Учебное пособие: Науковий текст і вимоги до нього
Перелік маркерів,
що полегшують виявлення основних аспектів змісту анотованих документів при
складанні рекомендаційної анотації
Назва аспекту |
Маркер |
Дані про автора |
Автор роману - … |
1.1. Дати життя й діяльності |
|
1.2. Національність або належність автора до певної
країни |
Ім’я українського письменника й публіциста… широко
відоме вітчизняному читачеві
Герман Гессен (1877-1962) – видатний
німецько-швейцарський письменник першої половини ХХ ст.
|
Розкриття псевдоніму |
М. Твен (справжнє ім’я – Семюел Клеменс…)
Справжнє імя редакторки Олени Пчілки – Олена
Петрівна Косач…
|
1.4. Професія |
Автор нарисів – відомий економіст… |
2. Загальна характеристика видання |
Видання подарункове
Численні карти, оригінальні малюнки, світлини
(фотоматеріали) збагачують зміст книги
Книга щедро ілюстрована
|
3. Цільове призначення |
Мета книги – розкрити… сформувати… дати уявлення…
поглибити знання про …
Книга може стати у пригоді…
Видання цінне для розширення світогляду… підвищення
кваліфікації… як довідковий посібник
|
4. Читацьке призначення |
Книга розрахована на…
(призначена для…
адресована…
видання з зацікавленням прочитають… книга звернена
до тих, хто…
зацікавить…
видання можна порадити (рекомендувати запропонувати)
студентам (школярам, керівникам редакцій, фахівцям у галузі…)
|
Анотації до
кандидатської та докторської дисертацій
Наприкінці
автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук
подаються анотації, які у лаконічних і конкретних наукових формах відображають
основний зміст і результати наукового дослідження. Анотації друкуються у такій
послідовності: українською, російською та англійською мовами; одна з них, на
вибір здобувача, має бути розгорнутою, обсягом 2 сторінки машинописного тексту
(до 5000 друкованих знаків); дві інші – ідентичні за змістом (обсягом до 0,5
сторінки, до 1200 друкованих знаків). Належить використовувати синтаксичні
конструкції, притаманні мові ділових паперів, стандартизовану термінологію,
уникати складних граматичних зворотів, незрозумілих чи маловідомих понять і
символів.
Після кожної
анотації наводяться ключові слова відповідною мовою. Загальна кількість – не
менше трьох і не більше десяти.
Реферування.
Загальна характеристика цього процесу. Види рефератів
Реферування –
процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі
первинного документу, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних
(основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Як анотування,
так і реферування має на меті скорочення фізичного обсягу первинного документу
при збереженні його основного смислового змісту. Це складний процес, що вимагає
застосування не тільки власних розумових здібностей, а й певного часу. Як
правило, той, хто береться за реферування, повинен бути хоча б частково
обізнаним у тій ділянці знань, до якої належить первинний документ.
Реферування
широко використовується у науковій, видавничій, інформаційній та
бібліографічній діяльності. Особливе місце тут належить галузевим органам інформації,
що ведуть підготовку і випуск реферативних журналів, реферативних збірників,
експрес-інформації. У бібліотеці документи реферують при укладанні реферативних
покажчиків літератури, підготовці реферативних оглядів, тематичних підбірок і
дайджестів.
Таким чином,
реферат – це вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання
інформації, поданий у вигляді короткого викладу змісту первинного документу
(всього твору або його частини), включаючи основні фактичні дані й висновки з
метою ознайомлення з сутнісними акцентами первинного документу.
Основні функції
реферату:
інформаційна – реферат подає інформацію
про певний документ, позбавляє необхідності знайомитися з повним текстом
документу в тому разі, коли цей документ для читача має другорядне значення;
пошукова – реферат використовується в
інформаційно-пошукових, зокрема й автоматизованих системах для пошуку
конкретних тематичних документів та інформації.
Класифікація
рефератів здійснюється за кількома ознаками:
·
належністю
до певної галузі знань (реферати з суспільних, гуманітарних, природничих,
технічних, точних та інших галузей науки);
·
способом
характеристики первинного документу (загальні реферати або реферати-конспекти,
що послідовно передають у загальному вигляді зміст усього первинного документу;
спеціалізовані або проблемно-орієнтовані реферати, що акцентують увагу читача
на окремих темах або проблемах первинного документу);
·
кількістю
джерел реферування (монографічні – в основу покладений один первинний документ;
реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документу, його
розділ, підрозділ, параграф; оглядові або зведені, групові реферати, коли до
роботи залучається кілька або ціла низка тематично споріднених реферованих
праць);
·
формою
викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані);
·
обсягом
або глибиною розгортання теми (короткі, обсяг яких обмежений – не більше 850
знаків; розширені, обсяг яких не лімітується і може складати 10-15 % від обсягу
первинного документу, в залежності від його значущості, новизни й доступності);
·
складачем
(автором) реферату (автореферати, написані самим автором дисертації, монографії
чи іншого твору; неавторські, складені працівниками реферативної чи
інформаційно-бібліографічної служби);
·
рівнем
формалізації реферування (наприклад, інтелектуальні реферати, складені людиною
на підставі її інтуїтивного уявлення про значення інформації, що подається у
первинному документі; або формалізовані реферати, складені на основі
формалізованих методик – анкетні, аспектні реферати, реферати-екстракти
(уривки) тощо).
Об’єктами
реферування виступають:
·
наукові
статті (теоретичні, експериментальні, методичні, описові та ін.);
·
розділи
із книг (монографій, збірників праць і т.д.);
·
патентні
документи;
·
депоновані
рукописи.
НЕ підлягають реферуванню:
стандарти,
технічні умови, інструкції, прейскуранти, каталоги устаткування, довідкові
видання (енциклопедії, словники, довідники), інформаційні та бібліографічні
видання, тезауруси, класифікаційні схеми тощо.
Текст реферату
має вирізнятися зрозумілістю і конкретністю, чіткістю, лаконічністю. тобто не
потрібно подавати додаткову інформацію, а саме: доведень, роздумів, описів,
прикладів. В ньому не повинні використовуватися громіздкі речення, складні
конструкції, звороти, що утруднюють сприйняття змісту. У реферат не включають
дані, відображені в бібліографічному описі документу. Не допускаються (крім
особливих випадків наявності очевидних неточностей) критичні зауваження
референта або його довільна інтерпретація тексту.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 |