Курсовая работа: Сучасне світове господарство та інтеграція України у світове господарство
Країни
— експортери робочої сили також намагаються впливати на міжнародну міграцію
працівників. З цією метою здійснюється регулювання обсягів еміграції та
якісного складу емігрантів (деяких з них обмежують в еміграції за умов нестачі
кваліфікованих і висококваліфікованих спеціалістів, за несприятливої
демографічної ситуації); еміграція використовується як засіб залучення валютних
ресурсів в економіку країни (відкриваються валютні рахунки з наданням вищих
відсоткових ставок, створюються вигідніші умови для використання цих
коштів, ставиться вимога про переказ у країни певної частки зарплати та ін.,
залучається частина коштів посередницьких організацій тощо).
Тенденції розвитку ММРС:
— головний напрям міграції робочої сили: з країн,
що розвиваються, та країн із перехідними економіками у найрозвиненіші країни;
— активізація міграційних процесів із однієї
розвиненої країни в іншу;
— посилення міждержавних переселень у межах
країн, що розвиваються;
— пожвавлення маятникової міграції між країнами з
перехідними економічними системами;
— виникнення нової форми міграції робочої сили —
міграції науково-технічних кадрів;
— посилення тенденції "втеча умів" із
країн з перехідними економіками та країн, що розвиваються, у розвинені країни;
— утворення нових привабливих міграційних центрів
на Близькому Сході (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт, Ізраїль), у Латинській
Америці (Аргентина, Бразилія, Венесуела), у Південно-Східній Азії (Японія,
Гонконг, Тайвань, Сінгапур);
— зростання частки "молодої міграції";
— розширення
обсягів нелегальної міграції, зумовлене жорсткішою міграційною політикою США і
країн Західної Європи, які прагнуть обмежити приплив іноземної робочої сили.
1.6 Міжнародний поділ праці
1.6.1 Суть та фактори розвитку
міжнародного поділу праці
Міжнародний поділ праці (МПП) – це найвищий
ступінь розвитку суспільно-теориторіального поділу праці між країнами, основою
якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною
продукцією визначеної кількості та якості.
У країнах, які широко використовують можливість
брати участь в МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку.
Серед чинників розвитку МПП треба відзначити:
·
природно-географічні умови;
·
технічний прогрес;
·
соціально-економічні умови.
Розвиток технічного прогресу призвів до зменшення
значення природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги
науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки. Нова модель економічного
розвитку набула таких характерних рис:
·
почав переважати інтенсивний тип економічного зростання;
·
з’явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися
діючі;
·
скористався виробничий цикл;
·
розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових).
Паралельно з НТП у МПП значну роль почали
відігравати і соціально-економічні умови:
·
досягнутий рівень економічного і науково-технічного розвитку;
·
механізм організації національного виробництва;
·
механізм організації зовнішньоекономічних відносин.
На сучасному етапі вплив перших чинників на МПП
вирівнявся, а відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають
вирішального значення. Грандіозні економічні, політичні та соціальні процеси
останніх десятиліть суттєво вплинули на МПП. Головним напрямком його розвитку
стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва. Вони є
формами МПП і виражають їх суть.
Розвиток МПП обумовлює необхідність підвищення
продуктивності праці і зниження витрат виробництва.
Реалізація переваг МПП забезпечує країні в
процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною
експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від
скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту.
Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів
виробництва – землі, капіталу, технології. Будь-яка країна виробляє той чи
інший товар, якщо вона має такі фактори виробництва, які дають їй змогу
виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж іншій. Земля, праця, капітал,
технологія є однаково важливими факторами для виробництва будь-якого товару.
Сучасний етап розвитку МПП характеризується:
— розвитком спеціалізації та кооперування
виробництва наукомісткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює
деіндустріалізацію промислово розвинених країн (скорочення у їхніх структурах
виробництва базових, галузей);
— поглибленням спеціалізації у сфері
науково-технічних знань та інформації;
— інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним
переплетінням продажу послуг з виробництвом та збутом товарів, експортом
капіталу, обміном інформацією;
— загостренням конкуренції на міжнародних ринках,
глобалізацією її змісту, зростанням значення інтернаціональних конкурентних
переваг.
1.6.2 Економіка України в системі
міжнародного поділу праці
У сучасних умовах, локальні економіки окремих
країн поступово втрачають потенції саморозвитку і все більше інтегруються в
загальнопланетарний організм.Прогрес кожної країни тісно пов’язаний з рівнем і
характером її взаємодії з іншими державами. Включення економіки країни у
міжнародний поділ праці дасть можливість значно посилити позиції України в світовому
співтоваристві.
