Реферат: Правова організація працевлаштування громадян

Висновок

Установка на повну зайнятість диктувала низьку ціну ро­бочої сили, що в свою чергу призводило до низької ефектив­ності праці. Підприємствам було невигідно застосовувати до­рогу і високоефективну техніку, а працівникам — підвищувати свою кваліфікацію. Фізична праця залишалась основою усіх виробничих процесів. У цих умовах і народився сумний жарт: держава робить вигляд, що вона платить, а працівники роблять вигляд, що вони працюють. З переходом країни до ринкових відносин стала реальністю загроза повній зайнятості. З'явились ознаки безробіття. При цьому її першими жертвами стали далеко не найгірші праців­ники. У своїй більшості це люди з вищою і середньою спеці­альною освітою, переважно жінки, люди передпенсійного віку.

В тому, що освічені і кваліфіковані працівники виявляють­ся непотрібними у першу чергу, ніякого протиріччя законам ринку немає. Ринкові відносини вибраковують не тільки пога­них працівників, а й недієздатні виробничі структури, де мо­жуть бути зайнятими і висококваліфіковані працівники. Це сто­сується науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро, підприємств військово-промислового комплексу, машинобуді­вних заводів, які раніше були престижними, багатими, могутні­ми, здатними залучити до роботи кваліфікованих працівників. Можна навіть вважати, що економічна криза елітних органі­зацій — це розплата за тривалі роки не завжди потрібної і ефек­тивної трудової діяльності за рахунок державної казни.

В нових умовах господарювання стали оцінюватись наслідки відчужуваної праці, а не кількість працюючих. Значно зменши­лась потреба у робочій силі, і це призвело до вивільнення над­лишкової робочої сили. Негативну роль при цьому відіграла і криза в економіці, що викликала значний спад виробництва.

І хоча безробіття стало реальністю, кваліфіковані кадри, як і раніше, потрібні. Але саме кваліфіковані кадри, а не взагалі робоча сила невисокої професійної кваліфікації. Для того щоб полегшити громадянам підшукання роботи, а підприємства забезпечити робочою силою, була створена дер­жавна служба зайнятості. її створення було обумовлене тим, що забезпечення зайнятості і раціональне розміщення трудо­вих ресурсів мають не тільки соціально-економічне, а й глибо­ке політико-юридичне значення. Зайнятість є економічним поняттям, оскільки вона стано­вить один з основних елементів, що сприяє розвитку еконо­міки кожної країни. Одночасно зайнятість є й гуманітарним поняттям, бо за її допомогою трудящим забезпечується здобут­тя засобів до існування. Зайнятість є також умовою для розвит­ку здібностей і особистості людини. Політико-юридичне значення зайнятості полягає в тому, що «кожна людина має право на працю, на вільний вибір робо­ти, на справедливі і сприятливі умови праці і на захист від безробіття» (ст. 23 Загальної декларації прав людини 1948 р.). Діяльність служби зайнятості визначається Законом Украї­ни від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення» з наступ­ними змінами та доповненнями.

Список використаної літератури:

1.         Трудове право України, В. І. Прокопенко, консум Х. 1998.

2.         Венедиктов В. С. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву. Уч. Пособие. К. 1989.

3.         Відомості Верховної Ради України 1993. №8

4.         Прокопенко В. Власник і уповноважений ним орган як суб’єкт трудового права // Право України. 1994. №10

5.         Дрижчана С. Аспекти правової природи контракту // Право України 1992.

6.         Никитинский В. Контракт в трудовом праве //  Советское государство и право. 1991. № 8

7.  Эконом. и жизнь -1994, №9, Прил. Ваш партнер №9, стр.7, 8-9.