Курсовая работа: Управління оборотними активами на підприємстві
Курсовая работа: Управління оборотними активами на підприємстві
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ І. Теоретичні основи управління оборотними активами
підприємства
1.1.
Сутність, склад і
структура оборотних активів
1.2.
Класифікація і
принципи організації оборотних активів
1.3.
Джерела
формування оборотних активів
1.4.
Визначення
наявності і ефективності використання оборотних активів
Розділ ІІ. Аналіз управління оборотними активами на
підприємстві
2.1. Організаційно - економічна характеристика ТОВ
«Автосервіс»
2.2. Оцінка ефективності використання оборотних активів
підприємства
Розділ ІІІ. Удосконалення управління оборотними активами на
підприємстві
3.1. Планування потреби в оборотних активах та їх нормування
3.2. Можливі заходи
щодо підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
ВСТУП
Оборотні активи є однією зі
складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їхнього використання -
одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових
відносин визначає нові умови їхньої організації. Висока інфляція, неплатежі й
інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно
оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності
їхнього використання.
Однією з умов
безперервності виробництва є постійне поновлення його матеріальної основи -
засобів виробництва. У свою чергу, це визначає безперервність руху самих
засобів виробництва, який відбувається у
виді їхнього кругообігу.
У своєму обороті оборотні
фонди послідовно приймають грошову, продуктивну і товарну форму, що відповідає
їх розподілу на виробничі фонди і фонди обігу.
Матеріальним носієм
виробничих фондів є засоби виробництва, що підрозділяються на предмети праці.
Готова продукція разом з грошовими коштами і коштами в розрахунках утворюють фонди обігу.
Кругообіг фондів
підприємства починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання
сировини, матеріалів, палива й інших засобів виробництва - перша стадія
кругообігу. У результаті кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи
перехід зі сфери обігу в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається,
а авансується, тому що після завершення кругообігу вона повертається. Завершенням
першої стадії переривається товарний оборот, але не кругообіг.
Друга стадія кругообігу
відбувається в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне
споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі
перенесену і знову створену вартість. Авансована вартість знову змінює свою
форму - із продуктивної вона переходить у товарну.
Третя стадія кругообігу
полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) і одержанні
коштів. На цій стадії оборотні кошти знову переходять зі сфери виробництва в
сферу обігу. Перерваний товарний оборот
відновлюється, і вартість з товарної форми переходить у грошову. Різниця між
сумою коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції (робіт, послуг)
і отриманих від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), складає
грошові нагромадження підприємства.
Закінчивши один
кругообіг, оборотні кошти вступають у новий, тим самим здійснюється їх беззупинний оборот. Саме постійний рух
оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва і обігу.
Аналіз кругообігу фондів
підприємства показує, що вартість, яка авансується не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно у
визначених розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансується, на кожен даний момент кругообігу
різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній та товарній
формах.
Кругообіг фондів
підприємства може здійснюватися тільки при наявності визначеної авансуємої
вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не залишає його,
послідовно змінюючи свої функціональні форми. Зазначена вартість у грошовій
формі являє собою оборотні кошти підприємства.
Оборотні кошти виступають
насамперед як вартісна категорія. Вони в буквальному значенні не є
матеріальними цінностями, тому що з них не можна робити готову продукцію.
Будучи ж вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу
приймають форму виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової
продукції. У відмінності від товарно-матеріальних цінностей оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а
авансуються, повертаючись після
закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.
Момент авансування являє
собою одну з істотних і відмітних рис оборотних коштів, тому що він відіграє
важливу роль у встановленні їхніх економічних границь. Тимчасовим критерієм для
авансування оборотних коштів повинен бути не квартальний чи річний обсяг
фондів, а один кругообіг, після якого вони відшкодовуються і вступають у наступний.
Вивчення сутності
оборотних коштів припускає розгляд оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні активи, оборотні фонди і фонди обігу
існують у єдності і взаємозв'язку, але між ними є істотні розходження, що
зводяться до наступного: оборотні активи
постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, у той час як
оборотні фонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних
матеріалів. Виробничі запаси, будучи частиною оборотних фондів, переходять у
процес виробництва, перетворюються в готову продукцію і залишають підприємство.
