Курсовая работа: Регіональний розвиток центрально-українського економічного району
Найбільші обсяги перевезень, виконує автомобільний транспорт.
Загальна довжина автошляхів становить 6,0 тис. км., в тому числі 5,8 тис. з
твердим покриттям. Щільність автомобільних шляхів загальною користування з
твердим покриттям складає 277 км на 1000 км2 До найбільших центрів
автомобільної мережі Черкащини можна віднести декілька центрів: Черкаси, Сміла,
Золотоноша, Умань, Корсунь-Шевченківський. Нагальною проблемою є підвищення
якості автошляхів, їх технічне переоснащення до світових стандартів.
Головною воднотранспортною магістраллю є річка Дніпро, що
перетинає всю Черкаську область з північного сходу на південний схід і по якій
здійснюється судноплавство. Річковий порт розміщується у Черкасах. За останній
час вантажо- та пасажирообіг річковим транспортом значно скоротився. В літній
період існує річкове сполучення Київ-Черкаси. Численні малі річки області
транспортних функцій практично не виконують. Через територію Черкаської області
проходить газопровід "Союз".
Авіаційний транспорт за останнє десятиріччя практично не
розвивається. Пасажирські перевезення припинені взагалі. Аеродром розміщений в
Черкасах.
Становлення ринкових механізмів господарювання закономірно
підвищує роль та значення інформаційних послуг, зокрема інформаційних систем і
зв'язку. На рівень інформатизації області істотний вплив мають загальний
рівень розвитку економіки, різноманітність сфер економічної діяльності,
життєвий рівень населення. що характеризується як низький.
Нині забезпеченість населення домашніми телефонами в Черкаській області
складає 36 апаратів на 100 сімей, а кількість незадоволених заяв — 81 тисячу. В
2000 році введено в дію міських автоматичних станцій на 9,4 тис. номерів.
Зростає кількість сучасних телефонних мереж і абонентів, які ними користуються.
Підвищується значення та кількість користувачів всесвітньої мережі
"Інтернет", розвиваються нові види зв'язку - електронна пошта,
мобільний зв'язок, пейджинг.
7. Територіальна структура господарства
району
На Черкащині історично склалися Північно-Східннй і
Південно-Західний господарські підрайони, а на Кіровоградщині -
Північно-Західний (майже 45% території, 35% населення області), Центральний
(відповідно 30% і 50%), Південно-Східний (20% і 15°о).
Основним у Північно-Східному підрайоні є Черкаський
промисловий вузол з галузями спеціалізаці ї- машинобудування, хімічна та
харчова промисловість. У сільському господарстві вирощують зернові, цукрові
буряки; у тваринництві розвинені молочно-м'ясне скотарство і свинарство.
Південно-Західний підрайон Черкаської
області формується на базі
Звегнігородсько-Ватутінського промислового вузла та Уманського промислового
центру (паливна і харчова промисловість, сільськогосподарське машинобудування).
Район продукує пшеницю, цукрові буряки, овочі, фрукти, м'ясо, молоко.
Північно-Західний підрайон
Кірвоградської області має значні
запаси мінеральної сировини (нікель, графіт, граніти, лабрадорит та ін.), з
якими пов'язаний розвиток видобувних галузей. Підрайон є головним виробником
цукру в області. Спеціалізація сільського господарства - буряківництво,
молочно-м'ясне скотарство, свинарство.
Центральний підрайон промислово найбільш розвинений. На нього припадає основне
виробництво продукції машинобудування і металообробної промисловості, хімічної,
легкої, кольорової металургії, будівельних матеріалів, значна частка харчової
промисловості. Тут розвинена енергетична і паливна галузі. Сільське господарство
району спеціалізується на виробництві молока, м'яса, вирощуванні зернових
культур, цукрових буряків і соняшнику. Поширений приміський тип сільського
господарства.
Південно-Східнийі підрайон відомий харчовою промисловістю та виробництвом будівельних
матеріалів. Аграрний сектор продукує зернові, соняшник, продукцію свинарства,
вівчарства.
Аналіз сучасного стану економіки Кіровоградської області свідчить
про існування низки проблем: дефіциту паливних, водних і лісових ресурсів;
критичного рівня зносу основних фондів та зниження темпів росту основних
виробничих фондів; високого рівня ресурсомісткості продукції; нераціональної
галузевої (недостатня частка галузей, що виробляють товари народного
споживання) і територіальної структури господарського комплексу; недостатнього
рівня розвитку інноваційного та інвестиційного комплексів (нераціональна
структура, відволікання значної частини фінансових ресурсів від інвестування реального
сектора економіки); незбалансованості робочих місць; незадовільного стану розвитку
соціальної сфери та рівня життя населення (низький рівень реальних доходів,
недостатній рівень споживання продовольчих, особливо промислових товарів та
послуг); складної екологічної ситуації.
У найближчій перспективі Кіровоградська область не змінить
основного напряму спеціалізації. В загальнодержавному поділі праці вона буде
виділятись розвитком електроенергетики, первинного збагачення та переробки
уранової руди, видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії,
промисловості рідкісних металів та напівпровідникових матеріалів, пластмасових
виробів, підйомно-транспортного, сільськогосподарського і тракторного
машинобудування, промисловості будівельних матеріалів, швейної промисловості,
борошномельно-круп'яної і комбікормової, медичної та поліграфічної
промисловості.
