Реферат: Участь експерта та спеціаліста у кримінальному процесі
Саме у процесі
огляду місця події, коли виявлено невідомий предмет, схожий на гранату чи інший
вибуховий пристрій, а не напередодні підготовки до огляду, потрібна
консультація спеціаліста. Оглянувши ці предмети, спеціаліст може дати
консультацію, що вони є імітацією вибухових пристроїв або дійсними вибухонебезпечними
предметами, і як з ними слід чинити.
Офіційно
залучений спеціаліст може консультувати слідчого не тільки у процесі огляду
місця події, а й обшуку, відтворення обстановки й обставин події та інших
слідчих дій. Особливо це стосується завершальних стадій цих дій, коли
складається протокол та додатки до нього і виникають питання щодо правильної
назви окремих предметів, термінології тощо.
Залучення спеціаліста, який надає допомогу слідчому у проведенні слідчих
дій у будь-якій формі, у тому числі консультації, повинно бути, як уже
зазначалося, офіційно відображено у протоколі слідчої дії, оскільки інше не
тільки порушує вимоги кримінального процесу, а може викликати негативні
наслідки для самого доказування. Наприклад, при відтворенні обстановки та
обставин події щодо складного технологічного процесу на виробництві слідчим,
окрім обвинуваченого і понятих, був залучений як консультант відповідний
спеціаліст. При ознайомленні з матеріалами справи за участю адвоката, або при
допиті у судовому засіданні обвинувачений почав висловлювати незгоду з тим, як
було відтворено цей процес, називаючи допущені помилки і неправильність записів
у протоколі. Все це, на його думку, відбулося ніби тому, що при цьому була
присутня ще одна невідома зацікавлена особа, яка і давала неправильні поради
слідчому. При першій же перевірці підтвердиться, що ця "невідома
особа" у протоколі не зазначається. Подальші події й наслідки передбачити
неважко.
Слід також
зазначити, що форми реалізації спеціалістом знань на практиці не мають між
собою якихось чітко визначених меж. Спеціаліст-криміналіст при огляді місця
події може одночасно давати консультації з певних питань, надавати слідчому
безпосередню практичну допомогу тощо. Все це залежить від обставин і
обстановки, з якими стикається слідчий при проведенні слідчої дії. У більшості
випадків просто неможливо визначити, яка саме допомога буде потрібна від того
чи іншого спеціаліста. Форми такої допомоги можуть чергуватися та неодноразово
повторюватися при проведенні однієї і тієї самої слідчої дії. Слідчому важливо
лише правильно визначитися зі спеціалістом, спеціальні знання якого допоможуть
йому у вирішенні тих чи інших питань. У процесі проведення слідчої дії може
виникнути потреба в знаннях іншого спеціаліста чи групи спеціалістів. Тоді вони
залучаються на будь-якому етапі проведення слідчої дії.
Таким чином,
закон дозволяє слідчому залучати осіб, які володіють спеціальними знаннями,
досвідом і навичками у різних сферах діяльності, при проведенні будь-яких
слідчих дій.
III.Порівняння правового положення експерта і спеціаліста.
1)
Відмінності
між спеціалістом і експертом.
Проаналізувавши
правове становище експерта і спеціаліста можна виділити основні їхні відмінності:
По-перше – на відміну від
експерта спеціаліст не несе відповідальності за злісне ухилення від явки до
органів досудового слідства, за дачу завідомо неправдивою висновку або за
відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.
По-друге – особа, яка виступає
спеціалістом при огляді місця події шукає, виявляє, фіксує, вилучає та оглядає
доказові матеріали, застосовує для цього необхідні технічні засоби, тоді як
експерт досліджує направленні йому на експертизу докази і формулює висновки з
поставлених перед ним питань.
По-третє
– спеціаліст лише надає допомогу слідчому з використанням своїх спеціальних
знань й навичок і результат його праці не має доказового значення, а результат
праці експерта є процесуальним актом (заключення експерта), який у
кримінальному судочинстві згідно ч. 1 ст. 67 КПК є джерелом доказів.
Враховуючи те, що спеціаліст
завжди взаємодіє зі слідчим, то експерт у кримінальному процесі є самостійним
учасником.
2)
Спільне
у правовому положенні експерта і спеціаліста.