Оборотні фонди повністю споживаються в процесі виробництва, переносячи свою
вартість на готовий продукт. Їхня сума за рік може в десятки разів перевищувати
суму оборотних коштів, що забезпечують при здійсненні кожного кругообігу
переробку або споживання нової партії предметів праці і залишаються в
господарстві, роблячи замкнутий кругообіг.
Оборотні фонди
безпосередньо беруть участь у створенні нової вартості, а оборотні кошти -
побічно, через оборотні фонди.
У процесі кругообігу
оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою
останніх функціонують у процесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат
виробництва.
Якби оборотні кошти прямо
і безпосередньо брали участь у створенні нового продукту, то вони поступово
зменшувалися б і до моменту закінчення кругообігу повинні були б зникнути.
Оборотні фонди
представляючи собою споживчу вартість, виступають у єдиній формі -
продуктивній. Оборотні кошти, як відзначалося, не тільки послідовно приймають
різні форми, але і постійно у окремих частинах перебувають у цих формах.
Приведені обставини
створюють об'єктивну необхідність для розмежування оборотності оборотних фондів
і оборотних коштів.
Порівняння оборотних
коштів з фондами обігу, що є функціональною формою оборотних коштів на стадії
обігу, приводить до наступних результатів. Кругообіг фондів підприємства
завершується процесом реалізації продукції (робіт, послуг). Для нормального
здійснення даного процесу вони поряд з основними й оборотними фондами повинні
мати і фонди обігу.
Оборот фондів обігу нерозривно зв'язаний з оборотом
оборотних виробничих фондів і є його продовженням і завершенням. Роблячи
кругообіг, ці фонди переплітаються, утворюючи загальний оборот, у процесі якого
вартість оборотних фондів, перенесена на продукт праці, переходить зі сфери
виробництва в сферу обігу, а вартість фондів обігу в розмірі авансованої
вартості - зі сфери обігу в сферу виробництва. Так здійснюється єдиний оборот
авансованих коштів, що проходять через різні функціональні форми і повертаються
у вихідну грошову форму. Оборотні кошти, роблячи кругообіг, зі сфери
виробництва, де вони функціонують як оборотні фонди, переходять у сферу обігу,
де вони функціонують як фонди обігу.
Визначення оборотних
коштів як авансованих коштів у створювані запаси оборотних виробничих фондів і
фондів обігу не розкриває повного економічного змісту цієї категорії. Воно не
враховує, що поряд з авансуванням визначеної суми коштів відбувається процес
авансування в ці запаси вартості прибавочного продукту, створюваного в процесі
виробництва. Тому в рентабельних підприємствах після завершення кругообігу фондів сума авансованих
оборотних коштів при завершенні кругообігу фондів зменшується в зв'язку з
понесеними збитками.
Оборотні активи часто ототожнюються з грошовими коштами. Кошти, зайняті у
виробництві й у обігу, не слід ототожнювати з грошима. Сукупна вартість
авансується у формі грошей і, пройшовши процес
виробництва і обігу, знову приймає цю форму. Грошові кошти є посередником у русі коштів.
Сукупна вартість, виражена в грошах, перетворюється в реальні гроші тільки
часом і вроздріб.
Отже, оборотні кошти
являють собою авансуєму в грошовій формі вартість для планомірного утворення і
використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних
розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і
своєчасність здійснення розрахунків.
Оборотні активи підприємства виконують дві функції:
виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи
в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і
переносять свою вартість на зроблений продукт. По завершенні виробництва
оборотні кошти переходять у сферу обігу у виді фондів обігу, де виконують другу
функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів
з товарної форми в грошову.
Ритмічність,
злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому
залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Недолік коштів, авансуємих
на придбання матеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва,
невиконанню виробничої програми. Зайве відволікання коштів у запаси, що
перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективному
їхньому використанню.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |