Курсовая работа: Значення бюджету для функціонування держави
Виконання бюджетів
здійснюється на підставі законодавства та нормативно-правових актів про бюджет
на певний бюджетний період згідно з розписом доходів і видатків бюджету, який
затверджується фінансовими органами [7, 170].
Виконання бюджету
повинно починатися з 1 січня бюджетного періоду, на який затверджено Закон про
Державний бюджет або рішення про місцевий. бюджет. Повноваження щодо
забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету
України ст.116 п.6 Конституції України [1] покладається
на Кабінет Міністрів України. Під час виконання бюджету найважливіше - це
забезпечити повне і своєчасне надходження обов'язкових (податкових та інших) платежів
і доходів за всіма джерелами фінансування заходів у межах затверджених у
бюджетах сум протягом усього бюджетного періоду. Необхідно правильно і
економічно обґрунтовано розподілити всі надходження й асигнування, які
провадитимуться за бюджетним розписом. Згідно зі ст.47 Бюджетного кодексу [2] загальна організація та управління
виконанням Державного бюджету України покладені на Міністерство фінансів
України.
Згідно із
Положенням про Міністерство фінансів України [4] у межах своєї компетенції воно
забезпечує виконання Державного бюджету України, концентрацію фінансових
ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України,
ефективне використання бюджетних коштів, здійснює контроль за цільовим
використанням коштів державного і місцевого бюджетів, застосовує в
установленому порядку заходи щодо обмеження або припинення фінансування з
державного бюджету підприємств, установ і організацій за наявності фактів
нецільового витрачання ними коштів, а також у випадках неподання звітів про
витрачання раніше виділених коштів та утримує в установленому порядку з
підприємств, установ та організацій кошти державного бюджету, що використані
ними не за цільовим призначенням. Міністерство фінансів України має право:
надавати з
Державного бюджету України в установленому порядку позички у випадках утворення
тимчасових касових розривів (касовий розрив - це розбіжність терміну
надходження коштів на рахунок із терміном асигнування коштів із бюджету) під
час виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя, які повинні бути погашені в установлені строки в межах поточного
бюджетного року;
надавати
відповідно із законодавством відстрочку і розстрочку за платежами Державного
бюджету України;
проводити в
міністерствах, інших центральних і місцевих органах виконавчої влади, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в
установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності
перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів
відносно зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також
одержувати пояснення, довідки і відомості з питань, які виникають під час
перевірок [4].
Забезпечення
ефективного управління коштами державного бюджету України, підвищення
оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних фінансових ресурсів
здійснює Державне казначейство України [5].
Основними
завданнями Державного казначейства України є:
організація
виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за ним;
управління
наявними коштами державного бюджету України, в тому числі в іноземній валюті,
коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та
організацій, що фінансуються з Державного бюджету України;
фінансування
видатків Державного бюджету України;
ведення обліку
касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання
Державного бюджету України;
здійснення
управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом відповідно до чинного
законодавства;
розподіл між
державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей,
міст Києва та Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і
обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;
здійснення
контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів і
позабюджетних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів
Державного бюджету України [5].
Виконання
Державного бюджету здійснюється на єдиному казначейському рахунку тільки в
уповноважених банках. Між уповноваженим банком і Державним казначейством
укладається договір на обслуговування рахунку. Банк несе відповідальність за
своєчасне й правильне зарахування та списання коштів на підставі
розрахунково-грошових документів за рахунками казначейства. Неуповноважені
комерційні банки не мають права відкривати рахунки бюджетним установам. Усі
операції щодо руху коштів Державного бюджету на рахунках в уповноважених банках
контролюються за термінами проходження.
При виконанні
видаткової частини бюджетні кошти перераховуються тільки на фінансування
заходів, передбачених затвердженим бюджетом. Для фінансування видатків кошти із
бюджетів надаються розпорядникам бюджетних коштів - керівникам організацій. Вони
мають право розпоряджатися затвердженими для них асигнуваннями. За обсягом
наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів і
розпорядників нижчого рівня.
Головні
розпорядники бюджетних коштів можуть витрачати бюджетні кошти на утримання тієї
установи, яку вони очолюють, на заходи, що безпосередньо здійснюються цією
установою, а також розподіляти бюджетні кошти, що їм надані, між розпорядниками
нижчого рівня або безпосередньо витрачати їх на утримання підвідомчих їм
організацій [7, 172].
Бюджетний кодекс у
ст.22 встановив, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути
виключно:
за бюджетними
призначеннями, передбаченими Законом про Державний бюджет України, - органи,
уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом
Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також
міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд
України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та
організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету
Міністрів України, а також Національна академія наук України, Українська
академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних
наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в
особі їх керівників;
за бюджетними
призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, - керівники місцевих
державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники
головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних
підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад [2].
Головні розпорядники
коштів Державного бюджету України затверджуються Законом про Державний бюджет
України шляхом встановлення їм бюджетних призначень, а головні розпорядники
коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет із
дотриманням умов, визначених пунктами 2 і 3 частини першої ст.22 Бюджетного
кодексу. і Головний розпорядник бюджетних коштів:
розробляє план
своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених
нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів
за рахунок бюджетних коштів;
розробляє на
підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх
Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;
отримує бюджетні
призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи
рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників
бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про
обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;
затверджує
кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не
передбачено законодавством;
здійснює
внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних
коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними
бюджетних коштів;
одержує звіти про
використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та
одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними
бюджетних коштів [2].
Жодної
управлінської дії не можна здійснити без забезпечення її фінансовими ресурсами,
тому видатки бюджетів розподіляються за функціями держави, органів місцевого
самоврядування за їх компетенцією. Для забезпечення всіх органів держави і
органів місцевого самоврядування, що забезпечують державне функціонування,
існує відомча класифікація видатків державного і місцевого самоврядування, яка
вміщує перелік головних розпорядників коштів Державного бюджету.
Головні
розпорядники за всіма бюджетами визначаються ст.22 Бюджетного кодексу і щороку
підтверджуються в актах про бюджет: по державному бюджету - у Законі про
Державний бюджет, по місцевих бюджетах - у рішеннях відповідних місцевих рад
про місцеві бюджети. Це підтвердження виявляється в тому, що головним
розпорядником бюджетних коштів є той керівник, на адресу міністерства,
відомства (установи), яким він керує, у відповідному бюджеті є бюджетне
призначення (тому і бюджетна класифікація має назву відомчої) [7, 174].
Таким чином,
порядок визначення головних розпорядників коштів Державного бюджету
визначається ст.22 Бюджетного кодексу, перелік головних розпорядників
вміщується у Наказі Міністра фінансів, а сума коштів, яку вони одержують із
бюджету, щороку визначається Законом про Державний бюджет.
Головний
розпорядник бюджетних коштів:
розробляє план
своєї діяльності відповідно до завдань і функцій, визначених
нормативно-правовими актами та установами, положеннями про міністерства,
відомства, управління тощо;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |