Курсовая работа: Загальна характеристика злочинів у сфері комп’ютерної інформації
2. Що закріпилися. Вік
- 20-25 років. Стать - в основному, чоловіча, але
спостерігається тенденція до збільшення числа осіб жіночої статі (на
сьогоднішній день це близько 5%). Освіта - середня, середня спеціальна, вища і
незакінчена вища, в основному - технічна. Походять з родин із середнім і вище
за середній достатком. Також мають ПК, в основному “просунутого” типу. Знання в
області комп'ютерної технології також на рівні апаратної частини і мов
програмування, але більш систематизовані і поглиблені. При здійсненні злочинів
використовують набір заздалегідь підготованих “інструментів”, готових рішень,
розроблених іншими людьми своєї групи, або є організаторами “хакерських атак“ з
виконавцями з 1-ої групи. Якщо спробувати описати базисний психотип
комп'ютерного злочинця з цієї групи, ми одержимо особу досить урівноважену, із
системою поглядів, що сформувалася, і цінностей, але не високо амбіційну. У
більшості випадків, особи, що належать до цієї групи, звичайно мають постійну
роботу як технічних консультантів і системних адміністраторів, консультантів у
комп'ютерних фірмах (що дозволяє їм у визначених випадках одержувати доступ до
комп'ютера жертви "не відходячи від каси", залишаючи в його
програмному забезпеченні спеціальні "чорні ходи" для можливого
подальшого використання в особистих цілях). Злочинна кар'єра або
трансформується з кар'єри початківця, або формується відразу в устояній формі
при різкому "зануренні" у кримінальне середовище при сприянні і
протекції друзів-"професіоналів". Практично ніяк не виділяється
зовнішністю й особливостей, таких, як у випадку з початківцями, не
спостерігається. Основна сфера "діяльності" - мережевий взлом, окремі
дії в операціях по одержанню сильно захищеної інформації (у тому числі і
шпигунство). На дрібніші справи йдуть рідко.
3. Професіонали. Вік -
25-45 років. Стать: чоловіча - 92%, жіночий - 8%.
Соціальне положення - родини з достатком вище за середній, котрі могли
дозволити придбання комп'ютера ще в той час, коли вони були досить дорогими
(середина 80-х, початок 90-х). Освіта - вища технічна, можливо більше однієї
вищої освіти. Знання в області комп'ютерних технологій практично вичерпні: люди
цієї групи володіють декількома мовами програмування всіх рівнів, у
досконалості знають особливості апаратної частини сучасних комп'ютерних систем
(не тільки персональних, але і мережевих систем і спеціалізованих
обчислювальних комплексів); мають навички професійної роботи з декількома
комп'ютерними платформами, основними операційними системами і більшістю пакетів
прикладного програмного забезпечення спеціалізованого призначення (будь-яке
офісне, мережеве програмне забезпечення, пакети розробки додатків і ін.); прекрасно
інформовані про основні системи електронних транзакцій (мережеві протоколи,
протоколи захищеного зв'язку (біржові, банківські й урядові канали), в системах
стільникового зв'язку, в системах і методах стійкої і суперстійкої криптографії
й успішно використовують ці знання в "повсякденній діяльності".
Психотип вкрай урівноважений, стійкий до зовнішніх впливів, з устояними
поглядами і системою цінностей. Особистості вкрай амбіційні, але знаючі собі
ціну. Мотивація злочинного поводження формується звичайно на стадії освоєння
кіберпростору. Як особистості- далекоглядні, відразу оцінюють свої можливості
по витягу прибутку зі своєї діяльності. Пробують професійно програмувати, але
відразу розуміють, що на Русі цією справою багато не заробиш. І переходять у "тіньову
область". Так і продовжують. Причому досить успішно. Домагаються дуже
багато чого - благополуччя, забезпеченості. Увійшовши "у потік",
починають обертатися у вищих колах суспільства. Зараз вони - потрібні люди.
Мають зв'язки в багатьох владних структурах (причому багато
"заступників" зобов'язані їм за визначені послуги), які
використовують, при необхідності, для проникнення на закриті об'єкти і для
одержання кодів доступу в сильно захищені від "злому" системи.
Працюють, в основному, "для прикриття", звичайно начальниками або
заступниками начальників відділів інформаційних технологій у банках, в
іноземних компаніях і державних установах, основна ж діяльність розгортається в
нелегальній і напівлегальній сфері. Зв'язок з "соратниками по
ремеслу" підтримують практично постійно, але в основному на надзвичайно
конфіденційному й індивідуальному рівні, вкрай рідко - у прямому спілкуванні, в
основному, через мережевий зв'язок, захищений стійкою криптографією. Постійно
удосконалюють прийоми й інструменти "роботи". Практично недосяжні для
органів правосуддя. Відсоток осіб жіночої статі в даному середовищі на порядок
вище, ніж для перших двох типів. Можливо, це пов'язано з тим, що тут практично
відсутня так звана "брудна робота", заробітки високі і високий ризик,
а в ризикових ситуаціях, при постійних стресах, жінки, як відомо, почувають
себе набагато впевненіше, ніж чоловіки. Загалом, у наявності - стовідсоткові
професіонали своєї справи. [2]
Статистика
комп`ютерних злочинів в США за останні 27 років свідчить, що більшість (70 %)
злочинців – це працівники компаній, які мають доступ до ЕОМ. Ця особа як
правило:
-
працює в компанії не менше 4 років;
-
першим приходить до праці, а йде останім;
-
не користується або рідко користується відпустками;
-
робить все можливе для завоювання довіри адміністрації, інформує про помилки
інших працівників;
-
добре знайома з роботою систем захисту інформації і має ключі від основних
замків службових приміщень.
