Учебное пособие: Системи автоматизованого проектування
4.1.
Топологічні моделі - відображають склад та взаємозв’язок елементів елементів
проектування. Їх частіше всього використовують для опису об’єктів, що
складаються з великої кількості окремих елементів при розв’яз-ку таких задач
конструкторського проектування, як задачі компоновки, тра-сування з’єднань та
прив’язки конструктивних елементів.
Топологічні
моделі можуть мати форму графів, таблиць, списків, мат-риць, а для
маніпулювання на ЕОМ з такою моделлю, вона представляється у вигляді
спеціальних матриць: сумістності та інцидентності.
4.2.
Геометричні моделі - це сукупність відомостей, які однозначно визначають форму
геометричного об’єкту. Геометричні моделі можуть бути представлені сукупністю
рівнянь ліній та поверхонь, алгебраїчними співвідношеннями, графами, списками,
таблицями, описами на спеціальних графіч-них мовах.
5. Методи
та алгоритми проектних операцій і процедур
5.1 Методи та
алгоритми аналізу
Методи та
алгоритми аналізу (як одноваріантного, так і багатоваріант- ного) призначені
для визначення якостей та чередування працездатності об’єктів проектування.
По суті своїй, в
задачу цих методів та алгоритмів входить розв’язок деякої функціональної ММ
відносно вектора вихідних параметрів Y при ві-домих обмеженнях на зовнішні та
внутрішні параметри, як на просторово- часові координати.
Методи аналізу
залежать від введення конкретної ММ, яка описує об’єкт проектування і залежать
від процедур аналізу. Оскільки в нашій практиці використовуються, в основному,
розподілені та зосереджені математичні моделі, а також ММ у вигляді
трансцендентних та алгебраїчних рівнянь, той застосувуються відповідні методи
аналізу :
- методи
розв’язку диференціальних рівнянь в часткових похідних;
- методи
розв’язку звичайних диференціальних рівнянь;
- методи
розв’язку трансцендентних рівнянь;
- методи
розв’язку систем лінійних алгебраїчних рівнянь.
5.2. Методи та
алгоритми параметричного синтезу
Задачею
параметричного синтезу є визначення найкращих (оптималь-них) значень внутрішніх
(керованих) параметрів для вибраної структури об’єкту з врахуванням всіх вимог
ТЗ на об’єкт, що проектується (умов праце-здатності, обмежень конструкторського
та технологічного характеру і т. інше).
Звідси, методи і
алгоритми параметричного синтезу повинні забезпечу-вати досягнення цієї задачі.
На даний час є велика кількість докладно розроблених методів параметричного
синтезу. Конкретний вибір того чи іншого метода залежить від конкретної
постановки задачі параметричного синтезу (таких задач в складі процедури
параметричного синтезу може бути декілька) та від виду кретерія якості.
Більшість задач
параметричного синтезу зводиться до задач оптимізації, які в найбільш
загальному формулюються слідуючим чином: при заданих значеннях зовнішніх
параметрів q знайти такі значення внутрішніх (керованих) параметрів Xi,
з області допустимих значень, при яких знайдуться шля-хом аналізу ММ
вихідні параметри Yj , що задовільняють умовам працездатності,
а критерій (функціонал) якості досягне екстремального значення.
У випадку, якщо
критерій якості має вид цільової функції, що частіше всього зустрічається в
задачах оптимізації, а отже - параметричного синтеза. Задача оптимізації
зводиться до задачі математичного програмування:
extr F(x) (
4. 9.)
x Î xД,
тобто, необхідно
знайти екстремум цільової функції F(x) в межах допустимої області XД зміни
керованих параметрів X. Область XД може задаватись
сукупністю обмежень типу нерівності та рівності.
В залежності від
виду цільової функції F та обмежень на керовані пара-метри розрізняють:
- задачу
безумовної оптимізації, коли відсутні обмеження на X (екстре- мум
знаходиться в межах необмеженого простору);
- задачу умовної
оптимізації;
- задачу
лінійного програмування;
- задачу нелінійного
програмування;
- задачу
випуклого програмування (задачі квадратичного та геометрич-ного програмування).
