рефераты рефераты
Главная страница > Реферат: Нові дослідження Волчанського городища  
Реферат: Нові дослідження Волчанського городища
Главная страница
Банковское дело
Безопасность жизнедеятельности
Биология
Биржевое дело
Ботаника и сельское хоз-во
Бухгалтерский учет и аудит
География экономическая география
Геодезия
Геология
Госслужба
Гражданский процесс
Гражданское право
Иностранные языки лингвистика
Искусство
Историческая личность
История
История государства и права
История отечественного государства и права
История политичиских учений
История техники
История экономических учений
Биографии
Биология и химия
Издательское дело и полиграфия
Исторические личности
Краткое содержание произведений
Новейшая история политология
Остальные рефераты
Промышленность производство
психология педагогика
Коммуникации связь цифровые приборы и радиоэлектроника
Краеведение и этнография
Кулинария и продукты питания
Культура и искусство
Литература
Маркетинг реклама и торговля
Математика
Медицина
Реклама
Физика
Финансы
Химия
Экономическая теория
Юриспруденция
Юридическая наука
Компьютерные науки
Финансовые науки
Управленческие науки
Информатика программирование
Экономика
Архитектура
Банковское дело
Биржевое дело
Бухгалтерский учет и аудит
Валютные отношения
География
Кредитование
Инвестиции
Информатика
Кибернетика
Косметология
Наука и техника
Маркетинг
Культура и искусство
Менеджмент
Металлургия
Налогообложение
Предпринимательство
Радиоэлектроника
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Сочинения по литературе и русскому языку
Теория организация
Теплотехника
Туризм
Управление
Форма поиска
Авторизация




 
Статистика
рефераты
Последние новости

Реферат: Нові дослідження Волчанського городища

Реферат: Нові дослідження Волчанського городища

Нові дослідження Волчанського городища

Серед різноманіття старовин Дніпровського лісостепового Лівобережжя значний інтерес дослідників привертають пам'ятники cалтовскої археологічної культури. Одним з найцікавіших об'єктів цього культурного кола ,являється відкрите ще в початку ХХ в. В.А.Бабенко Волчанське городище [Багалей Д.И.,1905.-С.24]. Він же в 1903 р. провів перші невеликі розкопки. Автор відзначав складність оборонної системи городища, що складається з трьох ліній захисту, створених по системі "рів-вал". Дослідник відзначав наявність на вершині внутрішнього валу залишків кам'яної стіни [Бабенко В.А.,1905.-С.363-368].

У перші післявоєнні роки пам'ятник знов привертає до себе увагу дослідників, більшість зіз яких обмежуються його оглядом і збором підйомного матеріалу. Серед них необхідно згадати В.А.Бабенко і И.И.Ляпушкина, які включили Волчанськоє городище в загальні огляди салтовських пам'ятників [Бабенко В.А.,1947.-С.15; Ляпушкин И.И.,1961.-С.200-201], а також Н.Т. Евстропова, що проводили в околицях Волчанська інтенсивні розвідки [Евстропов Н.Т.,1958.-С.204]. Обстеження городища і збори підйомногопідіймального матеріалу проводили В.К.Михеев і Б.А.Шрамко, які в середині 60-х рр. досліджували залишки чорнометалургічного горна на сусідньому селі [Шрамко Б.А., Міхеєв В.К.,1969.-С.78-81]. Приблизно в цей же час городище було оглянуте С.А.Плетневой, яка дала його якнайповніший опис [Плетнева С.А.,1967.-С.34-35].

Більшість відомостей про Волчанськом пам'ятнику зібрані в монографії Г.Е.Афанасьева, що присвячена населенню лісостепової зони басейну Середнього Дону. Автор відносить його до ІІІ типу салтовських городищ (по запропонованій ним класифікації) і вірно відзначає, що всі виводи попередніх дослідників про характервдачу, датуванню і конструкції оборонних зміцнень є лише попередніми, оскільки спеціальні розкопочні роботи на нім не проводилися [Афанасьев Г.Е.,1987.-С.111-112.-Рис.64].

