Курсовая работа: Екологічні наслідки гірничо - видобувної діяльності людини
Суттєвий,
а іноді вирішальний вплив на економіку гірничо - видобувних галузей справляє
зниження якості мінеральної сировини. Приклад –– збільшення зольності
енергетичного вугілля, яка з 1965 по 1982 рік зросла на 9,8 відсотка, а теплота
згоряння знизилась на 13 відсотків. В результаті підвищення зольності кам’яного
вугілля і антрациту зменшилась надійність роботи парових котлів, збільшились
витрати на їх капітальний і технічний ремонт і вихід з ладу внаслідок зростання
вмісту високоабразивної золи у вугіллі. Через низьку якість спалюваного вугілля
впала проектна потужність теплових електростанцій. Збільшуються викиди золи в
атмосферу, зростають площі землі під золовідвали, яких щорічно накопичується
більше 100 мільйонів тонн. Народне господарство недоотримує декілька мільярдів
кіловат - годин за рік.
Найбільш
серйозною і крупною в сучасних умовах стала проблема комплексного використання
відходів гірничого виробництва, які включають розкриті породи при відкритому
способі розробки і відвали порід при освоєнні родовищ підземним способом,
збалансовані і важкозбагачувані руди : хвости збагачення, порохи, кеки, шлаки,
шлами металургійних заводів, зола теплових електростанцій. Щорічно
накопичується близько 5 мільярдів тонн розкритих порід, 700 мільйонів тонн
хвостів збагачення і 150 мільйонів тонн золи. З них в народному господарстві
використовується в цілому не більше 2 – 4 відсотків, хоча значна частина цих
відвалів придатна для виробництва різноманітних будівельних матеріалів.
В
якості прикладу можна навести копальні тресту “Уралруда”, де накопичилась
велика кількість відходів гірничопромислового виробництва. Вся ця маса цінної
сировини практично не використовується. В той же час на Уралі діють майже 500
спеціальних кар’єрів для видобутку будівельних матеріалів. Вони часто
розташовані безпосередньо поблизу кар’єрів гірничорудних і гірничо - хімічних
підприємств. Собівартість будівельного щебеню, піску і гравію з відвальних
порід залізорудних і вугільних кар’єрів в 2 – 4 рази нижче, ніж на
спеціалізованих підприємствах, яких в країні нараховується декілька тисяч.
При
величезних обсягах видобутку корисних копалин в надрах землі утворились великі
пустоти — вироблені простори, правильне використання яких стає крупною
народногосподарською проблемою. Здобутий досвід по створенню газосховищ,
лікарень, захованню шкідливих речовин, розміщенню допоміжних і навіть основних
виробництв ( наприклад, підземних заводів ) явно недостатній у порівнянні з
наявними можливостями.
Різко
посилюється шкідливий вплив гірничого виробництва на навколишнє природне
середовище : атмосферу, гідросферу, тропосферу. Це наслідок не тільки
збільшення масштабів видобування і переробки сировини, створення нових
підприємств на нових площах, але й поступового акумулювання шкідливих впливів
існуючих виробництв, що не мають, як правило, надійних і ефективних
природоохоронних заходів і засобів.
Сумірність
за масштабами виявлення і степеня дії на навколишнє середовище процесів і
виробництв, створених рукою і волею людини, з природніми процесами, що
протікають в природі. Прикладами тому є ядерні вибухи, масові вибухи на
гірничих роботах при спорудженні гребель, насипів, перемичок, створення
водосховищ при будівництві ГЕС, перевід частини стоку рік, ріст
енергоозброєності, знеліснення земної поверхні.
Невизначеність
і рухомість меж розповсюдження забруднювачів навколишнього середовища на
планеті. Наприклад, води Дунаю, перетинаючи декілька держав, щорічно виносять у
Середземне море 85 тисяч тонн ртуті, 1 тисячу тонн миш’яку та інші шкідливі
речовини. З США в Канаду щорічно переноситься 2 – 3 мільйони тонн двоокису
сірки. Італія ’експортує’ по повітрю більше 200 тисяч тонн сірки в Австралію і
Швейцарію і 185 тисяч тонн — до колишньої Югославії. У Норвегію з півдня
скидається з дощем 56 тисяч тонн сірки, тобто у 6 разів більше, ніж її виробляє
сама країна.
Інтенсивний
ріст відходів виробництва і споживання, що містять шкідливі для навколишнього
середовища компоненти. Так, від гірничого виробництва на земній поверхні у
світі вже накопичилося більше 1600 трильйонів кубометрів гірських порід і
відходів переробки мінеральної сировини.
Наявність
непередбачуваних великомасштабних аварійних ситуацій і явищ, що тягнуть за
собою суттєве погіршення навколишнього природного середовища. З точки зору
гірничого виробництва найвідчутнішим є розлив нафти з потерпілих аварію
танкерів, на морських нафтовидобувних установках, з лопнутих нафтопроводів,
свердловин, що розконсервувалися і т.п. Встановлено, що лише 1 тонна нафти
утворює на поверхні води плівку площею від 3 до 12 квадратних кілометрів. А
зараз щорічно тільки до морів і океанів надходить майже 9 мільйонів тонн нафти.