5.3. Методи та
алгоритми структурного синтезу
Задача
структурного синтезу полягає у виборі принципу дії технічного об’єкту і у
визначенні оптимальної структури об’єкту для реалізації заданої функції.
На відміну від
розглянутих вище процедур аналізу і параметричного синтезу, процедура
структурного синтезу найбільш тяжко піддається формалізації.
В той же час,
подальше підвищення ступеню автоматизації проектування залежить, в перщу чергу,
від успіхів в розробці ММ та алгоритмів.
5. Тема :
Програмне забезпечення САПР.
План
1. Загальна
характеристика ПЗ САПР, його основні функції.
2. Склад і
структура ПЗ САПР. Вимоги до ПЗ САПР.
3. Спеціалізоване
ПЗ САПР, його призначення і структура.
(2 години).
1. Загальна
характеристика програмного забезпечення САПР, його основні функції
Програмне забезпечення займає особливе місце в САПР, так як в програмах
реалізуються методи та алгоритми автоматизованого проектування. ПЗ САПР
відноситься до складних програмних систем. На розробку ПЗ САПР витрачається до
90 % коштів, які виділяються на створення САПР.
Програмне
забезпечення САПР являє собою сукупність програм на машинних носіях з
необхідною програмною документацією, яка призначена для виконання
автоматизованого проектування (ГОСТ 23501.4- 79).
Все програмне
забезпечення САПР поділяється на базове, загальносистемне та спеціалізоване.
А. Базове ПЗ поставлється
разом із засобами обчислювальної техніки (ЗОТ) і не є об’єктом розробки при
створенні ПЗ САПР, тому в подальшому розглядатись не буде.
Б. Загальносистемне
ПЗ є інваріантним до об’єктів проектування.
Основними
функціями загальносистемного ПЗ САПР є: управління процесом розрахунків;
введення, виведення та обробка інструкцій користувачів; діалоговий
взаємозв’язок з користувачем в процесі проектування; зберігання, пошук, аналіз,
модифікація даних, захист їх цілостності; розв’язок загальносистемних задач;
контроль і діагностика в процесі розв’язку задач проектування.
До складу
загальносистемного ПЗ входять: моніторна діалогова система; системи управління
базами даних (СУБД) та інформаційно-пошукова; геометричні та графічні
процесори; засоби формування графічної та текстової інформації; засоби для
виконання загальнотехнічних розрахунків.
В. Спеціалізоване ПЗ
функціонує в операційному середовищі, яке складається з базового і
загальносистемного ПЗ. Його метою є реалізація алгоритмів автоматизованого
проектування і одержання проектних рішень.
До складу
спеціалізованого ПЗ входять: пакети прикладних програм
(ППП), які реалізують ці функції
(розрахунки, аналіз, синтез і т.д.).
Взаємодію
спеціалізованного, загальносистемного і базового ПЗ з технічними засобами САПР
можно виразити наступною схемою:
Інструментальні
ПК
являють собою технологічні засоби, які призначені для, розвитку та модернізації
ПЗ САПР.
Проектуючі
ПК -
призначені для одержання закінченого проектного рішення і входять в склад
проектуючих підсистем САПР (як складові частини відповідних програмно-
методичних комплексів (ПМК).
Базове ПЗ
Загальносистемне
П Спеціалізоване ПЗ
Рис.5.1.
.
2. Склад і
структура ПЗ САПР
Програмне
забезпечення САПР, так як і сама САПР підрозділяється:
Програмне забезпечення САПР
|
За функціональним призначенням
|
|
За типом програмних комплексів
|
Проек-туючі підсис-теми
|
|
Обслу-говуючі підсис-теми
|
|
|
Інструмен-тальні
|
|
Проекту-ючі
|
|
Обслуго-вуючі
|
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 |