У 1994-1995 рр. Середньовічна експедиція Харківського держпедуніверситета проводила охоронні стаціонарні археологічні дослідження Вoлчанского ранньосредньовічного комплексу, в рамках яких були проведені розкопки території городища і його зміцнень [Колода В.В., 1995; 1995; 1996]. старовина археологічна городище волчанське

Само городище займає високий 40-45-метровий мис правого берега р. Вовча. Зі сходу і заходу він обмежений глибокими балками. ВУЗЬКИЙ перешийок з'єднує майданчик мису з корінним берегом. Люди і час не пощадили пам'ятник. Багатьох років тут працював завод будматеріалів, що знищив частину мису в процесі виробництва винищити. До моменту дослідження від не раз згадуваних попередниками трьох концентрично розташованих валів збереглися у відносній цілості лише центральне зміцнення та вали з підлогового боку. Дві лінії оборони зруйновано з південної і південно-східної сторін (Рис.1).


Одержані в результаті розкопок матеріали свідчать про відсутність культурного шару в центральній частині городища. Лише по краях території центрального двору, що захищається, виявлені окремі знахідки, що відносяться до салтово-маяцької культури [Колода В.В., 1994.-С.10-14; 1995.-С.3-6]. Найбільший інтерес представляє сама система оборонних споруд . Дослідження підтвердили наявність навколо городища трьох рубежів. Центральне місце займає фортеця , кільцева стіна якої мала протяжність 330-350 м. Роботами в розкопках № 2 і 3 була виявлена конструкція її нижньої частини (верхня знищена відкриттям ).

Основу кріпосної стіни складали зовнішній і внутрішній багатошарові панцирі із забутовкою простору між ними.

Матеріали, отримані при дослідженні західної частини оборонних ліній, свідчать, що Фундамент внутрішнього панцира покоївся на глиняному фундаменті-"подушці". Вона була споруджена поверх шару похороненого ґрунту. Глибина її залягання складала 0,45 - 0,7 м. Тут в чистому шарі глини знаходилися рвані камені пісковика. Лише одиничнимпоодиноким зіз них була додана форма паралелепіпеда. Поверх цього шару знаходився ще один, що складається з шматків чистої крейди. Потужність останнього складала 0,15 м. Крупні шматки крейди цього будівельного горизонту скріпляли крейдяним або вапняним розчином. На користь такого припущення свідчить те, що деякі ділянки цього шару були монолітом, хоча зовні в нім чітко простежувалися окремі шматки. Можливо, що ця крейда для підвищення міцності просочувалася водою і утрамбовувалася . Над ним знаходивсяперебував ще один шар чистої глини /0,1 - 0,2 м/. А вище за нього - чорноземний шар з численними вкрапленнями крейдяної крихти. Відзначимо, що на захід від описаного внутрішнього панцира глиняна "подушка" дещо продовжувалася і як би підстилала забутовку. Протеоднак, тут в глину була додана дрібна крейдяна крихта. Загальна ширина цієї "подушки" складала 3,2 - 4,5 м (Рис.2,а,б).


Зовнішній панцир в розкопці № 2 (Рис.1) фіксувався лінією крупних піщаникових каменів, що покояться, в основному, на шарі хоронитиме грунти. Лише деякі з них лежали на передматерику, зачистці профілю північної брівки виявлено поглиблення від стовпової ямки, заповнене чистим чорноземом. Ймовірно , зовнішній панцир в західній частині кріпосної стіни був плотом з опорними стовпами (типутипа українського "тину"). Для міцності конструкції лозини обмазували сумішшю глини і крейди. Фрагменти такої обмазки знайдені в забутовці міжпанцирного простору. Нижній край плоту із зовнішнього боку зміцнювався рваними шматками пісковика (Рис.2,а,б).

Міжпанцирний простір був забутовано неоднорідним сипким матеріалом. Здебільшого це була суміш чорнозему і дрібної крейдяної крихти, а по центру забутовки простежувалася лінза чистої крупної крейди із слідами просочення водою, що аналогічно одному з шарів внутрішнього панцира. У засипці зустрічалися окремі шматки рваного пісковика. Загальна ширина кріпосної стіни в західній частині зміцнення дорівнюваларівнялася 7 - 7,5 м [Колода В.В., 1994.-С.6-8.-Табл.VIII-X].

Дослідження в розкопці № 3 (Рис.1) дозволили зробити наступнітакі спостереження. По своїй конструкції кріпосна стіна в північній частині була багато в чому схожа з раніше описаною. Потужність споруди складала тут 8 м. З внутрішньої і зовнішньої сторін вона мала панцирі, які служили опорними елементами її конструкції (Рис.3).