Основною спільною рисою між спеціалістом і експертом є те,
що в обох випадках особа повинна володіти певними спеціальними знаннями,
навичками або досвідом діяльності у галузі науки, техніки, мистецтва та
ремесла. Як експерт так і спеціаліст вправі знайомитися з матеріалами справи,
або протоколу слідчої дії, якщо це не виходить за межі його компетенції.
Спеціаліст, як і експерт має право на винагороду та
відшкодування витрат, пов’язаних зі з’явленням за викликом до правоохоронних
органів. За наявності відповідних підстав, спеціаліст і експерт має право на
забезпечення власної безпеки.
ВИСНОВОК.
Ліквідація
злочинності завжди пов'язана з розслідуванням злочинів, до якого залучаються як
фахівці-юристи, так і особи, які володіють спеціальними знаннями в інших
галузях науки, техніки, мистецтва та ремесла.
Така діяльність
спрямована, в першу чергу, на забезпечення об'єктивності досудового слідства,
встановлення істини у кримінальній справі, що є основною метою розслідування.
Тому виникнення і
розвиток інституту застосування спеціальних знань у кримінальному судочинстві
тісно пов'язані з процесом розвитку та удосконалення теорії і практики
кримінально-процесуальної форми досудового слідства та судового розгляду кримінальних
справ.
Рушійною силою
цих процесів є зміни у суспільних відносинах та науково-технічний прогрес. Вони
вимагають постійної уваги науковців з метою вивчення та вироблення нових
прогресивних правових норм для їх врегулювання з метою демократизації
кримінального судочинства.
У своїй курсовій
роботі я намагався висвітлити правове положення експерта і спеціаліста на
даному етапі розвитку кримінального судочинства в Україні, охарактеризувати
їхню діяльність. З вище сказаного можна зробити висновок, що як і експерт так
і спеціаліст повинен володіти певними спеціальними знаннями, навичками або
досвідом діяльності у галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла, тобто у
сфері своєї діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
1.
|
Конституція України: Прийнята Верховною Радою
України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 30. |
2.
|
Кримінальний кодекс України:
від 5 квітня 2001 року. |
3.
|
Кримінально-процесуальний кодекс України. |
4.
|
Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого
1994 року № 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. -№ 28
(12.07.94). |
5.
|
Кодекс України про адміністративні правопорушення. –
К.: Атіка,2002.- 192с. |
6.
|
АроцкерЛ.Е. Права, обязанности й роль специалистов
при производстве следственных й судебных действий // Вопросы криминалистики.
- М.: Госюриздат, 1962. - № 6-7. - С. 47, |
7.
|
Арсеньев В.Д. Проведение экспертизы на
предварительном следст-вии. Волгоград, 1976. |
8.
|
Аубакиров А.Ф., Гинзбург А.Я., Лившиц О.Д. Значение
экспертизы в расследовании преступлений. Караганда, 1991. |
9.
|
ВинбергА.И. Специалист в процессе предварительного
расследования // Соц. законності,, 1961. - № 9. - С. 31-32. |
10.
|
ГоридькоА., Коновалов Е. Привлечение
специалиста-криминалиста к расследованию преступлений: Учеб. пособие. - К.:
РИО МВД УССР, 1968. |
11.
|
Лупинская П.А., Галкин В.М. Доказательства всоветском
уголовном процессе. -М., 1960. -С. 10-11, 53-61. |
12.
|
Мельникова З.Б. Участие
специалистов в следственных
действиях. - М.: Юрид. лит., 1964.
|
13.
|
Притузова В.А.
Заключение зксперта как доказательство
в советском
уголовном процессе. — М.: Госюриздат, 1959.
|
14.
|
Солпіевський М. Ще раз про поняття доказів у проекті
КПК України // Право України— 2000— №11.— С. 64-66 |
15.
|
Строгович М. С. Курс советского у
головного процесса. - М., 1968. |
16.
|
Тертишник В. М. Науково-практичний коментар
Кримінально-процесуального кодексу України.— Харків: Арсіс, 2002. –1056 с. –
(Нормативні документи та коментарії). |
17.
|
Алимджанов Б., Вальдман В. Компетенция эксперта в
уголовном процессе. Ташкент, 1986. |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 |