Дипломная работа: Електропостачання металообробного цеху ВАТ "Завод ім. Фрунзе"

Таблиця 4.4 Основні показники плану праці

4.4 Загальні принципи визначення економічної ефективності

4.4.1 Всі заходи, які розробляються в дипломному проекті, підлягають комплексному аналізу.

Метою комплексного аналізу є обгрунтування використання запропонованих варіантів в конкретних умовах виробництва з урахуванням технічних і організаційних можливостей підприємства на базі розрахунку показників економічної ефективності.

Обгрунтування доцільності заходів здійснюється в два етапи:

1) Треба вибрати найкращий варіант нової техніки;

2) Оцінити ефективність нового варіанту в порівнянні з існуючим.

Критерієм вибору найкращого варіанту є мінімум приведених витрат і нормативного прибутку. Розмір нормативного прибутку визначається як добуток нормативного коефіцієнту економічної ефективності на капітальні вкладення.

Формула приведених витрат має вигляд:

3 = С + Ен * К,грн. (4-8)

де: С - річні поточні витрати, грн;

Ен - нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності капіталовкладень (Ен = 0,15);

 К - капітальні вкладення, грн.

Доцільність впровадження нового варіанту встановлюється на основі розрахунку загального показника порівняльної економічної ефективності нової техніки - річного економічного ефекту, який буде отримано внаслідок зміни існуючого варіанту на новий. Річний економічний ефект, грн, розраховується за формулою:

Ер = З1 – З2 (4-9)

де З1 та З2 - приведені витрати по існуючому та новому варіантах, грн. При проведенні розрахунків економічної ефективності потрібно дотримуватись наступних принципів:

 - облік усіх витрат по варіантах;

- дотримування єдності в розрахунку змінних витрат;

- забезпечення порівняльності змінних варіантів.

4.5 Техніко – економічне обґрунтування доцільності використання компенсуючого пристрою

Компенсація має бути, якщо Сре>Зк.у.

Находять Зк.у, грн., таким чином:

Зк.у=Спку + Са + 0,15*К (4-10)

де Спку - вартість втрат в компенсуючому пристрої, грн;

Са - амортизаційні відрахування, грн;

К - капітальні витрати на компенсуючу установку (повна вартість), грн.

Визначення вартості втрат в компенсуючому пристрої, грн:

Спку = Рк * Т * Со * Qку (4-11)

де Рк - втрати активної потужності на компенсацію, беруться в залежності від потужності компенсуючого пристрою;

Т - річна кількість годин роботи, (год.)

Со - тариф за електроенергію, грн./кВт год (Со=0,528 грн.)

Qку - номінальна потужність вибраної компенсуючої установки в дипломному проекті, кВАр.

Амортизаційні відрахування, грн., визначають за формулою:

Са =  * К (4-12)

де К - капітальні витрати на компенсуючу установку, грн;

б - процент амортизаційного відрахування (б = 15%).

Річну економію, грн, за рахунок зниження втрат активної потужності при зменшенні споживання підприємством реактивної потужності розраховують:

Сре = Кзв * Qку * Т * Со (4-13)

де Кзв - коефіцієнт змінення втрат - це відношення втрат активної потужності по відношенню до переданої реактивної потужності; залежить від схеми електропостачання, віддаленості підприємства від енергосистеми.

Величина існує в межах 0,02 - 0,2 кВт/кВАР

При Сре > Зку - компенсація необхідна.

Спку = 0,0045 * 4500 * 0,528 * 280 = 2993,76 грн.

Са =  * 31300 = 4695 грн.

Зку = 2993,76 + 4695 + 0,15 * 31300 = 12383,76 грн.

Ср.е = 0,1 * 280 * 4500 * 0,528 = 66528 грн.

Виновок: Так як Сре > Зку, то компенсація доцільна.