Реферат: Договір купівлі-продажу за законодавством Федеративної республіки Німеччина
Реферат: Договір купівлі-продажу за законодавством Федеративної республіки Німеччина
Міністерство
освіти і науки України
Ужгородський
національний університет
юридичний
факультет
Курсова
робота на тему:
ДОГОВІР
КУПІВЛІ–ПРОДАЖУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ФРН
Ужгород 2006
ЗМІСТ
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ФРН
РОЗДІЛ ІІ. НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ВИМОГ
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВІР КУПІВЛІ–ПРОДАЖУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ФРН
НЦУ в § 433-853
встановлює 25 видів зобов'язань.
Більшість зобов'язань засновано на договорі, менша частина – на законі. З
договірних зобов'язань особливо важливу роль відіграють: договір
купівлі-продажу (§ 433-515), договір про надання послуг (§ 611-630), договір
підряду (§ 631-651). Розглянемо договір купівлі-продажу за законодавством ФРН.
Договір
купівлі-продажу є важливим різновидом договорів: продавець зобов'язується
передати покупцю куплену річ і надати йому право власності на неї (при покупці
речі) або передати придбане право (при купівлі права; абз. 1 § 433 НЦУ).
Покупець, у свою чергу, зобов'язується сплатити продавцю обумовлену купівельну
ціну і прийняти куплену річ (абз. 2 § 433 НЦУ).
Договір
купівлі-продажу, як правило, включає в себе згоду про предмет купівлі-продажу і
про купівельну ціну; всі інші умови договору: місце, терміни, порядок
постачання й оплати товару – визначаються диспозитивними нормами закону. Лише у
вигляді винятків зустрічаються імперативні норми, що встановлюють розміри
купівельної ціни.
Купівельна ціна
виражається в грошовій формі, що складає відмінну рису договору
купівлі-продажу. Якщо в якості зустрічного виконання зобов'язання передається
річ, має місце не купівля-продаж, а договір міни (§ 515 НЦУ). Відсутність
зустрічного виконання передбачає дарування (§516-534 НЦУ). Якщо річ передається
набувачу в тимчасове користування без права власності, а лише з правом
володіння – мова йде про оренду або найм (§ 535-597 НЦУ), а у випадку надання
речі в безоплатне користування – про позичку (§ 598-606 НЦУ).
Договір
купівлі-продажу, як правило, визнається дійсним незалежно від форми. Проте як
виняток він підлягає нотаріальному посвідченню, якщо мова йде про визначені
об'єкти купівлі-продажу: земельні ділянки (§ 313 НЦУ), житло (абз. 3 § 4 Закону
про право власності на житло), право забудови на чужій землі (§11 Положення про
спадкове право забудови) або про окремі частини житлових будинків – лоджії і
балкони – у нових федеральних землях (§ 5 ст. 231 Вступного закону до
Цивільного уложення).
В якості
зобов'язального договір купівлі-продажу містить тільки зобов'язання, у той час
як, виконання потребує особливого роду угоди – розпорядження: порядок передачі
права власності на рухоме майно закріплюється положеннями § 929-936 НЦУ (угода
і передача), на земельні ділянки – § 873, 925 НЦУ (угода і реєстрація). Права
передаються за спеціально передбаченими правилами, зокрема, вимоги – через
уступку за договором відповідно до § 398-413 НЦУ. Відповідно до принципу
абстракції угоди про виконання можуть мати юридичну чинність навіть у випадку
відсутності дійсного зобов'язання.[1]
Договір
купівлі-продажу як двосторонній договір підпадає під дію положень § 320-327
НЦУ. Розглянемо найбільш важливі з них.
Умова про
зберігання права власності. Як правило, оплата купівельної ціни здійснюється
одночасно з постачанням предмета купівлі-продажу. При продажі рухомого майна є
умова про зберігання права власності: право власності передається під
відкладальною умовою повної сплати купівельної ціни (§ 455 НЦУ). Якщо покупець,
у свою чергу, є дрібним торговцем і збирається перепродати товар, у такому
випадку узгоджується довгострокова умова про зберігання права власності. Це
дозволяє покупцю – торговцю в процесі комерційної діяльності розпоряджатися не
його власним товаром ще до виплати купівельної ціни (абз. 1 § 185 НЦУ).
Відповідно до §
455 НЦУ продавець відмовляється від договору, якщо він обумовив зберігання за
собою права власності на товар, а покупець прострочив платіж; аналогічно
вирішується питання, якщо боржником не дотримуються встановлені для виконання
строки – так звана “відносно фіксована угода” (§ 361 НЦУ, 376 НТУ), у той час
як за згодою сторін термінам придається першорядне значення і на них заснований
зміст договору.
Ризик невиконання
фінансових зобов'язань. Якщо продавець не по своїй вині не може здійснити
поставку, він звільняється від виконання зобов'язання відповідно до § 275 НЦУ;
але і покупець у цьому випадку також звільняється від обов'язку оплатити товар
(§ 323 НЦУ, якщо не буде застосований абз. 2 § 324 НЦУ: неможливість виконання
зобов'язання наступає в момент, коли покупець прострочив прийняття виконання).