Опорою зовнішньому панциру служила "подушка" з материкової глини для укладання якої був заздалегідь знятий шар ґрунту до передматерика. Товщина "подушки" складала 0,1 - 0,5 м при максимальній ширині до 1,8 м. Поверх неї були укладені камені рваного пісковика різної форми і величини. Потужність цього шару - 0,1 - 0,5 м. У розташуванні каменів ніякої системи прослідкувати не вдалося, Зрідка зустрічалися камені, оброблені до форми паралелепіпеда з довжиною грані від 0,3 до 0,7 м. Розчином цього шару, що пов'язує , була волога суміш глини і крейди. Внутрішня межа кам'яної кладки цього панцира була більш-менш рівною лінією, а із зовнішнього боку було виявлено немало каменів, що викотилися або переміщених унаслідок деструкції культурного шару. Отже, із зовнішнього боку панцир стіни не мав якої-небудь опори. Декілька вище за шар каменів виявлена лінза з суміші крупного і дрібного крейдяного щебеня. Між цими будівельними горизонтами простежувався вузький прошарок чорнозем зіз додаванням дрібної крейдяної крихти.

Внутрішній панцир на північній ділянці кріпосної стіни також спирався на обширну глиняну "подушку" шириною до 3 м при товщині 0,1 - 0,15 м, укладену поверх передматерика. Вище за глиняний шар розташовувався ще один, що складався з безсистемно складених на глиняний-крейдяному розчині каменів. Деякі з них були обточені до форми паралелепіпеда. Над каменями знаходився шар чистого крупного крейдяного щебеня, просоченого водою і утрамбованого. Потужність цього горизонту складала 0,2 - 0,6 м при ширині 1,2 - 1,3 м. Відзначимо, що з внутрішньої сторони кам'яної вимостки був виступ - контрфорс, який підсилював всю конструкцію.

Міжпанцирний простір був засипаний сумішшю чорнозему і дрібної крейдяної крихти. Відмітимо , що обидві глиняні "подушки" були значно ширші за кам'яні панцирі. Це створювало своєрідний підстилаючий шар, на який спиралася забутовка [Колода В.В., 1994.-С.10-11.-Табл.ХІІ-ХІІІ].

Верхній край стіни до справжнього моменту знищений оранкою. Проте , судячи по розтягнутому грунту із забутовки (суміш чорнозему крейдяної крихти і дрібних каменів), він знаходився невисоко: не вище 3м від нижнього краю "глиняної подушки".

На південь від внутрішнього панцира в північній частинічастці центрального двору виявлені неглибокі рови від фундаменту легких споруд (Рис.3). Їх глибина від денної поверхні складала близько 1 м при ширині 0,25 - 0,3 м. У плані вони нагадували "кліті". По кутах їх розташовувалися базові камені, покликані підсилити загальну міцність конструкції цих споруд. Усередині однієї з них виявлені залишки господарської ями [Колода В.В., 1994.-С.11-12.-Табл.ХIII-ХV].

Середня оборонна лінія городища вдавала із себе неоднорідний насип валу (пісок, чорнозем і глина), поміщений поверх похороненого ґрунту. Внутрішній схил валу був посилений штучною грядою рваного пісковика (Рис.2,б), що перешкоджало розповзанню насипу. Ніяких залишків додаткових конструкцій поверх насипу не прослідкувало . Із зовнішнього боку валу розташовувався рів. Зовнішній кут залягання ската у нього складав 20°, внутрішній, - 45°. Загальний перепад висоти цієї системи "рів-вал" складав не менше 2,7 м.

Зовнішня лінія оборони Волчанського городища зі сходу, півдня і заходу представляла аналогічну систему "рів-вал", проте в СВ частинах зовнішній вал переходив в ескарп (Рис.1). Висота валу в західній частині цієї захисної лінії складала 1,5 м. Він був насипаний однорідною сумішшю (пісок, чорнозем, глина і дрібні фракції мела) поверх похороненого грунту. У 3 м вниз по схилу розташовувався рів з максимальною глибиною в 2,5 м. Кути залягання його зовнішнього і внутрішнього скатів складали 42-43°. Загальний перепад висоти цієї системи "рів-вал" з урахуванням схилу складає 5,8 м.

Страницы: 1, 2

рефераты
Новости