Реферат: Арабо-мусульманський культурний регіон
Одним з видатних зразків
ранньофатимідського різьбленого дерева є іконостас церкви Варвари в Каїрі; хоча
це, безсумнівно, робота коптського майстра, вона виявляє всі характерні для
цього часу риси й мотиви. Панелі іконостаса прикрашені арабесковими завитками,
у які укомпоновані зображення птахів, тварин і чудово виконані мисливські і
жанрові сцени. Усі ці сюжетні зображення трактовані чисто декоративно, а фігури
тварин і птахів часто поміщені в симетричній, геральдичній композиції.
Іншим цікавим прикладом є
кілька панелей, що знаходяться в Музеї Вікторії й Альберта в Лондоні.
Композиція їхнього візерунка у загальному однакова, складається з округлих переплетень
квітучих стебел, трактованих у дусі арабески; міняються лише центральні
зображення: у ряді випадків це стоячі друг перед іншому в геральдичній позі
фігури птахів і тварин, на одній панелі зображений сидячий музикант. Завдяки
значному поглибленню тла створюється дуже багата й контрастна гра світлотіні,
що чітко виявляє малюнок. Подібними ж рисами відрізняються і панелі з
зображеннями кінських голів (Музей ісламського мистецтва, Каїр; Музей
Метрополітен, Нью-Йорк), де глибоко обране тло ще сильніше підкреслює контури
візерунка. На деяких панелях зустрічається різьблення в декілька планів.
Видатні зразки художнього
різьблення по дереву, що прикрашали інколи Малий, Західний, палац, фатимідських
халіфів (був закінчений між 1058 і 1065 роками), виявлені в комплексі
марі-стану султана Калауна, де ці різьблені дошки були вдруге використані в
XIII столітті. Спочатку вони складали фриз, прикрашений численними зображеннями
мисливців, музикантів, танцівниць, торговців із верблюдами, звірів і птахів.
Усі ці зображення розміщені на тлі рослинних утеч, даних більш низьким
рельєфом, чим фігури. Малюнок тут вільніший і живіший, чим у ранніх
пам'ятниках, але значно менш деталізований.
У різьбленому дереві XII
століття фігурні зображення здобувають усе більш узагальнене, силуетне
трактування, що порівняно рідко зустрічалося в здобутках Х-ХІ століть; саме
виконання їх стає менш ретельним. Зате удосконалюється й збагачується
орнаментальне різьблення. Видатним пам'ятником цього часу є міхраб мечеті
Сайїди Нафіси, виконаний між 1138 і 1145 роками (Музей ісламського мистецтва,
Каїр). Його візерунок складається із прекрасно виконаних арабесок і плетив
виноградних лоз у сполученні з геометричними смугами, що утворюють
багатокутники. Іншим прикладом служить дерев'яний різьблений надгробок аль
Хусайні середини XII століття, уся поверхня якого покрита арабескою, що
складається з геометричних полігональних візерунків і рослинних мотивів.
Серед єгипетських художніх
виробів із бронзи Х–XII століть виділяються декоративні фігури й судини у виді
різних тварин і птахів. Характерним прикладом є водолій у виді павича (X–XI
століття, Лувр); його ручка закінчується стилізованою головою чи сокола
кречета, що вчепився дзьобом у шию павича. Над округлим тулубом птаха з об'ємно
переданими крилами піднімається довга, добірно вигнута шия, що несе невелику
голову з напіввідчиненим дзьобом. Оперення передане тонким карбованим
орнаментом. У більш пізньому пам'ятнику цього роду – великому крилатому грифоні
(XI–XII століття, музей у Пізі) орнаментальний початок домінує над пластичною
формою – майже вся поверхня фігури покрита орнаментом, що імітує деталі
оперення, смугами куфічних написів, клеймами із зображеннями сиринів і різних
фантастичних тварин.
У XIII столітті, коли
установилися тісні зв'язки Єгипту із Сирією й Іраком, у Єгипті з'явилася значна
кількість художніх виробів прославлених іракських, особливо мосульських
майстрів. Написи, вигравірувані на деяких предметах, зберегли нам імена
мосульських майстрів, що працювали в Каїрі і мали вплив на творчість
єгипетських ремісників. Цікавим прикладом художніх бронзових виробів цього часу
є датована 1271 роком сферична прорізна курильниця з ім'ям еміра Бейсарі
(Британський музей, Лондон). На поверхні курильниці між поясами написів
розташовані круглі медальйони з ажурними зображеннями двоголових орлів; поле
навколо медальйонів заповнено рослинною арабескою.
Прекрасний зразок художньої
роботи 113 металу – шестигранний інкрустований столик султана Калауна,
зроблений майстром Мухаммедом нон Сункуром 113 Багдада в 1327 році (Музей
ісламського мистецтва в Каїрі). Його ажурні бічні стінки й дверцята, а також
верхня площина прикрашені каліграфічними написами (укомпонованими в чи
медальйони пояси), розетками й інкрустованими зображеннями зграйки птахів, що
летять. Прорізні столики, курильниці, скриньки з металу і т.п. стають дуже
розповсюдженими виробами в Єгипті, Сирії й Іракові в XIV – XV століттях.
Художня обробка металу
використовувалася також в обробці монументальних будинків. Видатним прикладом
цього роду є бронзові інкрустовані двері мечеті султана Хасану в Каїрі,
прикрашені віртуозно виконаним багатоплановим геометричним орнаментом, ажурним
різьбленням і поясами декоративних написів.