Відомі деякі винятки з правил про звільнення покупця від оплати: у випадку їх
застосування покупцю слід виплатити купівельну ціну, незважаючи на те, що
продавець не зобов'язаний до постачань (ризик невиконання зустрічних
зобов'язань або ризик несплати). Два найбільш важливих винятки закріплені в §
446 – 447 НЦУ: передача проданої речі покупцю і передача проданої речі
перевізнику при купівлі-продажу з умовою її пересилки.[2]
РОЗДІЛ ІІ.
НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Неможливість
виконання зобов'язання наступає лише в тому випадку, якщо продавець не в змозі
поставити товари з зазначеними родовими ознаками: наприклад, усі товари
обіцяного виду конфісковані.
Якщо боржник
допускає прострочення виконання (§ 284-290 НЦУ), то до договору купівлі-продажу
застосовуються положення § 326 НЦУ, відповідно до яких кредитор надає боржнику
додатковий термін для виконання з вказівкою, що по його спливу він не прийме
виконання. Якщо боржник тим не менше не виконає свої зобов'язання, кредитор
вправі скористатися вибором між відмовою від договору і вимогою відшкодування
збитків, викликаних невиконанням.
Крім § 320-327
НЦУ до договору купівлі-продажу застосовуються також найбільш загальні
положення зобов'язального права. Насамперед це стосується обставин, що призвели
до неможливості виконання зобов'язання (§ 275-292 НЦУ). Тому у випадку
прострочення постачання продавцем покупець не обмежений можливостями,
зазначеними в § 326 НЦУ. Він може наполягати на своїй вимозі про постачання
товару і потребувати відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок прострочення.
Аналогічною можливістю володіє і продавець у випадку порушення покупцем
термінів платежу.
Відповідно до §
459 НЦУ належний стан речі визначається трьома основними критеріями: по-перше,
наявністю конкретних, гарантованих продавцем властивостей; по-друге,
відповідністю речі передбаченому договором призначенню; нарешті, по-третє, при
відсутності в договорі спеціальної умови, – придатністю речі до звичайного
використання. При цьому незначне зниження цінності або придатності речі до
вжитку в увагу не приймається.
Правозастосовча практика
пред'являє до гарантії якості суворі вимоги: продавець зобов'язаний повідомити,
що бере на себе відповідальність за постачання товару належної якості і за
наслідки у випадку його відсутності. Відповідно до § 494 НЦУ при покупці за
зразком якість вважається гарантованою.
Відомості про
якість речі часто виходять не від продавця, а від виробника або імпортера
товару (наприклад, про витрату палива транспортними засобами). В такому випадку
спірне питання про включення продавцем у договір сторонньої, чужої інформації
рекламного характеру як своєї власної переходить у площину тлумачення. При
позитивній відповіді покупець може пред'явити відповідно до норм НЦУ звичайні
вимоги; в інших випадках він вправі лише відмовитися від договору відповідно до
§ 13а Закону про недобросовісну конкуренцію.
Характерна риса
відповідальності продавця за недоліки речі полягає в тому, що покупець не може
вимагати виконання: продавець не зобов'язаний доводити предмет продажу в стан,
передбачений договором. До того ж із переходом ризику збитків (ризик несплати),
що, як правило, збігається з передачею речі (абз. 1 § 446 НЦУ), він не має на
це права. Але в загальні умови угод часто включається право на наступне
усунення недоліків, що підпадають під дію положень § 476а НЦУ, а у випадку
попереднього договору – п. 10 § 11 Закону про ЗУУ.
Відповідно до §
462 НЦУ при виявленні недоліків речі покупець вправі вимагати розірвання
договору купівлі-продажу або зниження купівельної ціни. Крім цього, якщо мова
йде про покупку товару по родових ознаках, він одержує право на поставку речі,
вільної від недоліків (абз. 1 § 480 НЦУ).
По питанню про
розірвання договору реч. 1 § 467 НЦУ відсилає до положень § 346-361 НЦУ. Якщо
повернення речі неможливе, боржник зобов'язаний відшкодувати збитки, заподіяні
по його вині (§ 347). Якщо покупець винний в істотному погіршенні якості або
загибелі речі, він втрачає право на розірвання договору (§ 351). А при
випадковій загибелі предмета право на відмову від договору залишається
незмінним (§ 350).
У випадку
постачання речі з недоліками купівельна ціна підлягає відповідному зменшенню (§
472 НЦУ). Для визначення розміру зменшення ціни вирішальне значення має різниця
між вартістю речі з недоліками і вартістю речі без недоліків.
При покупці речі,
визначеної родовими ознаками, покупцю забезпечується право на заміну товару у
випадку виявлення недоліків (абз. 1 § 480 НЦУ), проте при цьому вимога, що
випливає з гарантії якості, має скорочений термін позовної давності – шість
місяців, що відрізняє його від первинної вимоги про виконання, до якої
застосовується загальний термін позовної давності – 30 років. Така
диференціація термінів позовної давності в залежності від характеру порушень
умов угоди – постачання речі з дефектами і заміна товару, не узгоджена з
замовником, – нерідко викликає суперечки. Заміна може бути прийнята лише в тому
випадку, якщо продавець на це як виняток одержує дозвіл.
Страницы: 1, 2 |