Вона високотоксична, має низьку інтенсивність окислення у воді, а при 10˚
практично не розкладається. Водойми, заражені нафтою, повністю втрачають
рибогосподарську цінність. У воді, що містить нафту у кількостях, менших ніж
ГДК ( 0,05 міліграма на кубометр ) у 5 – 10 разів, вже гинуть ембріони риб, всі
кормові організми — дафнії, молюски, гамаруси, утворюється неприємний запах.
Для птаха достатньо плями нафти на грудях у 2 – 3 квадратних сантиметри, щоб
вона загинула. Риби і кормові організми засвоюють своїми тканинами вуглеводні
нафти, які здатні утворювати в живих клітинах канцерогени ( білкові комплекси
), які переходять в організм людини.
Гравітаційні
процеси, викликані гірничою діяльністю людини :
—
розробка корисних копалин впливає на селевиявлення через скид у селеві річища
відвалів гірських виробок. Наприклад, виникнення селя на потоці Білоїв в с.
Ділове ( Закарпаття ) було зумовлене наявністю великої кількості пухкого
уламкового матеріалу в техногенних селевих вогнищах — відвалах мармурового
кар’єру. Цей сель, який пройшов у 1970 р., нагадував за консистенцією глинистий
розчин, в якому перекочувались брили мармуру діаметром до 1,8 – 2,5 м. В
результаті було занесене камінням, мармуровою кришкою і багнюкою 17 садиб і 3
га посівів, пошкоджено декілька будинків. Інша модифікація формування селя —
захоплення потоків готової продукції кар’єрів ( щебеню, вапнякових блоків ).
Такий процес спостерігали в Криму на р. Бодраку коло с. Скалистого, а також на
р. Аян – Даре поруч із с. Фрунзенського ;
морська
абразія може бути спричинена умовами, що виникають у зв’язку з інженерною і
господарською діяльністю людини, — будівництво у береговій зоні гідротехнічних
та інших споруд, днопоглиблювальні роботи і обладнання морських каналів,
вилучення морських нанесень з акумулятивних тіл і дна для будівничих цілей,
зменшення виносу нанесень ріками при перекритті їх греблями, обладнання
відвалів розкритих порід на підводному береговому схилі ;
основна
причина розвитку суффозійно – карстових деформацій ( просідань і провалів ) —
зниження рівня вод під дією надмірного водовідбору або водовідливу під час
гірничих робіт. Особливо небезпечні ситуації, коли рівень підземних вод
зміщується з неконсолідованого покриву у закарстовану товщу. В районах
інтенсивного техногенного навантаження зниження рівня вод і концентрація стоку
часто співпадають. Провально – просадочні деформації під дією цих факторів
розповсюджені на багатьох ділянках Подільсько – Буковинської, Західно –
Поліської, Північно – Східної, Донбаської і Рівнинно – Кримської карстових
областей ;
зміни
водообміну і активізація карсту під дією гірничих робіт. В зоні зчленування
південно – західної окраїни Східно – Європейської платформи з Передкарпатським
крайовим прогином провадиться у великих масштабах видобуток самородної сірки,
гіпсу, глин та інших корисних копалин в умовах карбонатно – сульфатного карсту
в неогенових відкладах. У природно – історичних умовах в карбонатно –
сульфатній міоценовій товщі переважають напірні води із сповільненою
циркуляцією. Для забезпечення відкритих гірничих робіт провадиться інтенсивний
водовідлив, добовий обсяг якого може досягати 100 тис. куб. м / доб ( Язовське
сірчане родовище ) і навіть 288 тис. куб. м / доб ( Миколаївський кар’єр глин
). При цьому рівнева поверхня підземних вод знижується на десятки метрів ( до
90 м на Язовському родовищі ), вогнища розвантаження перетворюються на вогнища
живлення, відбувається перехоплення поверхневого стоку ( частина поглинених
річкових вод тут досягає 25 % водовідливу ), формуються великі депресійні вирви
площею до 100 кв. км ( Язовське родовище ) і навіть до 400 кв. км
(
Кривське родовище гіпсу ), різко збільшується швидкість руху підземних вод ( до
2,5 км / доб на Язовському і до 10,2 км / доб на Миколаївському родовищі ). В
результаті різкої активізації водообміну, до якого залучені поверхневі води і
води суміжних водоносних горизонтів, зростає агресивність підземних вод,
збільшується проникність карстуючих порід за рахунок корозійного розширення тріщин
і порожнин і вимивання з них заповнювача, відбувається провалоутворення з
порушенням покрівної товщі і деформаціями земної поверхні, руйнуванням споруд і
комунікацій. Інтенсивність розчинення сульфатних порід підземними водами, яка
складає 0,2 – 0,4 мг / ( доб*кв. см ), у природно – історичних умовах досягає
1,3 мг / ( доб*кв. см ) ( Язовське родовище ) і навіть 28,2 мг / ( доб*кв. см
) ( Миколаївське родовище ) в умовах техногенної активізації карсту.
Значна
активізація соляного карсту відбувається в результаті дренажу надсольових вод і
розсолів на Калушському родовищі калійних солей
(
Передкарпаття ) і на Солотвинському родовищі кам’яної солі ( Закарпатська
карстова область ), великого провалоутворення під час видобутку солі підземними
виробками і розсолпромислами в Бахмутській котловині
(
Донбаська карстова область ) ;
негативний
вплив на середовище карстових печер справляють гірничовидобувна діяльність (
розробка вмісних порід з руйнуванням або повним знищенням печер, зміна
водообміну під час водовідливу ), гідротехнічне будівництво, будівництво.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |