Курсовая работа: Регіональний розвиток центрально-українського економічного району

Найбільші обсяги перевезень, виконує автомобільний транспорт. Загальна довжина автошляхів становить 6,0 тис. км., в тому числі 5,8 тис. з твердим покриттям. Щільність автомобільних шляхів загальною користування з твердим покриттям складає 277 км на 1000 км2 До найбільших центрів автомобільної мережі Черкащини можна віднести декілька центрів: Черкаси, Сміла, Золотоноша, Умань, Корсунь-Шевченківський. Нагальною проблемою є підвищення якості автошляхів, їх технічне переоснащення до світових стандартів.

Головною воднотранспортною магістраллю є річка Дніпро, що перетинає всю Черкаську область з північного сходу на південний схід і по якій здійснюється судноплавство. Річковий порт розміщується у Черкасах. За останній час вантажо- та пасажирообіг річковим транспортом значно скоротився. В літній період існує річкове сполучення Київ-Черкаси. Численні малі річки області транспортних функцій практично не виконують. Через територію Черкаської області проходить газопровід "Союз".

Авіаційний транспорт за останнє десятиріччя практично не розвивається. Пасажирські перевезення припинені взагалі. Аеродром розміщений в Черкасах.

Становлення ринкових механізмів господарювання закономірно підвищує роль та значення інформаційних послуг, зокрема інформаційних систем і зв'язку. На рівень інформатизації області істотний вплив мають загальний рівень розвитку економіки, різноманітність сфер економічної діяльності, життєвий рівень населення. що характеризується як низький.

Нині забезпеченість населення домашніми телефонами в Черкаській області складає 36 апаратів на 100 сімей, а кількість незадоволених заяв — 81 тисячу. В 2000 році введено в дію міських автоматичних станцій на 9,4 тис. номерів. Зростає кількість сучасних телефонних мереж і абонентів, які ними користуються. Підвищується значення та кількість користувачів всесвітньої мережі "Інтернет", розвиваються нові види зв'язку - електронна пошта, мобільний зв'язок, пейджинг.

7. Територіальна структура господарства району

На Черкащині історично склалися Північно-Східннй і Південно-Західний господарські підрайони, а на Кіровоградщині - Північно-Західний (майже 45% території, 35% населення області), Центральний (відповідно 30% і 50%), Південно-Східний (20% і 15°о).

Основним у Північно-Східному підрайоні є Черкаський промисловий вузол з галузями спеціалізаці ї- машинобудування, хімічна та харчова промисловість. У сільському господарстві вирощують зернові, цукрові буряки; у тваринництві розвинені молочно-м'ясне скотарство і свинарство.

Південно-Західний підрайон Черкаської області формується на базі Звегнігородсько-Ватутінського промислового вузла та Уманського промислового центру (паливна і харчова промисловість, сільськогосподарське машинобудування). Район продукує пшеницю, цукрові буряки, овочі, фрукти, м'ясо, молоко.

Північно-Західний підрайон Кірвоградської області має значні запаси мінеральної сировини (нікель, графіт, граніти, лабрадорит та ін.), з якими пов'язаний розвиток видобувних галузей. Підрайон є головним виробником цукру в області. Спеціалізація сільського господарства - буряківництво, молочно-м'ясне скотарство, свинарство.

Центральний підрайон промислово найбільш розвинений. На нього припадає основне виробництво продукції машинобудування і металообробної промисловості, хімічної, легкої, кольорової металургії, будівельних матеріалів, значна частка харчової промисловості. Тут розвинена енергетична і паливна галузі. Сільське господарство району спеціалізується на виробництві молока, м'яса, вирощуванні зернових культур, цукрових буряків і соняшнику. Поширений приміський тип сільського господарства.

Південно-Східнийі підрайон відомий харчовою промисловістю та виробництвом будівельних матеріалів. Аграрний сектор продукує зернові, соняшник, продукцію свинарства, вівчарства.

Аналіз сучасного стану економіки Кіровоградської області свідчить про існування низки проблем: дефіциту паливних, водних і лісових ресурсів; критичного рівня зносу основних фондів та зниження темпів росту основних виробничих фондів; високого рівня ресурсомісткості продукції; нераціональної галузевої (недостатня частка галузей, що виробляють товари народного споживання) і територіальної структури господарського комплексу; недостатнього рівня розвитку інноваційного та інвестиційного комплексів (нераціональна структура, відволікання значної частини фінансових ресурсів від інвестування реального сектора економіки); незбалансованості робочих місць; незадовільного стану розвитку соціальної сфери та рівня життя населення (низький рівень реальних доходів, недостатній рівень споживання продовольчих, особливо промислових товарів та послуг); складної екологічної ситуації.

У найближчій перспективі Кіровоградська область не змінить основного напряму спеціалізації. В загальнодержавному поділі праці вона буде виділятись розвитком електроенергетики, первинного збагачення та переробки уранової руди, видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії, промисловості рідкісних металів та напівпровідникових матеріалів, пластмасових виробів, підйомно-транспортного, сільськогосподарського і тракторного машинобудування, промисловості будівельних матеріалів, швейної промисловості, борошномельно-круп'яної і комбікормової, медичної та поліграфічної промисловості.

