Контрольная работа: Нафтова, нафтопереробна й газова промисловість України
Сьогодні "Нафтогаз України"
активно шукає можливості для висновку стратегічних союзів, залучення інвестицій
і кредитних ресурсів, переймає досвід світових лідерів галузі, сприяє
удосконалюванню законодавства і наробітку нормативних актів для успішної
діяльності підприємств компанії.
За п'ять місяців 2009 року на українському
ринку нафтопродуктів не були досягнуті рівноваги попиту та пропозиції. За
даними джерела в Міністерстві аграрної політики України, недостача палива під
час посівної кампанії привела до катастрофічних наслідків: удалося засіяти не
набагато більше 50% площ - це найгірший результат за десятиліття. І велика
частина врожаю може бути загублена через дефіцит "горючки".
Гендиректор компанії
"Українанафтосервіс" Іван Басараб, вважає, що ринку нафтопродуктів
заважають нормально розвиватися постійно мінливе законодавство, утручання
держави в діяльність трейдерів і виробників, недолік сировини на
нафтопереробних заводах (НПЗ) і ринкова ціна пального, не покриваючої собівартості
виробництва й імпорту.
Уряд поки всерйоз не приступило до рішення
перерахованих проблем. Тим часом, за даними Державної митної служби, у березні
імпорт складав 70% від рівня лютого, у квітні - половину, а в травні - лише 30%
від лютневого. Це ще не ставить нафторинок на грань літньої кризи зразка
минулого року, коли імпорт у червні складав не більш 10% лютневих обсягів, але
аналогія просліджується. Ця тенденція збільшується скороченням імпортних
постачань, ростом світових цін на нафту, сезонним подорожчання нафтопродуктів
на внутрішньому ринку, диктаторською політикою фіскальних органів, частими і
необґрунтованими перевірками торгуючих організацій, неузгодженою акцизною
політикою.
І, нарешті, важлива причина, що провокує
дефіцит палива, - недолік постачань нафти на НПЗ. Найбільше повно можливість
рішення цієї проблеми описав Віктор Попов, президент компанії
"Співдружність" (м. Херсон), що є акціонером ОАО "Херсонський
НПК": "Ритмічність роботи заводів можлива при головній умові: вони
повинні бути частиною вертикально-інтегрованих структур нафтових компаній. Чиїх
- російських, казахських, інших - і на яких умовах - це окрема тема для
переговорів. Уряд не повинний відходити від цих пріоритетів, працювати на
відновлення і стабільність вітчизняних НПЗ, а не на сіюхвилинне наповнення
бюджету чи ліквідацію дефіциту палива. Будуть стабільно працювати заводи - не
буде ні дефіциту, ні заборгованості перед бюджетом".
3. Основні проблеми
й перспективи розвитку нафтової, нафтопереробної та газової промисловості
України
Науково-технічний прогрес, підвищення
якості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного
виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна
база. Тому закономірно, що в усіх країнах світу з розвиненою ринковою
економікою інвестиції у паливно-енергетичний комплекс становлять близько 40%
сумарних капітальних вкладень у промисловість.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) є
базовим в економіці держави, значно впливає на рівень розвитку її економіки. У 2003
р. в Україні вироблялося 94 млн т умовного палива, а для нормального
енергозабезпечення потрібно 250 млн т. Держава забезпечує енергетичні потреби
за рахунок власних ресурсів на 42%, у газі - на 15-20%, у вугіллі - на 80%, у
нафті на 7-8%. Тому значну масу енергоносіїв доводиться імпортувати: вугілля -
до 20 млн т, нафти - 28 млн т, газу 40-45 млрд м1 на рік, що за сучасними
цінами становить 1,5 1 млрд гривень.
Темпи розвитку паливно-енергетичного
комплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприяли
підвищенню електромісткості національного прибутку і валового суспільного
продукту. З 1990 по 2003 р. виробництво електроенергії в Україні зменшилося на
42,1%, видобуток нафти - на 26,4° о, газу - на 36%, вугілля - на 53,2%.
Високими темпами зростає потреба в різних
видах енергії і палива при використанні таких видів енергетичних ресурсів, як
нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.
Розміщення підприємств важкої Індустрії, де
витрати на паливо становлять значну частку собівартості готової продукції,
значно залежить від забезпеченості паливом Переробка палива - основа формування
промислових комплексів, особливо нафто- і вуглехімічних. Велику роль відіграє
паливо як чинник формування промислових районів Вплив його тим більший, чим
потужніші запаси і вищі техніко-економічні показники ресурсів палива. Дешеве
паливо сприяє розвитку паливомістких виробництв, впливає на спеціалізацію
господарства району. Крім того, паливо використовується в енергетиці і є
сировиною для виробництва різноманітних цінних продуктів. Наприклад, з нафти
виробляють не тільки паливні матеріали, а й різні масла та мастила, пластмаси,
мийні речовини, синтетичні волокна, добрива, а з природного газу-синтетичні
спирти й білкові препарати, сірку Вугілля є цінною сировиною для виробництва
пластмас, бензину, інших продуктів.
