Реферат: Виробництво будівельних матеріалів і виробів з природної сировини
Реферат: Виробництво будівельних матеріалів і виробів з природної сировини
Виробництво
будівельних матеріалів і виробів з природної сировини
План
1.
Виробництво заповнювачів для бетонів
2. Виробництво
стінових і облицювальних виробів
Список
використаної літератури
1.
Виробництво заповнювачів для бетонів
У
загальному обсязі вартості будівельно-монтажних робіт вартість матеріалів,
отриманих з природної сировини і використаних як заповнювачі для бетонів,
складає 5...10%. Заповнювачі займають до 80% об'єму бетонів, істотно впливають
на його фізико-механічні властивості та техніко-економічні показники
застосування в будівництві. Заповнювачі збільшують щільність структури бетонів,
їх стійкість до зовнішніх впливів, значно (8...10 разів) зменшують деформації
усадки. В зв'язку з великими обсягами використання заповнювачів місця їх видобування
та виробництва повинні розміщуватись поблизу заводів залізобетонних конструкцій
і будівельних об'єктів.
Як
дрібний заповнювач у бетонах різних видів використовують річкові, морські і
гірські піски. Останні мають більш шороховату поверхню зерен, що забезпечує
краще зчеплення піску з цементом. В бетонах необхідно використовувати крупні
(модуль крупності Мк більше 2,5, залишок на ситі № 063 більше 45% ), середні
(відповідно Мк=2...2,5, а повний залишок 30...45%), дрібні (МК=1,8...2, а
повний залишок 10...30%). Застосування дуже дрібних пісків (к=1...1,5, а повний
залишок до 10% ) призводить до значних перевитрат в'яжучих речовин. Кількість
пилуватих часток глини у піску не повинна перевищувати 3%, у тому числі вміст
глини у грудках – 0,5%. Насипна щільність важких пісків - 1200 кг/м3 і більше,
а легких відповідно менше ніж 1200 кг/м3
Модуль
грубості річкового Дніпровського піску у районі м. Києва складає 1.1...1,3, а
Дніпропетровська -1,0 і нижче. Гірські піски кар'єрів Житомирської,
Тернопільської і деяких інших областей України мають вміст глинястих часток 10%
і більше. Тому важливо організувати добування і збагачення якісних дрібних
заповнювачів для підприємств будівельної індустрії і будівництва.
Добування
піску здійснюють відкритим або підводним способом. При відкритому способі
роботи у кар'єрі починають з виконання вскришних робіт, тобто виділення
верхнього шару породи. Для цього використовують скрепери, якщо товщина
верхнього шару не перевищує 2 м., екскаватори і гідромонітори в інших випадках.
Відносна вартість вскришних робіт на піщаних кар'єрах складає 5... 10%, а
відносна кількість об'ємів верхнього шару порід 17...25%.
Застосування на
піщано-гравійних кар'єрах метода гідромеханізації дозволяє одночасно з
добуванням заповнювачів виконувати гідравлічну класифікацію піску і гравію за
фракціями очищеними від шкідливих домішок. Собівартість добування піску і
гравію способом гідромеханізації на 30...40% нижче, ніж іншими способами. Цей
метод найбільш ефективний при розробці підводних і берегових кар'єрів, тому що
при цьому полегшується технологічність процесу водою, що дозволяє виконувати
промивання і сортування заповнювачів.
При
добуванні піску способом гідромеханізації найбільше розповсюдження отримали
плавучі установки ЗГМ-2, 12Р-3, 20Р-1, а також земснаряди 3РС-1, 3РС-2, 3МП
потужністю від 50 до 200М3/г. В окремих випадках застосовують
землевідсмоктувачі наземного типу, а також землевідсмоктуючі шагаючі установки
ЗШУВД-21 і ЗМГ-2М.
З
метою класифікації піску по фракціям безпосередньо на місці його добування
доцільно використовувати землевідсмоктувачі в комплекті з гідравлічними
класифікаторами. Технологічний процес добування заповнювачів методом
гідромеханізації полягає у тому, що спочатку земснарядом суміш відсмоктується,
потім пульпою подається на класифікатор, звідки на сита. Велике значення при
розробці піщано-гравійних кар'єрів методом гідромеханізації має раціональне
вирішення будівельних конструкцій збагачувальних установок, естакад для пульпопроводів,
транспортерів, які виконуються із збірних залізобетонних конструкцій. У тих
випадках, коли відвантаження готової продукції здійснюється водним транспортом,
доцільно використовувати плавучі збагачувальні установки.
Потужність
підприємств по добуванню дрібних заповнювачів складає від 100 тис.м3 до 500
тис.м3 піску в рік і більше.
