Курсовая работа: Методика підготовки та проведення лекційних занять у вищій школі

В кінці лекції необхідно пов’язати закінчення з початком, щоб підкреслити вичерпаність змісту даної теми. Важливою складовою частиною всього лекційного процесу являються відповіді на запитання. Саме питання являються показником того, наскільки лекція захопила слухачів. Чіткі і короткі відповіді на них мають велику смислову цінність. Вони не лише доводять і уточнюють матеріал лекції, але мають також самостійне значення. Не сковане теоретичною схемою, відповіді на запитання дають лектору можливість вийти, так би мовити, на широкий “оперативний” простір або ж значно роздвинути тематичні межі лекції, а також ще більше повернути її до життя. Ось чому іноді буває, що відповіді на питання виявляються цікавішими самої лекції, якщо, звичайно, лектор чудово володіє матеріалом. Необхідно розуміти всю важливість цієї процедури і внутрішньо до неї готуватися ще до початку лекції.

Головна умова повноціного засвоєння – це розуміння. Керувати процесом засвоєння – означає своєчасно виявляти ускладнення студента і допомагати йому швидше їх усувати. Тому необхідно зразу ж поставити перед собою задачу домогтися розуміння студентами лекційного матеріалу. З цією метою бажано поставити себе не місце слухача і проаналізувати сприйняття ним матеріалу [ 11, 42 ].

В задачі аналізу входить: визначити ускладнені моменти, встановити їх психологічні причини і відшукати методичні прийоми їх усунення.

Робота викладача, направлена на досягнення студентами розуміння, вимагає значних затрат лекційного часу, необхідного для викладення всього матеріалу програми. На різних потоках затраченим часом можна варіювати в залежності від швидкості переробки інформації, обумовленої властивостями нервової системи студентів.

Використання емоційних прийомів викладання – це засіб, що посилює сприйняття лекції студентами, що заглиблює їх розуміння і запам’ятовування. Атмосфера лекції залежить також від того, як лектор відноситься до свого предмету.

Досить обгрунтованою являється порада досвідчених лекторів: необхідно вивчити напам’ять початок і кінець лекції, щоб не збитись в ці особливо відповідальні моменти виступу, а також мати можливість справитись з хвилюванням, зняти з себе надмірне психологічне напруження, котре може бути згубним. Тоді досягається самооволодіння, яке необхідне при всій напрузі свідомості, необхідно для того, щоб говорити впевнено і викладати матеріал, розмірковуючи, а не просто “випалюючи” завчані положення. Лише ця внутрішня розкутість і “роздуми вголос” по ходу лекції робить її по-справжньому творчою, живою і яскравою [ 22, 13 ].

1. Лекція – провідна, головна форма навчання. Такою вона була і залишається тому, що з неї починається кожна навчальна дисципліна, розділ і більшість тем, що передбачені програмами. Лекція є незамінною формою організації навчання через те, що вона не повторює підручник, а доповнює його останніми даними науки, іноді ще неопублікованими, але вже відомими викладачу, фактами з життя, особистим розумінням і відношенням до матеріалу, що викладається. В лекції наука оживає і слухачам доноситься в емоційному, доступному, цікавому і зрозумілому вигляді.

2. Існують різні види лекції: тематична, вступна, заключна, оглядова, консультативна, настановча, поточна, узагальнююча, міні-лекція, кіно(відео)лекція, інструктивна, лекція вступу, лекція конкретизація, лекція інтеграція – це лекції, що мають пасивну форму, тобто традиційну; а лекція-брифинг, лекція-бесіда, лекція-диспут, лекція-анкета, лекція-дует, «круглий стіл» – це лекції, що мають активну форму, тобто види спілкування лектора зі слухачами, які пов’язані з традиційною лекцією, але можуть бути розглянуті як самостійні, нові методичні типи лекцій.

3. У зв’язку з вимогами, що висуваються до самої лекції автоматично випливають і вимоги до особи, що читає лекцію – лектора. Справа в тому, що займаючись лекторською діяльністю необхідно тренувати і розвивати відповідні здібності. Жива мова викладача, його вигляд, поведінка, манера спілкування з слухачами, теоретична підготовка повинні бути на високому рівні, інакше, я вважаю, особі, що не має даних та й ще й не прагне їх розвинути, не слід займатись такою відповідальною справою.

4. Підготовка лекції складна і кропітка робота, яка вимагає від викладача терпіння, наполегливості з обов’язковим застосуванням творчого підходу і відмінного знання матеріалу. Щоб підготувати вдалу лекцію необхідно дотримуватись певних правил і готувати лекцію послідовно, крок за кроком. Слід починати з вибору теми і визначення мети виступу, потім складання бібліографії і відбір літератури, складання плану лекції і її тексту, також обов’язкова робота над формою викладу. При підготовці лекції не слід забувати про наочні посібники і технічні засоби для полегшення викладу матеріалу в аудиторії, а також для більшої переконливості.

