Реферат: Участь експерта та спеціаліста у кримінальному процесі
Первинною є експертиза, предметом якої
виступає об'єкт, що досліджується вперше.
Додаткова експертиза призначається
слідчим тоді, коли він визнає, що висновок експерта не викликає у нього
сумнівів щодо правильності по суті, але ґрунтується на дослідженні не всіх
об'єктів або не містить достатньо обґрунтованих, ясних і повних відповідей на
всі питання, поставлені перед експертом. За названих обставин додаткова
експертиза може і не призначатися, якщо слідчий при допиті експерта (ст. 201
КПК) та аналізі інших доказів у справі повною мірою з'ясує питання, які мають
значення у справі.
В іншому разі
слідчий за власною ініціативою має право призначити додаткову експертизу.
Ініціаторами такої експертизи на стадії досудового слідства можуть виступати
також прокурор (ч. 1, п. З і 5 ст. 227 КПК), обвинувачений (ч. 2 ст. 202 КПК),
захисник (ч. 2, п. 8 ст. 48 КПК).
Проведення
додаткової експертизи, як правило, доручається тому ж самому експерту, але
може бути доручено й іншому експерту.
Виходячи із
обставин справи, перед експертом, який проводить додаткову експертизу, можуть
ставитися і додаткові питання. Додаткові питання можуть бути поставлені у тих
випадках, коли з'явилася нова версія у справі, нові об'єкти, або опис
дослідження останніх та обґрунтування пізнаного не дозволяють правильно оцінити
висновок експерта.
Необхідність
постановки додаткових питань може випливати із висновку експерта, який проводив
первинну експертизу. Наприклад, при дослідженні об'єктів експерт виявив такі
характерні ознаки, які можуть самі або у сукупності з іншими слугувати основою
для певного висновку та відповіді на питання, які мають значення у справі, але
постанові слідчого ці питання з певних причин не були висунуті перед експертом.
Виявивши такі факти, експерт вправі на них вказати в своєму висновку (ст. 200
КПК).
Коли у процесі розслідування
з'являються зовсім нові об'єкти, версії, які не мають прямого відношення до вже
досліджуваних, але для їх пізнання потрібні аналогічні спеціальні знання,
призначається не додаткова, а знову ж таки первинна експертиза, яка може бути
доручена цьому ж самому або іншому спеціалісту.
Повторна експертиза - це дослідження заново
іншим спеціалістом (спеціалістами) об'єктів попередньої експертизи, а також
методики її проведення для перевірки повноти, об'єктивності та достовірності висновків
експерта(експертів).
Відповідно до
частини 2 статті 75 КПК повторна експертиза у кримінальній справі призначається
слідчим у випадках, коли:
а) висновок
експерта буде ним визнано необґрунтованим;
б) висновок
суперечить іншим матеріалам справи;
в) є інші
підстави, що викликають сумніви у нього стосовно
правильності висновку.
г) за видом спеціальних знань, що застосовуються при проведенні
експертних досліджень.
У процесуальному
законодавстві згадується лише два види даних експертиз:
1) судово-медична,
яка є обов'язковою для встановлення причини смерті особи, тяжкості й характеру
тілесних ушкоджень; статевої зрілості потерпілої у справах про зґвалтування;
віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення
питання про кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних
документів і неможливо їх одержати (п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 76 КПК), а також
щодо осіб, які у зв'язку зі своїми фізичними вадами не здатні правильно
сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання
(п. З ч. 1 ст. 69 КПК);
2) судово-психіатрична,
яка є обов'язковою для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності
у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності (п. З ч. 1 ст. 76
КПК), а також щодо особи, яка у зв'язку зі своїми психічними вадами нездатна
правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати
показання про них (п. З ч. 1 ст. 69 КПК).
Не дослідженим є питання стосовно проведення експертизи у
кримінальній справі експертами зарубіжних країн. Відомо, що у багатьох
розвинених країнах заходу наявні величезні напрацювання у галузі криміналістики
та інших сферах, наукові дослідження яких широко використовуються у
кримінальному судочинстві.
Спеціальні норми, які мають регулювати залучення іноземних
фахівців, у кримінально-процесуальному законодавстві України відсутні, але не
існує і заборони (ст. 31, 75, 196, 198 КПК). Навпаки, у частині 2 статті 75
КПК зазначено, що як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка має
необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань.
У статті 23 Закону України "Про судову експертизу"
сказано, що керівники спеціалізованих установ та відомчих служб, які проводять
судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або
особи, що призначила судову експертизу, включати до складу експертних комісій
провідних фахівців інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють
судові експертизи за нормами процесуального законодавства України.
