Учебное пособие: Фотонна теорія світла

де— модуль хвильового вектораУ векторній формі співвідношення (9.6) набуває вигляду

 (9.7)

Ряд явищ вказує на те, що світло поводить себе як потік частинок (фотонів). Але не слід забувати, що такі явища, як інтерференція і дифракція світла, можуть бути пояснені тільки на основі хвильових уявлень.

Отже, для світла властивий корпускулярно-хвильовий дуалізм (двоїстість): в одних явищах проявляється хвильова природа світла і воно поводить себе як електромагнітна хвиля, в інших— його корпускулярна природа і воно поводить себе як потік фотонів.

3. Тиск світла. Досліди Лебедєва

Серед різних дій світла тиск займає особливе місце. Ідея про те, що світло повинно тиснути на освітлювані ним тіла, була висловлена ще Й. Кеплером, який вбачав у ній пояснення форми хвостів комет. Дж. Максвелл теоретично обґрунтував необхідність існування тиску світла.

Двоїста природа світла (хвильова і корпускулярна) значно затрудняє наочну інтерпретацію властивостей випромінювання. З іншого боку, нерозривна єдність хвильових і корпускулярних властивостей світла дає змогу глибше зрозуміти і пояснити ряд явищ, зумовлених взаємодією випромінювання з речовиною.

Розглянемо механічну дію світла — тиск з точки зору електромагнітної і квантової теорії світла. У електромагнітній теорії він пояснюється так. Нехай на тіло А перпендикулярно до його поверхні падає електромагнітна хвиля (рис. 9.11). Електричний Е і магнітнийвектори світлової хвилі лежать у площині поверхні тіла А. Під дією сили  додатні електричні заряди тіла зазнаватимуть зміщення у напрямі  а від'ємні — у протилежному напрямі. Зміщення зарядів створюють поверхневий струм, паралельний векторуВ металах та в інших провідниках це є струм провідності, а в діелектриках — поляризаційний струм зміщення. Магнітне поле світлової хвилі діятиме на цей струм за законом Ампера з силою, напрям дії якої збігається з напрямом поширення падаючої хвилі, тобто вона спрямована в середину тіла. Сила, що діє на одиницю площі поверхні, являє собою тиск світла. На основі електромагнітної теорії Дж. Максвелл одержав формулу для обчислення тиску на тіло, що створює плоска електромагнітна хвиля:

 (9.8)

де— коефіцієнт відбивання;— об'ємна густина енергії падаю-270

хвилі;— кут падіння світла на тіло. При нормальному падінні світла (і = 0) тиск

 (9.9)

З формули (9.9) випливає, що для ay=const тиск світла у два рази більший при падінні на дзеркальну поверхнюпорівняно з тиском при падінні на поверхню, яка повністю поглинає світло (р = 0).

У 1900 р. П.М. Лебедєв вперше експериментально виміряв тиск світла. Схема дослідної установки показана на рис. 9.12. Світло від джерела S за допомогою системи лінз і дзеркал спрямовувалось на одне з крилець легкого підвісу R, розміщеного у посудині Р, з якої відкачано повітря. Крильця, одне з яких було блискучим, а друге — зачорненим, розміщались симетрично відносно осі підвісу і являли собою складову частину чутливих крутильних терезів (рис. 9.13). Пересуванням подвійного дзеркала(рис. 9.12) світловий пучок від джерела 5 спрямовували на передню або задню поверхню крильця, змінюючи напрям закручення підвісу. За допомогою термоелемента Т вимірювалась інтенсивність світла.

У зв'язку з тим що тиск світла досить малий, при його вимірюванні виникли значні утруднення. До них належать дія конвекційних потоків газів і наявність радіометричної дії. Внаслідок конвекційних потоків всередині посудини Р виникає тиск, який на декілька порядків більший світлового. Освітлена поверхня крилець нагрівається сильніше неосвітленої. Молекули і атоми газу, що знаходяться в посудині, відбиваються від нагрітої поверхні крилець з більшою швидкістю, передаючи їм відповідно більший імпульс. Тиск, зумовлений такою дією, значно більший за світловий. Усунення дії конвекційних потоків здійснюється рухомою системою дзеркал S1S2 за допомогою яких періодично освітлюються обидві поверхні крилець.

