Курсовая работа: Податковий контроль розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб на матеріалах Кіровоградської обласної лікарні

Податок з доходів фізичних осіб – плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу (місце постійного або переважного проживання платника податку, місце реєстрації платника податку, визначене згідно із законодавством) або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи.

Платниками податку є:

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності[3,c.250].

Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна , інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів [3, c.257].

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

- податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

- акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з сум загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року та іноземних доходів, одержаних протягом року.

Доходи, що включаються до загального місячного оподатковуваного доходу:

-  доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

-  вартість подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню;

-  частина доходів від операцій з майном;

-  дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо;

-  сума заборгованості платника податку, за якою минув термін позовної давності;

-  доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності;

-  доходи у вигляді сум авторської винагороди;

-  сума страхових внесків за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою-резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь;

-  дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної чи моральної шкоди;

-  сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування;

-  дохід від надання майна в оренду або суборенду;

-  оподатковуваний дохід, не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом;

-  дохід у вигляді вартості успадкованого майна, що підлягає оподаткуванню;

-  інвестиційний прибуток: від здійснення платником податку операцій із цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

-  дохід у вигляді процентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів;

-  сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством терміни [1,c.6-7].

До груп доходів, які не включаються до складу зягального місячного

або річного оподатковуваного доходу відносяться:

-  суми допомоги;

-  обов'язкові платежі;

-  вартість матеріальних благ, наданих безоплатно або зі знижкою;

-  доходи від фінансових та інвестиційних операцій;

-  стипендії та виплати на утримання;

-  суми відшкодувань та компенсацій;

-  дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від підприємницької або незалежної професійної діяльності за спрощеною системою оподаткування;

-  кошти або майно, що надходять від фізичних осіб.

-  інші доходи згідно із чинним законодавством.

Ставки податку з доходів фізичних осіб зазначені у додатку А.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерела на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги(далі ПСП), розмір якої визначається соціальним статусом отримувача. Категорії осіб, що можуть скористатись правом зменшення суми місячного оподатковуваного доходу у вигляді зарплати на суму ПСП з ПДФО та її розміри у 2010 році заначено у додатку Б.

Відповідно до рекомендацій ДПАУ, наданих листами від 24.12.2009 р. № 28800/7/17-0217 та від 14.01.2010 р. № 160/6/17-0716 з 1 січня 2010 року і до затвердження Держбюджету-2010, для визначення розмірів ПСП та доходу, що дає право на її застосування, необхідно застосовувати розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, встановлені Законом України від 20.10.2009 р. № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» (далі - Закон № 1646). Мінімальної заробітна плата та прожитковий мінімум у 2010 році становлять: з 01.01.2010 р. – 869 грн, з 01.04.2010 р. – 884 грн, з 01.07.2010 р. – 888 грн, з 01.10.2010 р. - 907 грн, з 01.12.2010 р. - 922 грн [4,c.590-593].

Загальний розмір ПСП з ПДФО, відповідно до пп. 6.1.1 Закону про ПДФО, на який може розраховувати будь-який платник податку (з урахуванням норм пункту 6.5 статті 6 Закону про ПДФО) дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Тобто для 2010 року загальний розмір ПСП з ПДФО становить 434,50 грн (869грн * 50%).

Згідно з пп. 6.5.1 Закону про ПДФО податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (для 2010 року – 869 грн.), помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (тобто для 2010 року - 1220 грн).

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами «а» - «б» підпункту 6.1.2 та підпункту «е» підпункту 6.1.3 Закону про ПДФО, визначається як добуток граничного дохіду, визначеного за вищенаведеним правилом та відповідної кількості дітей [16].

Якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше зазначених підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз із підстави, що передбачає її найбільший розмір[6,c. 157-158].

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платникові податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосу вання податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Якщо платник податку змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, він зобов'язаний надати працедавцеві за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом, така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29