Передбачаються такі основні напрями розвитку господарського комплексу: підвищення рівня використання природних (особливо водних і земельних ресурсів) та ресурсів виробництва (комплексне використання, залучення вторинних ресурсів і відходів виробництва); удосконалення галузевої і територіальної структури господарського комплексу; надання пріоритетності галузям соціальної сфери і галузям спеціалізації матеріального виробництва, особливо експортоорієнтованих галузей промисловості, удосконалення спеціалізації та підвищення рівня інтеграції сільськогосподарського виробництва; охорона і оздоровлення навколишнього середовища.

8. Проблеми розвитку і умови переходу до ринкових відносин

В цілому рівень розвитку регіону недостатній, особливо промисловості, електроенергетики. Частково ця проблема буде вирішена введенням в дію Чигиринської ТЄС та Канівської ГАЄС. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Необхідно впроваджувати нові технології, в тому числі і за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі.

Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких тут сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв'язку зі спеціалізацією району на розвитку сільського господарства та наявністю належних виробничих потужностей доцільна реконструкція сільськогосподарського машинобудування, насамперед Кіровоградського заводу сільськогосподарських машин. Перспективим є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, електронної промисловості.

Значних інвестицій для розширення асортименту й поліпшення якості продукції потребують виробництво цукру, макаронних виробів, олійно-жировє, ефіро-олійне, плодоовочеконсервне. м'ясо-молочне та ін.

Позитивні зрушення у легкій промисловості можливі за умови впровадження нових технологій виробництв, особливо у швейній і трикотажній галузях.

У паливно-хімічній промисловості актуальною є проблема переробки бурого вугілля (з нього можна отримати більш ніж 10 видів продукції). Мають бути підвищені обсяги видобутку і рівень комплексної переробки залізної (Долинське) та нікелевої руд. Необхідно вдосконалювати унікальне підприємство з виробництва твердих і чистих сплавів у Світловодську. При впровадженні нових іноземних технологій може стати більш конкурентоспроможним виробництво продукції з цінної будівельної сировини граніту, лабрадору. Технічної реконструкції потребують також об'єднання «Азот» і « Xімволокно».

У сільському господарстві, як і по Україні взагалі, необхідно вводити приватну власність на землю, впроваджувати сучасні технології, розширювати фермерські господарства. Для внутрішнього розвитку району важливим є вдосконалення транспортного комплексу, системи зв'язку, соціальної інфраструктури.

З екологічних проблем найважливішими є захист земельних угідь, рекультивація земель у гірничодобувній галузі, раціональне використання води, зменшення забруднення у місцях зосередження особливо шкідливих підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості (Олександрія, Світловодськ, Черкаси, Кіровоград, Побузьке, Смолине).

У Кіровоградському регіоні склався підвищений рівень забруднення радіонуклідами у районах Канева, Лисянка, Звенигородки. Єкологічно небезпечним є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення води малих річок, повітря у великих промислових центрах.

Використання води підприємствами в останні роки зменшилося у зв'язку з кризою виробництва (з 833 млн.м3 в 1990 р. до 306 у 1998р.). Скоротилась і кількість викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище. Об'єм скидання забруднених стічних воду природні поверхневі води в 1998р. становив 89 мли м3(2,1% від загального об'єму їх по Україні). Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря з усіх джерел скоротилися з 680,9 тис. т в 1990р. до 192,6 тис. т в 1998р. (3,2% від загального обсягу по Україні).

У районі швидкими темпами розвивається ерозія земель. На придолинних і прибалкових ділянках межиріч розвиваються лінійний розмив і площинний змив, інтенсивність яких зростає із заходу на схід, особливо у прилеглій до Дніпра смузі (тут еродованість ґрунтів перевищує 50%). Ерозія часто поєднується з обвалами та зсувами. У береговій зоні водосховищ і ставків розвивається інтенсивна абразія. На вододільних плато та лесових терасах Лівобережжя поширена суфозія. Заплави річок місцями заболочені, тут також спостерігається засолення ґрунтів. З метою захисту ґрунтів у 1990 р. на 198,6 тис. га було створено яружно-балкові насадження та лісонасадження уздовж річок, ставків, водойм, затерасовано понад 1 тис. га схилів. Діють 125 очисних споруд добовою потужністю 481 тис.м3. Збудовано 58 протиерозійних ставків. 397 км водорегулюючих валів. У районі понад 420 об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею 25,9 тис. га, у тому числі: Канівський заповідник; заказники державного значення Липівський, Русько-Полянський, Тарасів Обрій, Редьчине (орнітологічний) та Чорноліський (ландшафтний); пам'ятки природи Чорний Ліс, Закревський бір, Козацький вал, Мошенська діброва, Горіхове озеро, Святе озеро та ін.; дендрологічні парки Софіївка, Веселі Боковеньки, Черкаський зоопарк; пам'ятки садово-паркового мистецтва Онуфріївський парк, Хутір Надія та ін.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15