Учебное пособие: Формування та розподіл прибутку
Отже,
можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку
від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої
продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.
Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг).
Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств,
показником її ефективності. Є певні
особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно
від сфери діяльності, галузі господарства.
Узагальнено можна
дати таке визначення собівартості.
Собівартість
продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати
підприємства на їх виробництво (виконання).
Витрати на
виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.
Як уже було
сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак
при цьому необхідно взяти до уваги таке.
По-перше, склад (перелік) витрат, що
їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом
1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені «Типові
положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції
(робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві,
торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт».
На основі
«Типових положень» розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що
визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції
(робіт, послуг).
Витрати
виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг),
групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці,
відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних
активів, інші витрати.
По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість,
розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань.
Це передусім стосується таких елементів витрат:
¨
відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне
страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);
¨ амортизація основних засобів і
нематеріальних активів;
¨
витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;
¨ інші витрати (податки на землю і на
транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний
податок).
Вплив підприємств
на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне
управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи
відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість
основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела
формування.
У Законі «Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях
не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку
базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з
цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника
діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після
прийняття названого закону.
Без
обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської
діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто
зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від
реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що
впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно
знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з
урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.
Слід
зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності
в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати
чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.
Відповідно
до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року
(зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 «Запаси»), собівартість реалізованої
продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано
протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат
та наднормативних виробничих витрат.
До
виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:
— прямі
матеріальні витрати;
— прямі
витрати на оплату праці;
— інші
прямі витрати;
— загальновиробничі
витрати.
Перелік і
склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)
установлюється підприємством.
Витрати,
пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої
собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:
— адміністративні
витрати,
— витрати
на збут;
— інші
операційні витрати.
1.1.4. Методи
розрахунку прибутку від реалізації продукції
Управління
формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми
прибутку суб’єктів господарювання необхідне для складання поточних і
перспективних фінансових планів.
Визначення суми
прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні
особливості залежно від сфери діяльності суб’єкта господарювання: виробничої
сфери, торгівлі, сфери послуг.
У
виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції
промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними
організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг будуть особливості
визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими
компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі.
На
підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку
прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на
одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.
Метод
прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що
виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані.
1. Перелік і
кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до
виробництва і реалізації.
2. Собівартість
одиниці продукції.
3. Ціна
одиниці продукції (ціна виробника).
Приклад 1.
Підприємство планує реалізувати 400 виробів. Собівартість одного виробу
12 грн. Ціна виробу 15 грн.
1 варіант
розрахунку. Прибуток від реалізації одного виробу 3 грн. (15 грн. — 12 грн.).
Прибуток від реалізації всіх виробів 1200 грн. (400 · 3 грн.).
2 варіант
розрахунку. Обсяг реалізації всіх виробів 6000 грн. (400 · 15
грн.). Собівартість реалізованих виробів 4800 грн. (400 · 12 грн.). Прибуток від реалізації виробів 1200 грн.
(6000 грн. — 4800 грн.).
Цей метод
розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод
достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент
продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих
факторів.
Розрахунок
прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може
застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску,
реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі
витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну,
що прогнозується в наступному періоді.
Приклад 2.
Витрати на 1 грн. продукції, що реалізується в звітному періоді, — 82 коп. (розраховується
діленням собівартості продукції на обсяг реалізації в оптових цінах). Планується
зниження витрат на 1 грн. продукції, що буде реалізована, на 2 коп. Обсяг
реалізації продукції в періоді, що планується, в оптових цінах — 1100 тис. грн.
1-й варіант
розрахунку. Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої продукції, — 80 коп. (82
коп. – 2 коп.). Собівартість продукції, що
її буде реалізовано в плановому періоді, — 880 тис. грн. (1100 тис. грн.
· 0,80 грн.). Прибуток від
реалізації продукції в плановому періоді — 220 тис. грн. (1100 тис. грн. — 880
тис. грн.).
2-й варіант
розрахунку. Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої продукції, — 80 коп. (82
коп. – 2 коп.). Прибуток на 1 грн. продукції, що її буде реалізовано в плановому
періоді, — 20 коп. (100 коп. — 80 коп.). Прибуток від реалізації продукції в плановому
періоді 220 тис. грн. (1100 тис. грн. · 0,20 грн.).
За цього методу розрахунку також бракує можливості
визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.
Економічний
(аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску
(реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів
розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму
прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва
(реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і
рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.
Розрахунок
прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною
продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція — це продукція, що вироблялася
в попередньому періоді. Непорівнянна продукція — це продукція, що не вироблялася
на підприємстві в попередньому періоді.
Розрахунок
прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:
¨ визначається очікуваний базовий
прибуток і базова рентабельність продукції;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 |