Курсовая работа: Електронні архівні публікації в Інтернеті
Курсовая работа: Електронні архівні публікації в Інтернеті
План
Вступ
1.
Архівні веб-сайти
2. Інформаційні ресурси інтернет-архівів
3. Огляд сайтів зарубіжних архівних установ
Висновок
Список використаної літератури та джерел
Вступ
З того часу, як абревіатура «WWW» увійшла до нашого лексикону,
минуло не так багато років, однак, важливість Інтернету в житті суспільства стала
досить відчутною. Інформаційне суспільство, яке на межі століть прийшло на
зміну традиційному «паперовому», докорінно змінило діяльність архівних служб і
національних архівів. У наш час у багатьох архівних закладах світу користувачі
мають можливість отримувати архівні документи в електронній формі. Тобто архіви
намагаються іти в ногу з прогресом, розуміючи важливість Інтернету в
забезпеченні доступу до архівних документів та інформації. Сьогодні в Інтернеті
зафіксовано понад 5 тис. архівних сайтів, тобто сайтів архівів, музеїв,
бібліотек, які заявили про себе як сховища документальних джерел і писемних
пам'яток.[1] Закордоном уже
накопичений важливий досвід, і прикладом вдалої роботи закордонних архівних
закладів у цій галузі можуть бути Адміністрація національних архівів та
документації (NARA - National Archives and Records Administration, США) (в
Інтернет див. http://www.nara.gov/), Національний архів Великобританії (The
National Archives of Great Britain) (в Інтернет див. http://www.nationalarchives.gov.uk/),
Національний архів Канади (National Archives of Canada) (в Інтернет див.
http://www.archives.ca/), та ін. (посилання на закордонні архівні заклади див. на
сайті «Архіви України» http://www.archives.gov.ua).
На сторінці одного із зарубіжних архівних сайтів розташовано девіз
«Демократія починається тут»[2]. Справді
важко переоцінити важливість архівів у зберіганні історичного досвіду
попередніх поколінь, у розвитку громадянського суспільства, демократичних прав
і свобод. Однак, архіви, які покликані виконувати це важливе завдання, повинні
бути максимально відкритими. Під «відкритістю» потрібно розуміти не тільки відсутність
заборон і перешкод на шляху громадян до отримання архівної інформації
(зрозуміло, з урахуванням певного ступеню секретності деяких документів), але й
наявністю доступних сучасних технічних засобів і методів представлення
інформації. У зв’язку з цим украй важливим завданням є просування архівних
фондів до Інтернету, що забезпечує віддалений доступ до архівних документів.
У цій курсовій роботі спробуємо дослідити здобутки зарубіжних
архівів у цьому новому і дуже цікавому та важливому напрямі архівістики. Адже
впровадження в архівній справі нових технологій, це є (як зазначалося вище)
прямий перехід до побудови інформаційного суспільства.
1.
Архівні веб-сайти
Сьогодні інтенсивне впровадження інноваційних технологій і поширення
телекомунікаційних засобів передачі інформації в світі сприяє продуктивному
ознайомленню суспільства зі змістом глобального інформаційного середовища.
Сучасні умови для створення веб-ресурсів у архівній справі сприяють постійному збільшенню
кількості архівних веб-сайтів різних країн в Інтернеті. Виникає питання: наскільки
користування ними є раціональним та ефективним? Також цікавим є питання -- для
кого створюють архівні сайти? Наскільки вони запитуванні і яку аудиторію
цікавлять? Якщо йдеться лише про науковців, зацікавлених у проведенні своїх
досліджень, то, можливо, вони й зовсім не потрібні? Професійні вчені добре
знають у яких архівах можуть знаходитися фонди, що цікавлять їх, де ці архіви
розташовано, а необхідні архівні довідники стоять на полицях їхніх домашніх
бібліотек.
Головною специфікою ведення архівного сайту є те, що, з одного
боку, практично будь-яка людина (а не лише дослідник або студент-історик) може
зіткнутися з необхідністю звернення до архіву або сайту архіву, а з іншого
боку, незначна частина користувачів знає до якого архіву їм потрібно звернутися,
або передбачає що та інформація, яка їм потрібна, зберігається в архіві. Серед відвідувачів архівних
сайтів багато груп, що здаються випадковими. Як правило, вони потрапляють на
сайт по так званих низькочастотних запитах і виявляють, що саме тут знаходиться
та інформація, яка їх цікавить, або інформація про те, куди ще можна
звернутися. Це один з проявів просвітницької місії архівних сайтів, здатних відчинити
двері до дивного світу документів і джерел школяру, студентові і взагалі
будь-якій людині, не пов'язаній за родом своєї діяльності з історією чи наукою.
До того ж архівні сайти відіграють важливу роль і в повсякденній
роботі самих архівістів. Вони допомагають обмінюватися досвідом і спрощують
міжорганізаційні, міжособові комунікації. Публікація методичних і нормативних
документів, актуальної контактної інформації різних архівних установ,
інформаційних листів від організаторів наукових конференцій, текстів наукових
статей, описів різних архівних проектів — усе це перетворює архівні сайти в
надійний інструмент повсякденної роботи архівіста.