5. Проведення лекції є головним етапом,  результатом роботи. На лекції особливо важливо встановити психологічний контакт з аудиторією, захопити її увагу і мислення, діяти в унісон, що посилить вплив лектора на неї. Лектор який байдужий до того, що відбувається в аудиторії, що там панує нецікавість, байдужість і який задоволений безтурботним читанням конспекту – не може бути лектором і носити це почесне звання.

1.  Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.02.

2.  Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в высшей школе. - М., 1974.

3.  Бойко В.В. Диалог лектора со слушателями: психологические аспекты. - Л., 1987.

4.  Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. - М., 1991.

5.  Гапонов П.М. Лекция в высшей школе. - Воронеж, 1977.

6.  Гузеев В.В. Методы и организационные формы обучения. –М. 2001. –128 с.

7.  Загвязинский В.И. Дидактика высшей школы: текст лекций. - Челябинск, 1990.

8.  Карклина Л.Д. Методика подготовки к лекции. –М. 1977. –18 с.

9.  Козаржевский А.Ч. Мастерство устной речи лектора. - М., 1983.

10.  Кожевников К.П. Методика подготовки лекций. –Минск. 1976. –30 с.

11.  Лавриненко-Омецинская Е.Д. Рецензия лекции… Нужна ли? И какая? –М. 1990. –65 с.

12.  Методические типы лекций: традиции и поиск новых форм / Подгот. А.Е.Михневичем. –К. 1989. –20 с.

13.  Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене. - К., 2001.

14.  Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навчальний посібник / За заг. Ред. О.Г.Мороза. –К. 2001. –337 с.

15.   Назарова Т.С., Полат Е.С. Средства обучения (Технология создания и использования). - М., 1998.

16.  О методике лекционного преподавания в вузе. Сост. Т.Ф.Цыгульская. –Кировоград. 1990. –14 с.

17.  Одарченко Н.І. Використання відеоінформації при проведенні лекційних і семінарських занять у школі нового типу. –Суми. 1999. –79 с.

18.   Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. - Ростов н/Д., 2002.

19.   Педагогика: педагогические теории, системы, технологии. Учеб. для студ. - /Под ред.С.А.Смирнова. - М., 2000.

20.   Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. - В 2 т. - Т.1. - М., 2001.

21.  Смольянинов И.Ф. Советы начинающему лектору. –Л. 1980. –23 с.

22.   Столяренко А.М. Юридическая педагогика. Курс лекций. - М., 2001.

23.   Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшей школе. - М., 2002.

24.  Хуторской А.В. Современная дидактика. /Учебник для вузов. - Питер, 2002.

25.  Этюды дидактики высшей школы: монография
/Под ред. А.П.Чернышева. - М., 1995.

26.  Яковцова А.Ф. Лекция в высшей школе: Текст лекции. –Х. 1996. –20 с.

Схема рецензії лекції

ВСТУПНА ЧАСТИНА

1. Тип рецензії – рецензія на текст лекції; рецензія лекції, що прослухана в аудиторії; рецензія на рецензію.

2.  Тема виступу.

3.  Прізвище, ініціали, спеціальність, вчена ступінь лектора.

4.  Прізвище і ініціали, спеціальність і вчена ступінь рецензента.

5.  Склад аудиторії – віковий, професіональний.

6.  Організація лекції.

7.  Взаємовідношення рецензента і лектора.

КОНСТАТУЮЧА ЧАСТИНА

1. Оцінка стратегії лекції.

          Основні параметри: актуальність теми, цільова установка (тема, мета, соціальне замовлення), конструктивні питання, тезис проблеми.

2. Оцінка тактики лекції.

          А) Композиція лекція.

          Основні параметри: робоча і рекламна назви лекції. Структура. Дотримання принципів послідовності, непротирічивості, визначеності і доказовості. Спосіб викладу: індуктивний, дедуктивний, логічний, історичний, ступеневий, концентричний, раціональний, емоційний. Композиційно-стилістичні прийоми: діалогізація, імпровізація, ретардація, інверсія, ілюстрація, інформація, коментар, опис, метафора, характеристика, гіпербола, оксюморон.

          Б) Культура мислення лектора.

          Основні параметри: уміння діалектично мислити. Володіння матеріалом. Творчий підхід.

          В) Культура мови і поведінки лектора.

          Основні параметри: вміння найти адекватні засоби для передачі змісту лекції з врахуванням цільових, часових і просторових умов спілкування. Дотримання вимовних, словоутворюючих і граматичних норм. Пластика лектора.

4.  Контакт лектора з аудиторією.

Основні параметри: підтримання обміркованості і безперервності сприйняття, активізація розумової діяльності, розвитку пізнавальних властивостей і навичків засвоєння. Здібність до контактності. Психологія відношень лектора і аудиторії. Відповіді на питання.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10