Реферат: Концепція інтелектуальної мережі

Першим важливим моментом є поява послуг модемного зв'язку, використовуваного для передачі даних по аналоговій телефонній мережі. Їх основним недоліком є низька швидкість передачі. Далі виникла потреба в тарифікації обсягів переданих даних, а не часу їхньої передачі. Така послуга була надана в мережах пакетної комутації. Потім, майже одночасно з ISDN, CCITT (зараз ITU-T) розробив і стандартизував цифрову систему спільноканальної сигналізації СКС №7, що стало поворотним моментом у розвитку цифрових мереж зв'язку. Вважається, що SS7 у цифрових мережах подібна центральній нервовій системі живого організму. Наприклад, без неї неможлива побудова мереж ISDN, GSM, IN та ін.

Наступний принциповий момент – це поява в 1992 році технології асинхронного режиму перенесення інформації ATM (Asynchronous Transfer Mode), завдяки якому одержали подальший розвиток такі мережні концепції, як B-ISDN, UMTS, B-IN і деякі інші. Інфраструктура широкосмугових комунікацій уможливлює створення нових послуг, таких як послуги універсального рухомого зв'язку та послуги мультимедіа на мережах зв'язку. Якісний прогноз вартісних оцінок цих послуг порівняно з традиційними послугами встановлення з'єднання показано на рис. 2.

Рисунок 2 – Якісний прогноз вартості послуг зв'язку

2 Концептуальна модель інтелектуальної мережі (IN)

Концепцію IN визначають рекомендації ITU-T серії Q.12хх, причому група рекомендацій Q.120х описує загальні аспекти концепції, група Q.121х – аспекти реалізації послуг, що відповідають першому набору можливостей (CS-1) або першому поколінню IN, Q.122х – аспекти, що відповідають другому набору (CS-2) тощо.

Як загальна для всіх CS модель опису архітектури IN запропонована концептуальна модель IN (IN Conceptual Model, INCM), що розглядає цю архітектуру в різних площинах, які надають різний ступінь деталізації. Модель (рис. 3) містить чотири розташовані одна над одною площини, кожна з яких є абстрактним поданням (зі своїм ступенем деталізації) тих можливостей, які має мережа, побудована згідно з концепцією IN.

Рисунок 3 – Концептуальна модель IN

Верхня площина моделі – площина послуг надає послуги такими, якими їх бачать кінцеві користувачі. Таке подання не містить інформації, що стосується способу та деталей реалізації послуги в мережі. На цій площині послуги компонуються з однієї або з декількох різних стандартизованих складових, кожну з яких користувач сприймає як одну з характерних властивостей – атрибутів (компонентів) послуги (Service Feature, SF).

На глобальній функціональній площині подано можливості мережі, які необхідні розробникам для впровадження послуг, при цьому мережа IN розглядається як єдине ціле. На цій площині визначено незалежні від послуг конструктивні блоки (Service Independent Building Block, SIB), одним з яких є SIB, що реалізує базовий процес обслуговування виклику (Basic Call Process, ВСР), а також точки звернення ВСР до інших SIB, які мають назву ініціюючих точок (Point Of Initiation, POI) і точок повернення у ВСР (Point Of Return, POR).

ВСР виконує традиційні для звичайної комутаційної станції функції, такі як установлення з'єднання, роз'єднання, зберігання оперативних даних, необхідних для подальшої обробки, і має можливість (при виявленні запиту послуги IN) звертатися до інших процесів. Точка POI є функціональним інтерфейсом між логікою процесу ВСР і логікою іншого процесу, що забезпечує надання послуги (або однієї зі складових послуги) IN. Після завершення цього процесу відбувається повернення через інший функціональний інтерфейс (через точку POR) у процес ВСР, що продовжує роботу, використовуючи дані, отримані при поверненні.

На розподіленій функціональній площині подано функції, реалізовані вузлами мережі. Тут мережа розглядається як сукупність функціональних елементів, що породжують інформаційні потоки. Кожен функціональний об'єкт (Functional Entity, FE), визначений на цій площині, складається з елементарних функцій (Elementary Function, EF) і може виконувати цілий ряд визначених для нього дій (Functional Entity Action, FEA). Розглянуті вище незалежні конструктивні блоки SIB подано на розподіленій функціональній площині у вигляді послідовностей дій, що виконуються функціональними об'єктами. Деякі такі дії пов'язані з обміном інформацією між об'єктами, що показано на цій площині у вигляді інформаційних потоків (Information Flow, IF).

Фізична площина описує вузли мережі, їхні функції та протоколи взаємодії. Вузли мережі подано у вигляді фізичних елементів (Physical Entities, РЕ), якими можуть бути комутаційні станції, спеціалізовані комп'ютери або бази даних. На фізичній площині визначено також, у яких РЕ розміщуються ті або інші FE та які протоколи підтримують інформаційний обмін між різними РЕ.

Логіку процесів, які забезпечують надання послуг IN, показано на різних площинах по-різному. На глобальній функціональній площині визначено лише глобальну логіку послуг (Global Service Logic, GSL), що містить сервісні модулі, кожний з яких підтримує одну зі складових послуг (один з атрибутів). На розподіленій функціональній площині ту саму логіку подано як набір розподілено виконуваних програм. Нарешті, на фізичній площині показано, що програми, які реалізують логіку послуг, розміщено в різних призначених для цього програмно-апаратних комплексах – вузлах інтелектуальної мережі.

Концепцією IN задається чітко визначена взаємна відповідність між архітектурними елементами площин моделі. Атрибути послуг, визначені на площині послуг, реалізуються на глобальній функціональній площині відповідними сполученнями конструктивних блоків SIB, до числа яких завжди входить BCР, і сервісних модулів глобальної логіки послуг. Для кожного атрибута відповідність визначається на етапі створення послуги. Кожен SIB, визначений на глобальній функціональній площині, має бути представлений хоча б в одному FE розподіленої функціональної площини, але може бути реалізований і в декількох FE. В останньому випадку можуть знадобитися спільні дії різних FE. FE розподіленої функціональної площини визначають, які властивості повинні мати фізичні елементи РЕ, в яких вони розміщені. Кожен FE розміщується тільки в одному РЕ, але в одному РЕ можуть бути реалізовані декілька FE. Зв'язки між різними FE, визначені на розподіленій функціональній площині, специфіковано на фізичній площині у вигляді протоколів.