У структурі промисловості України на частку
паливної припадає 15% вартості основних фондів І майже 8% середньорічної
чисельності промислово-виробничого персоналу, 11% вартості промислової
продукції.
У 50-80-х роках в Україні видобуток палива,
особливо газу, поступово зростав. У структурі споживання палива почала
знижуватись частка вугілля й нафти і збільшуватись - газу. У 80-ті роки частка
газу в структурі паливного балансу поряд з нафтою також почала знижуватися.
Загалом видобуток палива в Україні зростав до 1987 р. Однак останніми роками
абсолютні його розміри почали спадати переважно внаслідок погіршення
гірничо-геологічних умов видобутку вугілля в Донбасі, нестабільності роботи
вугільної, нафтової і газової промисловості, важкого фінансового становища
країни в цілому.
Збільшення витрат на видобуток і
транспортування палива потребує обгрунтування економічної доцільності розробки
тих чи інших родовищ. Для їх визначення в енергоекономічних розрахунках
використовують показники кінцевих витрат, які дають змогу визначити в розрізі
України та її економічних районів суспільне виправданий верхній рівень витрат
на виробництво окремих видів палива. За кінцевими витратами встановлюють рівень
енергозабезпечення України в цілому та її окремих економічних районів.
У розміщенні паливної промисловості
відбуваються постійні зміни, щодо зв'язано із завершенням виробітку одних
родовищ та відкриттям і розробкою інших Більш рівномірному її розміщенню сприяли
створення вугільної промисловості у західному регіоні України, нафтової і
газової - у східному, буровугільних родовищ - у Черкаській та Житомирській
областях. Підприємства подільських, південних областей та АР Крим працюють на
привізному вугіллі.
Удосконалення паливного балансу України
пов'язане передусім із значною диференціацією рівнів забезпечення паливом
окремих районів. У перспективі вирішуватиметься подвійне завдання:
вдосконалення галузевої й територіальної структури паливного балансу та реконструювання
розміщення основних споживачів палива, тобто зниження енергомістко-сті
матеріального виробництва в енергодефіцитних районах для збалансованого
видобутку і споживання палива в регіональному плані. Вдосконалення структури
паливного балансу означає, що в перспективі для західних і південних районів
України найекономічнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних районів -
вугілля Донбасу.
Висновки
В умовах діючого законодавства провідні
нафтові компанії світу ведуть конкретні переговори щодо можливостей вкладання
інвестицій в нафтогазовий комплекс України. Хоча «Закон про розподіл продукції»
ще не прийнято, компанія «Брітіш Петролеум» виявила готовність вкладати кошти в
розвідку та видобуток газу в Дніпровсько-Донецькій западині, компанія «Шелл»
пропонує провести реконструкцію газотранспортної системи України.
Усвідомлюючи важливість залучення прямих
зарубіжних інвестицій, Держнафтогазпром проводить активну роботу з реформування
організаційної структури галузі, включаючи створення умов для акціонування
підприємств.
Докладаються великі зусилля для залучення
України до створення Євразійського транспортного «коридору» для поставки
каспійської нафти в Україну та країни Центральної Європи. У формуванні даного
«коридору» значна роль відводиться будівництву нафтотерміналу «Південний» та
нафтопроводу «Одеса-Броди». На сьогодні побудовано близько 20 % першої черги
терміналу і прокладено понад 160 км з 670 км нафтопроводу. Комітетом напрацьовано ряд конкретних заходів із стимулювання надходження інвестицій на реалізацію
даного проекту.
Створення умов для надходження в Україну
нафти з Азербайджану, Казахстану та країн Близького Сходу має для нашої країни
стратегічне значення. Це сприятиме надходженню інвестицій і в нафтопереробну
промисловість. Потенційний інвестор, вклавши кошти в реконструкцію НПЗ, матиме
надійні шляхи постачання нафти і отримає власний ресурс нафтопродуктів для
реалізації в Україні чи експорт.
Пріоритетними напрямками науково-технічного
прогресу та подальшого розвитку нафтогазової промисловості України будуть:
розгортання нафтогазопошукових робіт в
українській частині акваторії Азовського моря та продовження робіт з освоєння
вуглеводневих ресурсів північно-західної частини шельфу Чорного моря;
поповнення фонду експлуатаційних свердловин
за рахунок буріння нових свердловин, виводу з бездіі та з консервації,
відновлення обводнених та аварійних свердловин і організація видобутку з них
нафти і газу з метою компенсації зменшення видобутку із старих, виснажених
родовищ нафти і газу;
розробка та впровадження нових методів
інтенсифікації видобутку нафти і газу та підвищення нафтогазоконденсатовіддачі
продуктивних горизонтів з метою повнішого і ефективнішого використання
розвіданих запасів нафти і газу;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5 |