Реферат: Культура козацької держави (1648-1781 р)
Художній стиль
бароко дав можливість найповнішого самовираження української людини тієї
драматичної і реформаторської доби передусім завдяки своєму філософському
пiдгрунтю, яке в українському варiантi виявило себе чи не найповніше.
Реалістичне світобачення для барокової свiдомостi нехарактерне. Світ у
бiльшостi творів постає сповненим містики, гіпербол, темних метафор, важко
розрадуваних алюзій, надмірно емоційних станiв, а часом i просто
фантасмагоричним. Та й свiдомiсть того часу тяжіє до таємниць і чудес.
Дослідники відзначають як у Європi взагалі, так i в Українi, дивовижну
забобонність найширших верств населення — від еліти до простолюду. Деякі
рукописи чи листи того часу містять багато оповідей про мiстичнi явища. Це
типово барокове свiтовiдчуття.
Отже, культура козацької
держави була багатогранною і самобутньою. З плином часу вона увійшла як
складова частина в духовне життя сучасної української нації. Художні
вподобання, демократичні настрої козацького середовища визначили колорит
козацького розвитку української духовної культури. Козацтво акумулювало
величезний духовний досвід XVII —XVIII ст., відтак залишивши в культурній
свідомості нашого народу найглибший слід.
Культура
українського народу за роки визвольної боротьби досягла настільки високого
рівня, що і в наступному сторіччі була здатна протистояти нищівному настанню
імперії. Якнайкращі досягнення українських майстрів другої половини ХУII —
першої половини ХУIII в. — архітектура козацького бароко, зображення козака
Мамая й ікони народних майстрів, сповнені любові до рідної землі і її минулого,
козацькі літописи — складають нині нашу національну гордість. Вони не тільки не
втратили свою художню цінність, але й увійшли до золотої скарбниці світової
культури, навіки прославивши своїх творців і народ, який їх викохав. Утиски й
заборони, до яких вдавалися колонізатори, звичайно, завдавали збитку нашій
культурі (скільки талантів було погублено, а скільком довелося відректися від
коріння, щоб творити), проте зупинити духовний розвиток нашого народу не
змогли. Свідоцтвом цього є художні досягнення наступних поколінь — не занесені
звідкись освіченими чужоземцями, а створені власним тисячолітнім досвідом.
Список використаних джерел
1.Закович М.М. Культурологія. Українська та зарубіжна культура. К.:
«Знання»., 2006.-С.567.
2.Власов В. Історія України 8. К.:
«Гінеза»., 2003.-С.278.
3.Бойко О.Д. Історія України. К.:
«Академвидав».,2004.-С.655.
4.Верстюк В.Ф., Гарань О.В., Гуржій
О.І. та ін., Історія України. К.: «Альтернатива»., 2000.-С.462.
5. http://www.readbookz.com/book/210/7979.html
|