Міжнародний поділ праці, система
світогосподарських зв’язків передбачають використання так званих конкурентних
переваг.Кожна країна, виходячи із своїх конкретних умов, використовує ті чи
інші переваги. Мета такого виробу полягає в тому, щоб виробляти і експортувати
товари, що користуються попитом на світовому ринку і виготовлення, яких у даній
країні вимагає мінімальних затрат, а реалізація – забезпечує максимальну
різницю між світовими цінами й виробами виробництва.
Неоднозначне положення України у міжнародному територіальному
поділі праці пояснюється впливом низки передумов, насамперед природних,
демографічних, історико-економічних, геополітичних.
Природні передумови. На відміну від найбільших
країн світу (Росія, США, Китай, Канада) Україна не забезпечує себе повністю
мінеральними ресурсами,
проте вона має значний природно-ресурсний потенціал
і в цьому відношенні знаходиться у більш вигідному положенні, ніж деякі
економічно розвинуті країни (Японія, Італія).
Загалом, за природними ресурсами наша країна
перебуває у стані певної рівноваги: дефіцит (а отже, імпорт) одних видів
ресурсів компенсується достатньою кількістю інших, не менш важливих.
Демографічні передумови. Маючи 50,5 млн чол.
населення, Україна використовує значні трудові ресурси й потенційно широкий
ринок збуту споживчих товарів. У працездатному віці знаходиться 56% населення,
у суспільному виробництві зайнято 25 млн працівників. Трудові ресурси країни
характеризуються високим рівнем кваліфікації та освіти; питома вага фахівців з
вищою та середньою освітою становить 29%, усе доросле населення освічене. У 159
вищих навчальних закладах навчається понад 800 тис. студентів.
Високий професійний рівень трудових ресурсів,
наявність розвинутої науково-дослідної бази сприяє виробництву складної,
наукомісткої продукції, що користується попитом на світових ринках.
Що стосується внутрішнього ринку збуту споживчих
товарів, у тому числі імпортних, то він формується не тільки простою
чисельністю населення, але і його купівельною здатністю. З покращанням
добробуту народу купівельна спроможність зростатиме і ринок України
приваблюватиме закордонних виробників товарів народного споживання.
Геополітичні передумови.
Економіко-географічне положення України досить вигідне для активної участі у
міжнародному територіальному поділі праці. Вона розташована поблизу економічно
високорозвинутого регіону Західної Європи, у безпосередній близькості до Росії,
Білорусії та країн Східної Європи. Морським шляхом вона пов'язана з
Середземномор'ям, Близьким Сходом та країнами басейну Індійського океану. Через
Україну проводять важливі транзитні магістралі (залізниці та автомобільні
дороги, нафтопроводи й газопроводи) з країн СНД до Європи та чорноморських
портів. Особливість
сучасної геополітичної ситуації в Україні полягає в тому, що зв'язки з країнами
СНД зазнають змін через нові реалії в галузі економічного і політичного
суверенітету та орієнтацію на світові ціни. Одночасно поліпшились перспективи
для економічної співпраці України з економічно розвинутими країнами, причому не
тільки Європи, але й США, Японією, Канадою. З'явилась можливість проводити
активнішу торговельну політику стосовно країн, що розвиваються, особливо на
Близькому та Середньому Сході, в Південній та Південно-Східній Азії. Ці регіони
можуть постачати нам нафту, бавовну, джут, чай каву, натуральний каучук в обмін
на метал, машини та обладнання, зерно, цукор, тобто товари, попит на які у цих
країнах та регіонах розширюється.
2. Світовий ринок товарів
2.1 Світогосподарські зв’язки
Характеристика сучасної організаційно-економічної структури
світового господарства
На глобальному рівні механізми управління й
регулювання міжнародних економічних відносин найповніше представлені у системі
Організації Об'єднаних Націй (ООН). Цими питаннями займаються, зокрема,
Економічна й Соціальна рада (ЕКОСОР) та Комітет з економічних і фінансових
питань ООН. У 1974 р. на II сесії Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено Декларацію
і Програму дій щодо вдосконалення міжнародного економічного порядку та Хартію економічних
прав і обов'язків держав.Ці документи є визначальними у формуванні міжнародної
економічної політики всіх держав світу.
Глобальне економічне регулювання здійснюють
також Між Емблема ООН,Міжнародний валютний фонд (МВФ), Штаб-квартира
ООН.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 |