Передбачаються такі основні напрями розвитку господарського
комплексу: підвищення рівня використання природних (особливо водних і земельних
ресурсів) та ресурсів виробництва (комплексне використання, залучення вторинних
ресурсів і відходів виробництва); удосконалення галузевої і територіальної
структури господарського комплексу; надання пріоритетності галузям соціальної
сфери і галузям спеціалізації матеріального виробництва, особливо
експортоорієнтованих галузей промисловості, удосконалення спеціалізації та
підвищення рівня інтеграції сільськогосподарського виробництва; охорона і
оздоровлення навколишнього середовища.
8. Проблеми розвитку і умови переходу до
ринкових відносин
В цілому рівень розвитку регіону недостатній, особливо
промисловості, електроенергетики. Частково ця проблема буде вирішена введенням
в дію Чигиринської ТЄС та Канівської ГАЄС. Є добрі передумови для розвитку
середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як
харчова, легка, машинобудування. Необхідно впроваджувати нові технології, в
тому числі і за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в
аграрному секторі.
Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й
легка, для яких тут сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий
науково-виробничий потенціал. У зв'язку зі спеціалізацією району на розвитку
сільського господарства та наявністю належних виробничих потужностей доцільна
реконструкція сільськогосподарського машинобудування, насамперед
Кіровоградського заводу сільськогосподарських машин. Перспективим є розвиток
електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості,
приладобудування, електронної промисловості.
Значних інвестицій для розширення асортименту й поліпшення якості
продукції потребують виробництво цукру, макаронних виробів, олійно-жировє,
ефіро-олійне, плодоовочеконсервне. м'ясо-молочне та ін.
Позитивні зрушення у легкій промисловості можливі за умови
впровадження нових технологій виробництв, особливо у швейній і трикотажній
галузях.
У паливно-хімічній промисловості актуальною є проблема переробки
бурого вугілля (з нього можна отримати більш ніж 10 видів продукції). Мають
бути підвищені обсяги видобутку і рівень комплексної переробки залізної
(Долинське) та нікелевої руд. Необхідно вдосконалювати унікальне підприємство з
виробництва твердих і чистих сплавів у Світловодську. При впровадженні нових
іноземних технологій може стати більш конкурентоспроможним виробництво
продукції з цінної будівельної сировини граніту, лабрадору. Технічної
реконструкції потребують також об'єднання «Азот» і « Xімволокно».
У сільському господарстві, як і по Україні взагалі, необхідно
вводити приватну власність на землю, впроваджувати сучасні технології,
розширювати фермерські господарства. Для внутрішнього розвитку району важливим
є вдосконалення транспортного комплексу, системи зв'язку, соціальної
інфраструктури.
З екологічних проблем найважливішими є захист земельних
угідь, рекультивація земель у гірничодобувній галузі, раціональне використання
води, зменшення забруднення у місцях зосередження особливо шкідливих
підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості
(Олександрія, Світловодськ, Черкаси, Кіровоград, Побузьке, Смолине).
У Кіровоградському регіоні склався підвищений рівень забруднення
радіонуклідами у районах Канева, Лисянка, Звенигородки. Єкологічно небезпечним
є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних
технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення
води малих річок, повітря у великих промислових центрах.
Використання води підприємствами в останні роки зменшилося у
зв'язку з кризою виробництва (з 833 млн.м3 в 1990 р. до 306 у
1998р.). Скоротилась і кількість викидів забруднювальних речовин у навколишнє
середовище. Об'єм скидання забруднених стічних воду природні поверхневі води в
1998р. становив 89 мли м3(2,1% від загального об'єму їх по Україні).
Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря з усіх джерел скоротилися з 680,9
тис. т в 1990р. до 192,6 тис. т в 1998р. (3,2% від загального обсягу по
Україні).
У районі швидкими темпами розвивається ерозія земель. На
придолинних і прибалкових ділянках межиріч розвиваються лінійний розмив і
площинний змив, інтенсивність яких зростає із заходу на схід, особливо у
прилеглій до Дніпра смузі (тут еродованість ґрунтів перевищує 50%). Ерозія
часто поєднується з обвалами та зсувами. У береговій зоні водосховищ і ставків
розвивається інтенсивна абразія. На вододільних плато та лесових терасах
Лівобережжя поширена суфозія. Заплави річок місцями заболочені, тут також
спостерігається засолення ґрунтів. З метою захисту ґрунтів у 1990 р. на 198,6
тис. га було створено яружно-балкові насадження та лісонасадження уздовж річок,
ставків, водойм, затерасовано понад 1 тис. га схилів. Діють 125 очисних споруд
добовою потужністю 481 тис.м3. Збудовано 58 протиерозійних ставків.
397 км водорегулюючих валів. У районі понад 420 об'єктів природно-заповідного
фонду загальною площею 25,9 тис. га, у тому числі: Канівський заповідник; заказники
державного значення Липівський, Русько-Полянський, Тарасів Обрій, Редьчине
(орнітологічний) та Чорноліський (ландшафтний); пам'ятки природи Чорний Ліс,
Закревський бір, Козацький вал, Мошенська діброва, Горіхове озеро, Святе озеро
та ін.; дендрологічні парки Софіївка, Веселі Боковеньки, Черкаський зоопарк;
пам'ятки садово-паркового мистецтва Онуфріївський парк, Хутір Надія та ін.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |