Курсовая работа: Екологічні наслідки гірничо - видобувної діяльності людини
Курсовая работа: Екологічні наслідки гірничо - видобувної діяльності людини
Реферат студентки ФПН – 2 Францевої
Анастасії
Вступ
Гірничовидобувні
комплекси як вельми суттєва частина господарських перетворень беруть у зміні
балансу речовини, структури і енергії планетарних сфер виключно активну участь.
Природні
зміни рельєфу і рельєфоутворюючих відкладів є передумовами виникнення
екологічних і природоохоронних проблем. Найхарактерніші риси сучасного
гірничого виробництва з точки зору екології :
—
розробка сировини у таких масштабах і темпах, що ставиться під загрозу
існування людини ( ріст вироблених просторів, просідання поверхні, вилучення
земель під відвали, порушення гідрологічного режиму грунтових і підземних вод,
їх мінералізація понад допустимого вмісту та ін. ).
концентрація
гірничих підприємств і організацій у крупномасштабні комплекси. Наприклад, в
Кансько – Ачинському вугільному басейні обсяг видобутку передбачається довести
до декількох сотень мільйонів тонн вугілля на рік. Такого ще не було у світовій
практиці. За останні 20 років у вугільній промисловості Росії число діючих
вугільних шахт скоротилось майже у 2 рази, а середньодобовий видобуток вугілля
на одну шахту зріс у 1,7 раза. Звичайно, створення гірничих підприємств –
гігантів має ряд позитивних сторін : ріст механізації і автоматизації робіт,
продуктивність праці, зниження питомих капітальних вкладень і собівартості
видобутку. Але може виявитися, що надмірна концентрація виробництва призведе до
такого порушення екологічного стану і забрудненню навколишнього природного
середовища, що негативних наслідків буде неможливо не тільки запобігти, але й
завбачити.
Територія
України характеризується складними і різноманітними природними і інженерно -
геологічними умовами. Багато районів відносяться до категорії техногенно
навантажених. Дія різних галузей промисловості, сільського господарства,
житлового будівництва, закритої і відкритої розробки родовищ корисних копалин
на одиницю площі у 10 – 15 разів вище аналогічних показників у інших регіонах.
Подальший неконтрольований і некерований розвиток і дія господарського
комплексу на природні об’єкти вже у близькому майбутньому може призвести до
незворотних змін середовища життя людини.
Найбільшого
перетворення зазнають верхня частина літосфери, атмосфера і гідросфера,
трансформується або знищується основа продуктивного ландшафту — грунтовий
покрив. Наприклад, тільки в Криворізькому залізорудному басейні під кар’єрами і
шахтами знаходиться більше 30 тис. га. В Україні під розробку корисних копалин
відведено до 150 тис. га, хвостосховищами зайнято 40 тис. га, полями фільтрації
і ставами ( відстійниками ) – 30 тис. га.
Все
більшої гостроти набувають питання повноти використання природних ресурсів,
залучених у господарський обіг. Сьогодні тверді відходи складають 1,5 млрд. т /
рік, у відвалах їх нагромаджено більше 10 млрд. т, а для їх складування зайнято
більше 230 тис. га родючих сільськогосподарських земель. Крім того, у водні
об’єкти щорічно скидається 20 млрд. куб. м стічних вод ( в тому числі 3,2 млрд
/ куб. м забруднених ).
Регіональна
оцінка техногенної завантаженості території України не виконується у повній
мірі. Складність її полягає у тому, що до теперішнього часу відсутні нормативи
припустимої техногенної завантаженості території, показники потенційної
здатності природного ( геологічного ) середовища до самовідновлення.
