Реферат: Загальна структура мовної системи
Не треба також скидати з рахунку, весь свій час дитина знаходиться
під безперервним інформаційним впливом якраз мовної інформації, і можливо, у
немовляти, що постійно зіставляє мовне повідомлення з результатами його проявів
в оточуючому середовищі вже підспудно сформувалась одна складова лінгвістичного
процесора – аналізатор мови. Лише десь потім, після цього , дитина починає
шукати шляхів до активної участі у цьому цікавому спілкуванні на знаковому
рівні. Це вже засвідчує початок формування другої складової ЛП – мовного
синтезатора. Пошук шляхів реалізації комунікативної інтенції завершується
синтезом першого осмисленого знака-звука.
У віці 13-місяців дитина усвідомлює, що конвенція є знаковим
засобом, а також, що кожен знак означає поняття, окремі елементи ситуації або
ситуацію в цілому. Цей вік, можливо, характеризується вже більш-менш закінченим
онтогенезом нейронної структури аналізаторів, через які немовля сприймає
оточуюче середовище. На цей час спадає вже початок формування 2-ї сигнальної
системи, як нейронної організації , що має справу з мовною інформацією. Дитина
на цей час усвідомлює, що через слово вона може реалізовувати свої
комунікаційні інтенції.
Поява першого слова – звукокомплексу означає початок
функціонування системи синтезу мови. Бо мовний аналізатор на цей час вже може
працювати на всю “потужність”, що насправді так найчастіше і буває. Кажуть же ,
що дитина все розуміє, що дитина не може ще керувати не тільки процесом синтезу
мови але й своїми голосовими зв”язками – голосовим апаратом.
МОНОПРЕДИКАТИВНИЙ РІВЕНЬ
ОРГАНІЗАЦІЇ МОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ МОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Головним результатом онтогенезу мови було становлення базової
конструкції SBO, що стає основною схемою як
квантування дійсності, так і її відтворення мовними засобами. Філогенез – це
об”єктивний процес, що супроводжує діалектичне буття мови. Але розвиток мовних
засобів не відбувається спонтанно, а зумовлюється головними принципами
еволюції. Можемо подати в стислій формі ті принципи, стосовно до яких
відбувається розвиток мовних засобів.
ПРЕЗУМПЦІЯ ЗМІСТОВНОСТІ
ПОВІДОМЛЕННЯ
Вступаючи
у будь-які комунікативні стосунки, ми переслідуємо лише одну мету – передати
або отримати якусь суттєву для нас інформацію. І інформація ця подається на
мовному рівні. Початок комунікативного процесу починається лише з моменту, коли
акустичний сигнал дитини починає адекватно співвідноситися з конкретною
ситуацією навколишнього середовища. Починаючи з цього часу, кожне повідомлення
тільки так і будується – як опис окремої динамічної ситуації середовища.
Починаючи з цього часу, кожне повідомлення тільки так і будується - як опис
окремої динамічної ситуації середовища. При цьому нас зовсім не цікавлять такі
логічні категорії, як істина\правда: головне, що кожне з повідомлень може
відтворювати потенціально можливу ситуацію зовнішнього середовища. Це може бути
навіть якесь абстрактне повідомлення , якому немає відповідності у
навколишньому зовнішньому середовищі, але яке побудоване з урахуванням головних
принципів відтворення зовнішнього середовища засобами мови. До складу
повідомлення входить сукупність об”єктів\суб”єктів, пов”язаних адекватними
просторово-часовими, причинно-наслідковими та іншими відношеннями. Інакше
кажучи, у мовній діяльності маємо справу лише з осмисленими повідомленнями, що
несуть обов”язково певне семантичне навантаження. Стисло ця теза може бути
подана таким чином: кожне мовне повідомлення містить у собі презумпцію
змістовності.
Цей
принцип дуже важливий на етапі оволодіння мовною діяльністю. Важливий ще й
тому, що кожне повідомлення ми або співвідносимо з конкретною об”єктивною
ситуацією в середовищі, або реконструюємо останню в нашому мозку на образному
рівні. Якби цей принцип не утверджувався на кожному кроці, людина ніколи не
опанувала б мови. Цей принцип заперечує використання в мовному матеріалі,
наприклад, таких штучних “конструкцій”, як “Глокая Куздра”Л.В.Щерби тощо. У
таких повідомленнях відсутня будь-яка змістовна інформація, хоч і наявна вся
інформація щодо структури повідомлення, що важливо для нас в окремих
випадках(синтаксичного аналізу наприклад).
Незважаючи
на очевидний характер цього постулату, його потрібно завжди враховувати, бо на
будь-яких етапах обробки мовної інформації ми завжди звертаємось до нашої
пам”яті – бази знань, де в тому чи іншому вигляді присутня модель середовища,
що нас оточує.
КОГНІТИВНИЙ ПРИНЦИП
Хочемо
ми того чи ні, але перша теза – презумпція змістовності – веде нас до другої
тези, яка дуже важлива, але чомусь не дуже шанується лінгвістами. Суть у тому,
що співучасники комунікативного процесу в своїй мовній діяльності завжди
спираються на свої знання. Жодне повідомлення , жоден мовний акт не може бути
сприйнятий рецепієнтом з “TABULA
RASA”. Це як структурне формування нейронних
ансамблів дитини, можливе лише в утробі матері, та й то, як твердять учені, як
тільки морфологічно сформувався якийсь аналізатор, пам”ять дитини починає
заповнюватися потрібною адекватною інформацією. Факти свідчать, що ще до
народження дитина більш-менш адекватно починає реагувати на слова матері. А вже
перше осмислене повідомлення з тією моделлю зовнішнього середовища, що вже
склалась у дитини на цей час. Діалектична єдність лінгвістичного процесора з
структурами інтерпретації, збереження та використання знань є дуже плідною та
перспективною концепцією. Без урахування цієї єдності всі наші теоретичні
розробки приречені на невдачу, а без їх моделювання ми не побудуємо жодної
адекватної мовної моделі. Отже, ця теза може отримати таке визначення:
Мовна
діяльність людини можлива лише на основі діалектичної єдності мовної
компетенції та накопиченого вантажу знань.
Точніше
: ця ситуація зумовлюється фактом, що лінгвістичний процесор функціонує на базі
знань, тобто вхідна та вихідна інформація лінгвістичного процесора визначається
фактами , що містяться в базі знань людини. Ще раз підкреслимо глибокий відрив
сучасних лінгвістичних концепцій та пошуків від того багажу знань, що його
накопичує людина, починаючи з перших своїх свідомих кроків.
ПРИНЦИП СТРУКТУРНОЇ ОДНОМАНІТНОСТІМОВНИХ ЗАСОБІВ
Будь-яка
мовна конструкція у будь-якому мовному оточенні і за будь-яких умов
характеризується структурною одноманітністю. Більш канонізовано цей принцип
можна сформулювати так: довільне мовне повідомлення грунтується на одноманітних
синтаксичних структурах, що мають статус атомарного речення. Тільки за цієї
умов людина може так легко орієнтуватись у складному мовному середовищі.
Ця
категорична теза стверджує, що в основі будови будь-якого мовного повідомлення
лежить структура атомарного речення, що раніше була визначена як “синтаксичний
блок”. Конкретна реалізація цієї синтаксичної структури в реальному мовному
повідомленні має три альтернативні напрями. Це може бути або сама атомарна
конструкція, або сукупність їх, або лише її фрагмент. Зауважимо лише , що
наведена теза буде конструктивною тільки за допущення можливих перетворювань
цієї базової конструкції.(варіації та модифікації атомарної структури).
|