Отже, ми можемо зробити певний висновок, щодо головних цілей
присутності архівів в Інтернеті. До цих завдань належить:
• надання загальної довідкової інформації про архівні
документи і архіви;
• постійне інформування про архівну діяльність;
• сприяння пошуку архівних документів і здобуттю архівних
послуг;
• взаємне інформування архівістів і обговорення професійних
архівних питань;
• популяризація архівної справи, формування позитивного
іміджу архівів у громадян і суспільства.
Загалом можна виокремити три основні форми представлення архівних
ресурсів у Інтернеті: бази даних, електронні довідники, цифрові зображення
документів. Окремі архівні установи надають доступ і до кінодокументів.
Спробуємо розглянути їх детальніше:
Бази даних з пошуковим апаратом:
фондові каталоги і тематичні бази. Про кількість реально доступних на сьогодні
в Інтернеті архівних баз даних можемо дізнатись на архівному порталі ЮНЕСКО
(http://www.unesco-ci.org) у розділі Primary Sources Online називається 173
довідника (Finding Aids), маючи на увазі власне онлайнові бази даних(одразу
зауважимо, що наведені тут дані є неповними або несповна коректними - тут
відсутні, наприклад, польська система «Сезам»). Із них 54 - у Північній Америці
й 97 - в Європі, а саме: 36 -- у Великобританії, 21 -- у Франції, 13 -- у
Німеччині, 5 – у Швейцарії, по 2 -- в Угорщині, Швеції, Росії, Ірландії, по
одній -- у Фінляндії, Чехії, Ізраїлі, Ліхтенштейні, Норвегії, Словенії,
Туреччині, Іспанії.
Побіжне ознайомлення з характером онлайнових баз дозволяє зробити
висновок: із цих 97 європейських електронних довідників власне реєстрів фондів
(колекцій) загальнонаціонального рівня зареєстровано 63 одиниці, у Північній
Америці таких ресурсів -- 3, Азійський регіон налічує 21 електронний каталог, в
Африці -- 18, в Карибському регіоні -- 7, у Латинській Америці -- 18 та 6 -- в
Арабських країнах.
Серед представлених баз даних не можна залишити поза увагою творіння
наших «ближніх сусідів» - польський фондовий каталог загальнонаціонального
рівня - систему «Сезам» (http://www.archiwa.gov.pl), яку розробляли з 1993 р. В
Інтернеті вона функціонує з 2001 р. під егідою Генеральної дирекції державних
архівів Польщі. Система базується на традиційному обліковому документі -
аркушах фондів, а також додатковій інформації. Каталог побудовано відповідно до
принципів польської архівістики та з урахуванням вимог Міжнародного
дескриптивного стандарту ISAD(G)[3].
База даних SEZAM містить інформацію щодо національних архівних
фондів, що зберігаються в Державному Архіві, Польській Академії Наук, архівах Університету
Миколи Коперника та Університету Кардинала Стефана Вишинського у Варшаві,
університетських бібліотеках, музеях, архівах Суспільства Солідарності, архівах
Асоціації Сибірських Засланців, у Центральній Медичній Бібліотеці Варшави, в
Інституті Америки і Польському Інституті Мистецтв і Наук Америки в Нью-Йорку.
Також заслуговує на увагу класифікаційний перелік «категорій і підкатегорій
фондів», як додатковий інструмент пошуку базою.
Електронні довідники
різноманітних жанрів і видів - путівники, пофондові й тематичні каталоги і т.п. Сучасні інтернет-технології
дозволяють створити єдиний ресурс (що фізично знаходиться на одному, або на
декількох зв'язаних сайтах) в уніфікованому форматі з єдиними правилами надання
і пошуку інформації. Прикладом такого ресурсу є база даних «Путівники по
російських архівах» (http://guides.rusarchives.ru), розміщена на порталі
«Архіви Росії». Вона містить структуровану інформацію -- 60 путівників по
федеральних і регіональних архівах загальним обсягом у 103 тис. описів фондів.
Цифрові зображення документів. Створення банку таких зображень - один із магістральних напрямів
надання інформації про архівні ресурси в Інтернеті в діяльності багатьох
архівних служб. Корпус давніх документів з історії держави - це не тільки
важлива складова документальних ресурсів суспільства і держави: символізуючи
процеси державотворення, він відіграє роль важливого фактора самоусвідомлення і
консолідації нації. Своїми найдавнішими документами пишаються народи Європи;
писемні пам'ятки інтенсивно представляються в Мережі й на інших континентах, -
у країнах, які не мають тисячолітньої писемної історії. Кількість опублікованих
в Інтернеті документів визначається десятками мільйонів. Реєстри цифрових
зображень архівних документів і найцінніших рукописних пам'яток виставляють на
сайтах національних архівів Великобританії, Ісландії, Канади (325 тис.
документів), США (124 тис. документів), ін.; 5 тис. цифрових зображень давніх
документів з'явилися в Інтернеті в результаті реалізації у Великобританії
демонстраційного проекту в рамках програми за підтримки Європейської комісії
суспільства інформаційних технологій (на базі двох регіональних архівів -
Нотгептомшира і Сасекса). Узагальнені відомості про оцифровування документів
пам'яток представлені, зокрема, в огляді "IFLA/UNESCO Survey on
Digitisation and Preservation".
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5 |