Мистецтво обробки гірського
кришталю було особливо розвите в Х-ХІ століттях. З великих кристалів мистецьки
вирізували глечики, келихи, кубки, флакони, різні шахові й інші фігури, їх
поверхня часто чи гранувалася чи покривалася гравіруванням. Історик Макрізі
повідомляє, що в скарбниці фатимідських халіфів зберігалося біля двох тисяч
дорогоцінних кришталевих судин. Вироби єгипетських гранувальників дуже високо
цінувалися в середньовічній Європі. Серед прекрасних здобутків цього роду
особливо виділяються два великих глечики, що знаходяться в Музеї Вікторії й
Альберта в Лондоні. На одному з них рельєфним гравіруванням серед великих
кучерявих стебел і напівпальмет зображені великі хижі птахи, що клюють повалену
лань. Малюнок дещо схематичний і узагальнений, але дуже упевнений і прекрасно
укомпонований у відведений йому простір. Інший глечик позбавлений якого-небудь
орнаментального декору; його головна перевага складається в разючій чіткості і
пропорційності форми і бездоганній якості грани, що додавала йому в променях
світла сяйво алмаза.
Художнє скло, що мало в
Єгипті давні традиції, досягло свого найбільшого розквіту в XIII–XIV століттях,
коли до відомих раніше прийомів прикраси – грануванню, гравіруванню, рельєфу,
кольоровому і крученому склу – приєднався розпис золотом і кольоровими емалями.
Основними центрами виробництва художнього скла були Фустат, Олександрія, Фаюм.
По своїх формах і загальному характері декору художнє скло Єгипту близько до
сірійського, але для нього типові великі написи з побажаннями, нерідко
покриваючими широкими поясами майже всю поверхню судини.
Єгипетські художні керамічні
вироби – розписані люстром і різними фарбами фаянсові і глиняні вази, чаші і
блюда – часто поряд з різними рослинними і геометричними мотивами прикрашені
зображеннями тварин, риб, птахів і людських фігур. Особливо красиві великі
зеленувато-жовті люстрові блюда XI століття з великими фігурними зображеннями,
виконаними у вільній мальовничій манері. Серед зображень зустрічаються фігури
музиканта, людини, що наливає в кубок вино, вершника, дво- і трифігурні жанрові
і батальні сцени, а також реальні й фантастичні тварини, мотиви боротьби
звірів. По стилі розпис на кераміку XI століття дуже близький до згаданого вище
фатимідського стінного живопису.
У ХІІІ-Х сторіччях мистецтво
кераміки в Єгипті знову пережило підйом: виповнювалися судини з тонким багатобарвним
розписом, що зображував тварин і птахів серед рослинних мотивів. Традиції
розписної кераміки, як і інших видів прикладного мистецтва, продовжували жити в
Єгипті протягом усієї епохи середньовіччя і зараз складають основу народних
художніх ремесел.
Розвивалося на протязі
багатьох століть мистецтво середньовічного Єгипту представляє велику, самобутню
школу в історії мистецтва арабських країн, що грала велику роль у процесі
взаємодії художніх культур Близької Сходу і Західної Європи.
Життя й суспільно-політична діяльність пророка Мухаммеда
(Магомета)
Ахмат Абд Аллах (близько
570-632) з роду Хашим родоплемінної групи Курайш – засновник релігії ісламу і
першої громади мусульман. По представленню мусульман – пророк Аллаха і його
посланник, через котрого був переданий людям текст Корану.
Народився в Мецці в
небагатій, але близькій по спорідненню до мекканської знаті родині. Його батько
вмер під час торгової поїздки до народження Магомета, мати – через кілька
років. Магомет виховувався в будинку свого діда Абд аль-мутталіба. З молодого
років він був знайомий із караванною торгівлею, іноді брав участь у торгових
поїздках. Магомет найнявся вести торгові справи багатої мекканської вдови
Хадіджі бінт Хувайліт, на якій одружився у віці 25 років. Поки Хадіджа була
жива, Магомет не брав собі інших дружин.
Магомет любив самітність і
благочестиві міркування, часто віддалявся в сусідні з Меккою гори; був знайомий
з основами іудаїзму і християнства, з поглядами аравійських
монотеїстів-ханіфів. Коли Магомету було близько 40 років, під час одного з
періодів самоти йому стали з’являтись бачення, а потім – вислови ззовні,
пізніше записані по пам'яті з його слів і мусульман, що склали священну книгу –
Коран.
Спочатку Магомет злякався
“одкровень, що почалися”, але потім упевнився, що обрано божеством як
посланника (расул) і пророка (наби), щоб нести людям слово боже. Перші
“одкровення”, що Магомет намагався передати своїм родичам, проголошували велич
єдиного і єдиного бога Аллаха, відкидали розповсюджене в Аравії багатобожжя, попереджали
про прийдешнє відродження мертвих, дні суду і покарань у пеклі усіх, хто не
вірує в Аллаха.
Проповідь Магомета була
зустрінута в Мецці з глузуванням, однак поступово довкола нього зібралася група
прихильників, частиною зі знатних пологів, частиною – з низів мекканського
суспільства. Мекканська верхівка спочатку переслідувала і пригноблювала
послідовників Магомета – мусульман. Сам Магомет знаходився під захистом свого
роду і його глави – Абу Таліба, багато хто ж з мусульман, рятуючись від гонінь,
виїхали з Мекки в Ефіопію. Проповідь Магомета, що нібито передавала пряму мову
Аллаха, у цей час доводила всемогутність Аллаха, що часто іменувався Милостивим
(Рахман), його велич, повну залежність від нього людини. При цьому Магомет
відсилав слухачів до відомими їм історіями про пророків минулого і про загиблі
древні народи. Коран як би показував, що пророцтво Магомета – явище відоме і
можливе і що неслухняність пророку завжди вело до покарання невіруючих.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6 |