Дипломная работа: Особливості оподаткування суб'єктів малого бізнесу
У
податково-бюджетній (дискреційна фіскальна) політиці під терміном «чисті
податки» розуміють доходи уряду і місцевих органів влади від збору податків за
винятком трансферних платежів (зустрічних платежів держави до сімейних
хазяйств). Зміна структури оподатковування і трансферних виплат впливає на
економічну систему, впливаючи на такий важливий економічний параметр, як
споживання.
Під
доходами державного бюджету розуміють економічні відносини, що виникають у держави
з підприємствами (об'єднаннями), фірмами, корпораціями, банками, страховими
організаціями, фінансовими компаніями, а також із громадянами в процесі
формування централізованого бюджетного фонду країни. Формою прояву цих економічних
відносин служать різні види податків, зборів і обов'язкових платежів
підприємств, організацій і населення в державний бюджет, а їх матеріально-речовинним
утіленням – фінансові засоби, акумульовані в бюджетному фонді країни. Бюджетні
доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості зробленого суспільного продукту
між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого боку – служать
об'єктом перерозподілу сконцентрованої в руках держави вартості, оскільки ця вартість
використовується для формування бюджетних фондів регіонального, галузевого і
цільового призначення [1].
Об'єктом
грошових відносин, що складають зміст доходів бюджету, виступає вартість
сукупного суспільного продукту (частково – національного багатства), що на
різних етапах і стадіях розподілу з'являється в різних фінансових формах.
Основним
джерелом формування доходів бюджету є національний доход, що розподіляється і використовується
відповідно до ринкових законів суспільного розвитку (закону вартості, закону попиту
та пропозиції, закону продуктивності праці, що підвищується, закону зростання
потреб) для забезпечення розширеного відтворення і задоволення
загальнодержавних потреб[1].
В
умовах ринкових відносин розподіл національного доходу виконується за допомогою
утворення, розподілу і використання грошових доходів і нагромаджень. До числа
таких доходів відносяться насамперед державні доходи, доходи підприємств і
об'єднань, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, а також доходи
населення.
Значна частина національного доходу надходить у
бюджет шляхом прямого розподілу – оподатковування державних, приватних і комерційних
підприємств. Частина чистого доходу населення перелічується в бюджет у порядку
перерозподілу.
При
переході до ринкових відносин істотно міняється роль бюджету в регулюванні суспільного
виробництва і розподілу національного доходу.
Основні напрямки цих перетворень –
зосередження головних ресурсів державного бюджету на пріоритетних галузях
економіки, визначення найбільш загальних пропорцій розвитку суспільного виробництва
і необхідних темпів розвитку економіки в цілому.
Під
податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових
фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або
державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що
визначаються законами про оподаткування[19].
Сукупність
податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових
фондів, що справляються у встановленому законами порядку, становить систему
оподаткування.
Система
оподаткування – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків до
бюджетів усіх рівнів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни,
скасування, обчислення, сплати та стягнення, а також забезпечення
відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування та здійснення
податкового контролю, прав і обов'язків суб'єктів оподаткування та органів, що
здійснюють податковий контроль[19].
Принципами
побудови системи оподаткування є [19]:
– стимулювання
науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу
вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
– стимулювання
підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення
пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток
виробництва;
– обов'язковість
– впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний
період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення
податкового законодавства;
– рівнозначність
і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній
частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів
(обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і
зборів (обов'язкових платежів) – на більші доходи;
– рівність,
недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення
однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб,
включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів);
– соціальна
справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств
населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного
оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
– стабільність
– забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок,
а також податкових пільг протягом бюджетного року;
– економічна
обґрунтованість – встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на
підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з
урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його
доходами;
– рівномірність
сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)
виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету
для фінансування витрат;
– компетенція
– встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також
пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування
виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і
сільськими, селищними, міськими радами;
– єдиний
підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з
обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу),
об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу),
податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та
порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
– доступність
– забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Об'єктами
оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг),
вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні
показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і
фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.
В
Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та
місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) [19].
До
загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1)
податок на додану вартість;
2)
акцизний збір;
3)
податок на прибуток підприємств;
4)
податок на доходи фізичних осіб;
5)
мито;
6)
державне мито;
7)
податок на нерухоме майно (нерухомість);
8)
плата (податок) за землю;
9)
рентні платежі;
10)
податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів;
11)
податок на промисел;
12)
збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету;
13)
збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14)
збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15)
збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення (Указом Президента України
«Про деякі зміни в оподаткуванні» від 7 серпня 1998 року №857, починаючи з 1
січня 1999 року справляння збору зупинено за виключенням стягнення сум
податкових боргів по збору, виниклих до 1999 р.);
16)
збір на обов'язкове соціальне страхування;
17)
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
18)
збір до Державного інноваційного фонду (Постановою КАБМІНУ УКРАЇНИ від 13 квітня
2000 р. №654 «Про утворення Української державної інноваційної компанії» з
01.01.2001 р. Законом України «Про Державний бюджет на 2001 рік» – скасовано
збір до Державного інноваційного фонду за виключенням стягнення сум податкових
боргів по збору, виниклих до 2001 р.);
19)
плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
20)
фіксований сільськогосподарський податок;
21)
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
22)
гербовий збір (застосовувався до 1 січня 2000 року);
23)
єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску держкордону України;
24)
збір за використання радіочастотного ресурсу України.
До
місцевих податків належать:
1)
податок з реклами;
2)
комунальний податок.
2. До
місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1)
готельний збір;
2)
збір за припаркування автотранспорту;
3)
ринковий збір;
4)
збір за видачу ордера на квартиру;
5)
курортний збір;
6)
збір за участь у бігах на іподромі;
7)
збір за виграш на бігах на іподромі;
8)
збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;
9)
збір за право використання місцевої символіки;
10)
збір за право проведення кіно і телезйомок;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 |