Встановлення
поєднання інтенсивності, тривалості господарської дії, властивостей ландшафтів,
їх перетвореності сприяє виробленню екологічних норм і прогнозів. П.Г. Шищенко
пропонує розраховувати коефіцієнт антропогенної перетвореності за такою
формулою : Кап = Σ ( ri ρі q ) n / 100, де r — ранг антропогенної перетвореності ландшафтів іm видом використання ; ρ — площа рангу, % ; q — індекс
глибини перетвореності ландшафту ; n —
кількість виділів у межах контуру ландшафтного регіону. Тоді Кап змінюється в
межах
0
> Кап ≥ 10. Коефіцієнт різниться за ландшафтними регіонами ( табл. 1
). Як бачимо з таблиці гірськопромислові землі займають майже ту ж площу, що і
заповідні ( окрім Гірського Криму ), що є вкрай негативним показником для
нормального функціонування навколишнього природного середовища. Найбільш
змінені ландшафти Донецького ( К = 7,43 ), Придніпровського
(
7,52 ), Криворізького ( 7,60 ) районів, найменш — гірських районів Українських
Карпат ( Полонинсько – Чорногорські Карпати — 2,88 ) і Криму
(
Головний кряж — 3,27 ). На основі даного підходу складена карта антропогенної
перетвореності ландшафтів. В Україні переважають Кап = 5,31. Це дуже висока
напруженість природного середовища, яка потребує жорсткого нормування
техногенних навантажень.
З
табл. 1 ми бачимо, що площа гірничопромислових земель і заповідників практично
не відрізняється ( тобто, заповідних територій недостатньо ), що є вкрай
несприятливим чинником у формуванні навколишнього середовища.
Таблиця
1. Порівняння господарського використання і перетвореність ландшафтних
регіонів України
Ландшафтний регіон |
Види і об’єкти землекористування, % |
Площа, тис. кв. км |
Гірничопромислові землі |
Заповід
ники
|
Україна |
603,745 |
0,1 |
0,2 |
Лісова хвойно – широколистяна зона |
91,486 |
0,0 |
0,2 |
Лісова широколистяна зона |
43,767 |
0,0 |
0,0 |
Лісостепова зона |
190,556 |
0,0 |
0,0 |
Степова зона |
193,754 |
0,1 |
0,0 |
Сухостепова зона |
44,312 |
0,1 |
0,8 |
Українські Карпати |
34,054 |
0,0 |
0,4 |
Гірський Крим |
5,824 |
0,0 |
12,4 |
Риси сучасного гірничого виробництва з
боку екології
Недостатня
повнота видобування перероблюваної сировини і комплексність використання
мінерально-сировинних ресурсів на усіх стадіях освоєння надр. За теперішніх
умов розвитку і темпів зростання гірничої промисловості недоліки в комплексному
і більш повному використанні сировини стають неприпустимим марнотратством.
Кожний відсоток втрат при досягнутих обсягах виробництва веде до щорічної
втрати 4,5 мільйонів тонн залізної руди, 7 мільйонів тонн вугілля і сотень
тисяч тонн кольорових металів. Останнім часом намітилась тенденція скорочення
або стабілізації рівня втрат корисних копалин при видобутку, про що свідчать дані
табл. 2.
Таблиця
2. Рівень видобування корисних копалин з надр
Корисні копалини |
Видобування з надр, % |
1970 |
1980 |
1985 |
1990 |
Вугілля |
69,7 |
83,2 |
86,3 |
86,8 |
Залізні руди |
90,2 |
94,6 |
95,3 |
94,6 |
Руди кольорових металів |
91,2 |
91,7 |
92,5 |
93,3 |
Калійні солі |
34,0 |
42,7 |
50,0 |
49,0 |
Азбестові руди |
89,4 |
96,4 |
96,8 |
97,0 |
Проте
на певних підприємствах рівень видобування запасів з надр досить низький.
Наприклад, втрати мідних руд на рудниках Джезказганського гірничо
-металургійного комбінату ( Казахстан ) складають 22 — 25 відсотків, досягаючи
на нижніх горизонтах 35 –– 40 відсотків. Низький відсоток видобування з надр
калійних солей і деяких інших корисних копалин.
Ще
відчутніша шкода від втрат корисних компонентів при переробці : зазвичай втрати
в процесі переробки мінеральної сировини у 2 – 3 рази вище втрат корисних
копалин і компонентів при видобуванні. Наприклад, по залізних рудах середні
втрати за 1982 рік склали : при видобування –– 5,1 %, а при переробці –– 26,
тобто виявились у 5,1 раза більше перших. Для марганцевих руд це відношення
досягло чотирьохкратної величини, для олов’яних руд –– 5,4, для мідних –– 1,8,
для фосфоритів — 3,4. Тільки з хвостами збагачення у 1982 році пішло у відходи
близько 35 мільйонів тонн заліза !
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |