Курсовая работа: Податкова система України на сучасному етапі

Платником збору за спеціальне використання води (далі — збір на воду) є всі СПД, що використовують воду не тільки для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб (п. 4.8 «Інструкції про порядок обчислення i справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту», затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекології України від 01.10.99 р. № 231/539/118/219, далі — Інструкція № 231). ДПАУ уточнює, що для СПД є таким задоволенням (лист ДПАУ від 16.06.07 р. № 12216/7/15-0817):

Платниками є СПД, що використовують воду для особистого споживання працівниками, а також у санвузлах, рукомийниках, душових кабінах та для забезпечення відповідного санітарно-гігієнічного стану перелічених приміщень та робочих місць працівників.

Єдиний виняток — платниками збору на воду не є СПД, що працюють на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку. Відповідно до ст. 6 Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкта малого підприємництва» СПД, що сплачує єдиний податок, не є платником збору на спец використання води (консультація в «Віснику податкової служби» за лютий 2005 р. № 8(338), с. 53).

Водокористувачі, що одержують воду від інших водокористувачів, повинні мати договір на поставку води, якими у встановленому порядку затверджуються ліміти на використання водних ресурсів (п. 3.1Інструкції № 231). Для СПД, що користуються системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, такий договір варто укладати з Водоканалом за формою додатка 4 до «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України», затверджених держкомітетом України по житлово-комунальному господарству від 01.07.94 р. № 65 (далі — Правила № 65). При укладанні договору з СПД (абонентами на відведення води одночасно укладається договір на одержання від них стічних вод (п. 12.1 Правил № 65).

Відповідно до п. 1.11 Правил № 65 у договорі вказуються ліміти водопостачання, водовідводу і графік подачі води, затверджені місцевими органами виконавчої влади: залежно від технічного стану і пропускної здатності (продуктивності) водопровідних та каналізаційних споруд, водопровідної й каналізаційної мережі, але не вище обсягів, узгоджених технічними умовами на приєднання абонента, та встановленої потужності каналізаційних очисних споруд.

На планове збільшення водоспоживання та обсягів водовідведення абонент зобов’язаний одержати додаткові технічні умови Водоканалу.

Кількість води, використаної абонентом, визначається за показниками повірених у встановленому порядку лічильників води або інших пристроїв, які повинні бути опломбовані (п. 11.1 Правил № 65). В окремих випадках недоцільності установки вимірювальних приладів (сезонного водоспоживання або незначної витрати води) розрахунок водоспоживання здійснюється абонентом за нормами водокористування, затвердженим місцевими органами виконавчої влади, і погоджені з Водоканалом (п. 11.3 Правил № 65).

Тобто для розрахунку збору за воду СПД (платники збору на воду) повинні укласти з Водоканалом договір на відпускання води і повернення стічних вод, в якому ним визначено ліміт споживання води, установити лічильники, повірені та опломбовані вповноваженими службами. Водоканал за даними первинного обліку, знятим СПД за показниками лічильників, розраховує об’єм використаної абонентом води. Цей об’єм і є об’єктом для нарахування збору на воду (п. 5 «Порядку стягнення збору на спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», затверджений постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 (далі — Порядок № 1494)).

Норматив збору, що діє з 1 січня 2007 року, установлено додатком 2 Закону України від 30.11.06 р. № 398-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування», підлягає щорічній індексації за формулою (п. 1 постанови КМУ від 06.11.03 р. № 1735 «Про проведення індексації нормативів плати (збору) за користування природними ресурсами»).

Збір на воду розраховується платником податків самостійно (п. 14 Порядку № 1494). Розрахунковим періодом є квартал. Розрахунок заповнюється за формою додатка 2 до Інструкції № 231 і протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу, подається платником за місцем своєї податкової реєстрації. Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку (п. 141 Порядку № 1494).

У випадку перевищення встановленого річного ліміту збір на воду розраховується в п’ятикратному розмірі від нормативу для обсягу води, використаного понад ліміт (п. 6.5 Інструкції № 231).

В межах установленого ліміту збір відноситься до валових витрат підприємства, а понадлімітне використання води відноситься за рахунок чистого прибутку (п. 10 Порядку № 1494).