Ця
норма є дуже загальною, не дає відповіді на багато питань процесу залучення експерта
і стосується тільки того іноземного фахівця, який проводитиме дослідження у
складі комісії українських експертів, а не самостійно.
4)
Висновок
експерта.
Акт судової експертизи
складається із заголовка і трьох частин: вступної, дослідницької та висновків. У заголовку акта зазначається
його номер, вид судової експертизи за наведеною нами вище класифікацією, дата
його складання та місце її проведення.
У першій
частині зазначається: посада і прізвище слідчого; коли, яку і у якій
справі він призначив експертизу; дата надходження постанови про призначення
експертизи; які і як упаковані та опечатані матеріали, що поступили на
експертизу; дата та спосіб їх доставки (якщо об'єктом є особа, то де вона
знаходиться); відомості про експерта (прізвище, ім'я та по батькові, освіта,
спеціальність, вчений ступінь та наукове звання, стаж експертної діяльності та
посада, якщо він працює в експертній установі); перелік та зміст питань, які
поставлені перед експертом; відомості про осіб, які були присутні при
проведені експертизи (прізвище, ініціали, процесуальне становище); коли і ким
роз'яснені експерту його права і обов'язки, ким попереджений про кримінальну
відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. При проведенні
додаткових, повторних, комісійних чи комплексних експертиз у вступній частині
відповідно викладаються відомості про всіх експертів, а також коротко
описуються попередні експертизи у справі, хто їх проводив, висновки та мотиви
призначення додаткових, повторних, комісійних чи комплексних експертиз.
У другій
(дослідницькій) частині акта експерт детально описує: процес
розпечатування, розпаковування об'єктів та результати їх огляду; в присутності
кого це відбулося; процес та результати досліджень об'єктів експертизи, хто був
присутній; яка застосовувалась науково-обгрунтована методика,
довідково-нормативна документація, їх джерела; експертні експерименти та їх
результати; способи фіксації та документування досліджень і експериментів; які
використовувались науково-технічні засоби і в яких конкретно дослідницьких
операціях експерта; відомості про експериментальні зразки та їх використання у
дослідженні; з чийого дозволу, у чиїй присутності у процесі дослідження були
знищені, пошкоджені чи видозмінені об'єкти дослідження, як саме.
У дослідницькій
частині окремо описується кожний об'єкт, вид дослідження та його результати.
Якщо не вдалося установити певного факту, що випливає з поставленого питання
слідчим, то експерт детально описує причини неможливості дати відповідь. У цій
же частині експерт описує нові факти і спосіб їх виявлення у процесі
додаткової чи повторної експертизи у певному співвідношенні з попередніми експериментами.
Експерт описує і ті факти, які мають значення для справи, але йому з цього
приводу не були поставлені питання. Якщо експертизу проводять декілька
експертів, то кожний експерт має право окремо викласти свою діяльність та
дослідження або скласти окремий акт.
Дуже важливим для
дослідницької частини є викладення експертом аргументації кожного результату в
дослідженнях та встановленого (пізнаного) факту, що не завжди робиться, а це,
у свою чергу, ускладнює оцінку експертного дослідження слідчим і судом.
Не менш значущим
є і те, що при дослідженні та мотивації його результатів експерт не повинен
торкатися питань правового характеру, що знаходяться поза межею його
компетенції. Це стосується не тільки питань кримінального права і кримінального
процесу. Однаковою мірою це відноситься до будь-яких правових норм, у тому
числі тих, що регулюють відносини у сфері його спеціальної діяльності. У своїй
роботі експерт повинен керуватись законами, підзаконними актами, на них
посилатись в акті, але не давати своїх суджень щодо правомірності чи не
правомірності дій відповідних суб'єктів, котрим належало ними керуватись і
виконувати. Це компетенція спеціалістів у галузі юриспруденції. У нашому
випадку - слідчого і прокурора.
Якщо експерт не
може відповісти на якесь питання слідчого, то він у дослідницькій частині акта
детально описує причини цього (недостатність матеріалів для дослідження,
відсутність науково обґрунтованих методик, некомпетентність тощо).
У третій
частині акта експерт викладає письмово свої висновки у вигляді відповідей
на питання слідчого. Відповіді мають бути стислими, але глибокими за змістом,
конкретними і по суті питань. Зміст цих відповідей не повинен викликати
неясність і неоднозначність їх розуміння.
Якщо експерт не
може категорично або взагалі з певних причин відповісти на питання, то викладає
свої висновки про ймовірність встановленого факту або неможливість його
встановити.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 |