Діапазон
рівня спеціальної освіти правопорушників теж достатньо широкий - від осіб, які
володіють мінімальними знаннями користувача, до висококваліфікованих фахівців
своєї справи. Крім того 52% злочинців мають спеціальну підготовку у галузі
автоматизованої обробки інформації, 97% - були службовцями державних установ і
організацій, які використовували комп'ютерні системи і інформаційні технології,
а 30% з них мали безпосереднє відношення до експлуатації засобів
комп'ютерної техніки. З дослідницької точки зору цікавим є той факт, що з
кожної тисячі комп'ютерних злочинів тільки сім скоєні професійними
програмістами. В окремих випадках особи, які вчинили комп'ютерні злочини,
взагалі не мали технічного досвіду.
Значна
частина комп'ютерних злочинів здійснюється індивідуально. Але, сьогодні має
місце тенденція співучасті в групових посяганнях. Кримінальна практика
свідчить, що 38% злочинців діяли без співучасників, тоді як 62% скоювали
злочини в складі організованих злочинних угрупувань.
Деякі
з правопорушників цієї категорії технічно оснащені досить слабко, а інші мають
дорогі, престижні, науково місткі й могутні комп'ютерні системи. Прогрес у технології
супроводжується впровадженням нових методів вчинення злочинів. Комп'ютери і
засоби телекомунікації дають зручну можливість для здійснення злочинних намірів
з віддалених пунктів.
Велику
кількість комп'ютерних злочинців складають посадові керівники всіх рангів
(більше 25%). Це обумовлено тим, що керівником, являється як правило,
спеціаліст більш високого класу, який володіє достатніми професійними знаннями,
має доступ до широкого кола інформації, може давати відповідні вказівки та
розпорядження і безпосередньо не відповідає за роботу комп'ютерної техніки.
Зазвичай
комп’ютерних злочинців називають хакерами, хоча є ще кілька різних груп
подібних злочинців. Термін "хакер" вперше почав використовуватись на
початку 70-их років у Масачусетскому технологічному інституті по відношенню до
молодих програмістів, які проектували апаратні засоби ЕОМ та намагались
сконструювати перші персональні комп'ютери. Коли у Сполучених Штатах Америки
з'явились великі ЕОМ, компанії дозволяли студентам користуватися ними. Як
правило, для цього відводили нічні години і студенти, яких стали звати хакерами
саме у цей час працювали на ЕОМ. Далі такі неформальні групи розподілялись на
зміни. Одна зміна мала для праці квант часу, наприклад, з 3 до 4 години ночі.
Закінчивши програмування, хакери залишали розроблені програми у шухлядах біля
комп'ютеру. Кожен міг заглянути при цьому в записи своїх друзів. Досить часто
вони брали чужі нотатки та вносили до них виправлення, намагаючись удосконалити
результати програмування.
Хакери
не псували чужу роботу і не намагались захистити свої програми від інших
хакерів. Усі програми, які вони розробляли, були призначені для спільного
користування. Хакери вірили, що комп’ютери – це ключ до повного визволення
людини, оскільки роблять знання загально доступними для всіх людей. Уявлення
хакерів про проблеми суспільства та роль у ньому інформаційних технологій
знайшли своє визначення у вигляді специфічних маніфестів та звернень. Не можна
заперечувати, що деякі з цих положень мали, окрім технічних та філософських
аспектів, і суто соціальне забарвлення. Деякі з маніфестів хакерів й досі можна
знайти на дошках електронних об’яв (BBS) у великих комп’ютерних мережах. [1]
За
метою та сферою злочинної діяльності комп'ютерних злочинців можна поділити на
окремі підгрупи:
Хакери
(Hacker) - отримують задоволення від вторгнення та вивчення великих ЕОМ за
допомогою телефонних ліній та комп'ютерних мереж. Це комп'ютерні хулігани,
електронні корсари, які без дозволу проникають в чужі інформаційні мережі для
забави. У значній мірі їх тягне до себе подолання труднощів. Чим складніша
система, тим привабливіша вона для хакера. Вони прекрасні знавці інформаційної
техніки. За допомогою телефону і домашніх комп'ютерів вони підключаються до
мереж, які пов'язані з державними та банківськими установами,
науково-дослідними та університетськими центрами, військовими об'єктами.
Хакери, як правило, не роблять шкоди системі та даним, отримуючи насолоду
тільки від почуття своєї влади над комп'ютерною системою.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |