Учебное пособие: Квантово-механічна теорія будови речовини
Якщо різниця між енергетичними
рівнями електронів, що перебувають біля різних ядер велика, то перекривання не проходить
і такі електрони не приймають участь в утворенні зв’язку. Відповідні молекулярні
орбіталі називають незв’язуючими.
Число хімічних зв’язків
(порядок зв’язку) визначається половиною різниці між числом електронів на зв’язуючих
і розпушуючих орбіталей.
Метод МО розглядає
молекулу як сукупність ядер і , в якій електрони рухаються в полі
всіх інших електронів і ядер. Відповідно до методу МО всі електрони певної молекули
перебувають не на атомних, а на відповідних молекулярних орбіталях. Електронина
них розміщуються згідно принципу Паулі, правилом Гунда в міру зростання їх енергії.
Стан молекули описується
сукупністю електронних молекулярних дво- або багатоцентрових орбіталей, кожна з
яких відповідає певному набору молекулярних квантових чисел.
Розташування МО відносно
атомних ядер визначається квантовим число λ. Різні МО характеризуються певними
числами λ і мають свої буквенні позначення: λ = 0 – σ; λ = ±1 – π; λ = ±2 – δ; λ = ±3 – j. Кожний характеризується спіновим
числом ms, яке може мати тільки два значення. З цього
випливає, що на кожній молекулярній орбіталі може розміститися лише два електрони.
Молекулярні орбіталі
за формою значно складніші, ніж атомні. Є кілька методів визначення виду молекулярних
орбіталей на основі відомих атомних орбіталях. Найпростішим є метод побудови молекулярних
орбіталей, за яким молекулярні орбіталі подають як лінійну комбінацію вихідних атомних
орбіталей (МО–ЛКАО). З точки зору МО-ЛКАО валентними можуть бути орбіталі з непарними
електронами, а також з спареними , розташованими на зовнішньому енергетичному
рівні.
Для утворення молекулярних
орбіталей завдяки комбінуванню атомних орбіталей треба, щоб останні мали близькі
значення енергії, значною мірою перекривались і мали одинакову .
Двохатомні гомоядерні
молекули елементів другого періоду. У двохатомних гомоядерних молекулах в утворенні
МО беруть участь 2s – 2px2, py і 2pz орбіталі. Оскільки перекривання 1s орбіталей порівняно з орбітами зовнішнього
енергетичного рівня незначне, участь 1s-електронів в утворенні зв’язку можна не враховувати.
При перекриванні 2s орбіталей утворюються дві молекулярні
σ-орбіталі: σзв 2s і σзамішув 2s. У молекулі L12 2s на зв’язуючій МО з утворенням одинарного
зв’язку. У молекулі Ве2 число зв’язуючих і розпушуючих одинакове (по два),
тому молекула енергетично нестійка і існувати не може. При комбінації 2рх орбіталей
витянутих вздовж осі х визначають молекулярні σ-орбіталі: σ2рхзв
і σ2рхантизв.
2ру і 2рz мають одинакову енергію і перекриваються
вони одинаковим способом при утворенні молекулярної орбіталі. π2рузв
і π2рzзв – мають одинакову енергію і форму; те саме стосується орбіталей
π2ру* і π2рz* – розпушуючих.
Молекулярні орбіталі
двохатомних молекул елементів 2-го періоду В, С, N за рівнем енергії, а отже і порядком заповнення
електронами розміщуються в такій послідовності
σ1sзв < σ1s* < σ2sзв < < σ2s* < π2рузв
= π2рzзв < σ2pxзв < π2рy* = π2рz* < σ2px*
Для елементів 2-го
періоду О, F, Ne порядок заповнення молекулярних орбіталей
дещо інший:
σ1sзв < σ1s* < σ2sзв < < σ2s* < < σ2pxзв < π2рузв
= π2рzзв < π2рy* = π2рz* < σ2px*
Наприклад
Двохатомні гетероядерні
молекули. Двохатомні молекули (АВ), які складаються з різних елементів, також можна
описати методом МО-ЛКАО. Оскільки енергії вихідних атомних орбіталей різні, то їх
відносний внесок у молекулярні орбіталі буде різний. Зв’язуючі орбіталі за енергією
будуть ближчі до орбіталей більш електронегативного атома, а антизв’язуючі – до
орбіталей менш електронегативного елементу (мал. ).
Різниця в енергії
вихідних атомних орбіталей визначає полярність зв’язку.
Одинаковий характер
розподілу у
молекулах СО і N2 зумовлюють подібність у їх властивостях.
Міжмолекулярна взаємодія
Водневий зв’язок.
Досліди показують, що молекулярне притягання у речовин, молекули яких містять групи
ОН, NH, FH значно вище ніж у інших сполуках. Так,
вода, аміак, фтороводень мають значно вищі температури порівняно з іншими гідрогенвмістими
бінарними сполуками, що показує на більшу енергію взаємодії молекул. Вважається,
що важливу роль в утворенні водневого зв’язку відіграє електростатичне притягання
між додатньо заряженим протоном одної молекули і від’ємнозарядженою електронною
парою більш електронегативного елемента другої молекули.
Між молекулами може
відбуватись як електростатична так і донорно-акцепторна взаємодія. Сили електростатичної
міжмолекулярної взаємодії, виникнення яких не супроводжується передачею атомами
електронів називаються вандервальсовими силами.
Електростатичну взаємодію
між молекулами поділяють на орієнтаційну, індукційну і дисперсійну.
Орієнтаційна (диполь-дипольна)
взаємодія виявляється між полярними молекулами. При кожному русі молекули орієнтуються
так, що різноіменно заряджені кінці їхніх диполів притягуються. З Г зменшує орієнтаційну взаємодію
внаслідок зростання хаотичного руху молекул.
Індукційна взаємодія
зумовлена дією їх індукованих диполів. При зустрічі полярних і неполярних молекул,
полярні молекули індукують в неполярних молекулах зміщення електронної густини,
в останніх виникає дипольний момент. Між постійним диполем полярної молекули і індукованим
диполем у неполярній молекулі виникає електростатичне притягування. Дисперсійні
сили. Рух електронів в атомах і молекулах обумовлює виникнення миттєвої поляризації:
на дуже короткий термін виникають, а потім зникають дипольні моменти. Н. Лондон
(1930) показав, що сумарний ефект дії миттєвих диполів повинен проявитися в силах
притягання. Ці сили називаються дисперсійними.
|