Для усунення радіометричного ефекту крильця виготовлялись досить тонкими і температура їх поверхонь була практично однаковою. На основі дослідів П. М. Лебедєв дійшов висновку, що тиск світла на дзеркальну поверхню у два рази більший за тиск на поверхню, що майже повністю поглинає світло. Значення тиску світла, одержане експериментально, узгоджувалося з теорією Максвелла з точністю. У 1923 р. В. Герлах повторив дослід Лебедєва і його результати узгоджувалися з теоретичними величинами з точністю. У 1908 р. П.М. Лебедєв виміряв тиск світла на гази. Вимірювання тиску світла відіграли важливу роль у встановленні того факту, що електромагнітні хвилі переносять не тільки енергію, але й імпульс, а отже, і масу.

З погляду квантової теорії тиск світла зумовлений зміною імпульсу фотонів при поглинанні та відбиванні їх поверхнею тіл.

Знайдемо формулу для визначення тиску світла. Якщо імпульс фотона, що падає нормально до заданої поверхні, відповідно до формули (9.6) дорівнює hv/c, то після відбивання його імпульс буде  Тому зміна імпульсу фотона при відбиванні дорівнює при поглинанні фотона зміна імпульсу будеЯкщо нормально на одиницю поверхні за одиницю часу падає N монохроматичних фотонів, то при їх повному відбиванні імпульс змінюється на  , а при повному поглинанні — наЗміна імпульсу за одиницю часу дорівнює діючій силі. Оскільки на одиницю поверхні за одиницю часу падає N фотонів, то зміна їх імпульсу дорівнює діючій силі, що діє нормально на одиницю площі поверхні, тобто дорівнює тиску світла.

Отже, при повному відбиванні тиск світла визначається формулою

 (9.10)

а при повному поглинанні —

 (9.11)

Якщо коефіцієнт відбиваннято поглинається фотонів, а відбиваєтьсяі тиск в цьому випадку

 (9.12)

Інтенсивність потоку фотонів можна виразити через їх об'ємну густинуі швидкість рух}а саме:тоді

 (9.13)

деоб'ємна густина енергії фотонів. Отже, дані, одержані на основі хвильової і квантової теорій світла, збігаються.

Світловий тиск досить малий. Так, за межами атмосфери Землі інтенсивність сонячного випромінювання дорівнюєВідповідний тиск при нормальному падінні світла на поверхню, для якої, дорівнює. Ця величина у 10і0 менша від атмосферного тиску. Незважаючи на те, що тиск світла малий, його необхідно враховувати у ряді випадків. Так, сила гравітаційної взаємодії частинок пропорційна кубу їх радіуса, а сила світлового тиску пропорційна квадрату радіуса частинки. Для частинок досить малих розмірів ці сили можуть бути однакових порядків. Це дає підставу зробити припущення, що хвости комет зумовлені світловим тиском.

Всередині зірок температура досягає мільйонів градусів. Таким температурам відповідають великі густини енергії випромінювання, і тиск світла перешкоджає гравітаційному стисканню зірок. Можливо, цим і пояснюється наявність верхньої межі маси зірок, яка має порядоккг. Крім цього, випромінювання і поглинання його всередині зірки зумовлює швидке перенесення деякої маси з одних областей в інші. Випромінювання, що виходить з центральних областей, має менший момент імпульсу, ніж ті маси периферійних областей, що поглинають випромінювання. Це зумовлює сповільнене обертання зірки. Нерівномірність освітлення поверхонь штучних супутників Землі викликає небажане їх обертання навколо деякої осі.

Страницы: 1, 2, 3