Приклад 1

Приватне підприємство займається виготовленням кондитерських виробів. В укладеному з Водоканалом договорі річний ліміт установлено у розмірі 1200,0 куб. м. Припустимо, що Водоканал рахунок підприємству виставляє не щомісяця, а щокварталу. І за 1-й квартал 2007 року на підставі отриманих від підприємства показань лічильника Водоканал у виставленому підприємству рахунку розрахував по воді 100,0 куб. м, по стоках — 70,0 куб. м. За 2-й квартал: по воді — 200,0 куб. м, по стоках — 200,0 куб. м. Тоді Розрахунок за 1-е півріччя 2007 р., поданий підприємством до податкової інспекції за місцем своєї реєстрації, буде заповнено так.

1100,0 куб. м + 70,0 куб. м + 200,0 куб. м + 200,0 куб. м = 570,0 куб. м.

22 570,0 куб. м х 11,5 коп. = 6555 коп. = 65,55 грн.

33 (100 куб. м + 70,0 куб. м) х 11,5 коп. = 1955 коп. = 19,55 грн.

44 65,55 грн - 19,55 грн = 46,00 грн.

2.3 Приклад розрахунку з податку на транспорт

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ (далі - Закон № 1963) підприємства, установи та організації, що є юрособами, іноземними юрособами, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні відповідно до діючого законодавства власні транспортні засоби (далі - ТЗ), є платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - Податку на транспорт). Коротко про основне:

- власники ТЗ - юрособи (далі - юрособи), відповідно до ст. 6 Закону № 1963, обчислюють Податок на транспорт. Об’єктом оподаткування цього податку є наземні та водні ТЗ, визначені відповідно до ст. 2 Закону № 1963, під відповідним кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів1. Податок на транспорт розраховується на підставі звітних даних про кількість всіх ТЗ, які перебувають на балансі юрособи, станом на 1 січня поточного року, а також, виходячи з об’єму або потужності двигуна кожного виду і марки ТЗ (для водних ТЗ - виходячи з довжини транспортного засобу) за ставками, визначеними ст. 3 Закону № 1963;

- на підставі вищевказаних даних бухгалтер юрособи складає "Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (далі - Розрахунок) і подає його до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) безпосередньо за місцем свого перебування та за місцем постійного базування ТЗ.

Форма і порядок заповнення Розрахунку затверджена наказом ДПАУ "Про затвердження форм Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Довідки до Уточненого Розрахунку і Порядку їхнього заповнення та надання до органу державної податкової служби" від 17.09.2001 р. № 373 (далі - Наказ № 373).

Юрособа здійснює сплату Податку на транспорт за себе (як основну контору (офіс)) і за всі свої відокремлені структурні підрозділи за їх наявності (далі - філії).

Відповідно до ст. 6 Закону № 1963 юридичні особи подають Розрахунок до податкових органів за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування ТС.

Форма Розрахунку передбачає можливість надання загального або уточненого Розрахунку. Залежно від того, який тип Розрахунку (загальний або уточнений) юрособі необхідно подати, у верхній частині Розрахунку проставляється позначка "Х" (див. приклад 1), а саме при поданніі:

а) Загального Розрахунку за рік, позначка "Х" проставляється в полях "Загальний розрахунок" і "Розрахунок на 2000_ рік";

б) Загального Розрахунку за придбані ТЗ, позначка "Х" проставляється в полях "Загальний розрахунок" і "Розрахунок за придбаними транспортними засобами";

в) Уточненого Розрахунку (уточнюючого поданий раніше загальний Розрахунок за рік), позначка "Х" проставляється в полях "Уточнений розрахунок" і "Розрахунок на 2000_ рік";

г) Уточненого Розрахунку (уточнюючого поданий раніше загальний Розрахунок за придбані раніше ТЗ), позначка "Х" проставляється в полях "Уточнений розрахунок" і "Розрахунок за придбаними транспортними засобами".

Відповідно до вимог норм Наказу № 373, Розрахунок до ДПІ юрособами може бути поданий на папері або в електронній формі, або може бути надісланий по пошті з повідомленням про вручення не пізніше 10 днів (дата відправлення - на поштовому штемпелі) до закінчення граничного строку, установленого для подання Розрахунку, а саме:

- протягом 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного (податкового) року для річного звітного періоду при поданні Загального розрахунку;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11