Як
крупний заповнювач у важких бетонах використовують матеріали природного і
штучного походження (гравій, щебінь із штучного каменю). Заповнювач за
показниками властивостей повинен відповідати вимогам ГОСТ 8267-82; ГОСТ
10260-82; ГОСТ 8268-80; ГОСТ 10268-80; ГОСТ 6568-72; РСН 359-91. Відповідність
заповнювачів вимогам РСН 359-91 є однією з найголовніших. За питомим природним
вмістом радіонуклідів заповнювачі відносять до: 1 класу – вміст радіонуклідів
менше 370 Бк/кг; 2 класу – 370...750 Бк/кг; 3 класу – більше 750 Бк/кг.
Заповнювачі, які відповідають 1 класу, можуть застосовувати у всіх видах
будівництва без обмежень, 2 класу – у шляховому і промисловому будівництві. На
будівництво щебінь поставляють у вигляді таких фракцій: 3...10 мм, 5...10 мм,
3...20 мм, 5...20 мм, 20...40 мм, 40...70 мм, 70...120 мм, 120...150 мм. Вміст
пилуватих і глинястих часток у щебені змінюється залежно від марки щебеню по
міцності і становить не більше 1...3%, у тому числі глинястих часток у грудках
0,25%.
При
виробництві усіх видів важких бетонів необхідно використовувати щебінь з вивержених
гірських порід з маркою по міцності не нижче 800, з метаморфічних порід не
нижче 600, осадових – 300. Міцність заповнювачів повинна бути більшою за марку
бетону при стиску у 1,5...2 рази. За показниками дробимості марка гравію і
щебеню, для бетонів з маркою по міцності при стиску М400 (клас В30) і вище,
повинні бути не нижче Др8; бетонів марок М300...М350 (В20...В25) – Др12;
бетонів марки нижче М300-ДР16. Вміст зерен слабких порід у заповнювачі не
повинен перевищувати 5% за масою, а пластинчатої і гілкоподібної форми 15...35%
за масою.
Добування
крупних заповнювачів здійснюється у кам'яних і піщано-гравійних кар'єрах.
Бутовий камінь з граніту, вапняків та інших міцних порід перероблюють
подрібненням і сортуванням на щебінь різних фракцій, гравійно-піщану суміш -
сортуванням і промиванням. Залежно від виду і обсягів виконуваних робіт
підприємства по виробництву заповнювачів поділяють на: сортувальні, подрібнювально-сортувальні,
комбіновані; потужністю 90...100 тис.м3 виготовлених заповнювачів в рік,
100...500 тис.м3 і більше ніж 500 тис.м3 заповнювачів в рік.
Добування
нерудних будівельних матеріалів для виготовлення заповнювачів здійснюють
відкритим, підводним, підземним способами. Найбільш економічним є відкритий
спосіб, так як при цьому можна застосувати ефективне обладнання. Виробництво
крупних заповнювачів відкритим способом починають з виконання розкривних робіт.
Вибираючи
спосіб розкриття родовищ, враховують наявність підіймально-транспортних засобів
та гірничо-геологічні умови розроблюваних родовищ, такі, як рельєф родовища,
тип і розміри покладу корисної копалини, потужність розкривних робіт.
Найсприятливіші умови мають родовища рівнинного типу з мінімальними обсягами
розкривних порід, що характерно для більшості гранітних родовищ України.
В
разі розміщення покрівлі покладу нижче рівня земної поверхні розкриття
проводять загальними похилими траншеями з ухилом (х 0,06...0,1%). Можливе
розкриття родовища крутими траншеями з застосуванням похилу підйомників.
Траншеї необхідно розміщувати з урахуванням наявності систем головних тріщин і
елементів їх залягання. У разі витягнутої конфігурації покладу каменю круті
траншеї доцільно розміщувати посередині довгого борту кар'єру. У разі
розміщення каменю в безпосередній близькості від земної поверхні припустиме
безтраншейне розкриття. Тоді як підйомно-транспортне устаткування
використовують кабельні та дерик-крани, самохідні підіймальні кліті.
Родовища,
які залягають вище від панівного рівня поверхні, розкривають напівтраншеями.
Таке просторове розміщення покладу дає змогу реалізувати деякі технічні
переваги : основний напрямок вантажопотоку - згори вниз, завдяки чому вдається
використовувати при транспортуванні власну вагу корисної копалини. Розкривні
виробки за такого варіанту розкриття в окремих випадках можуть виконуватись
відразу на всю висоту кар'єра, на відміну від родовищ глибинного типу, на яких
системи траншей розкриваються поступово. Технологія відроблення товщі
розкривних робіт багато в чому визначається їх потужністю та фізико-механічними
характеристиками. Товщу м'яких і пухких порід розкриву можна відробляти за
допомогою одноковшових екскаваторів з малою місткістю ковша, а також
навантажувачів, скреперів, бульдозерів. Відображення верстви скельових порід
розкриву може проводитися за допомогою буро-підривних робіт, каменерізних
машин, навісних скошувачів.
Важливою
ланкою в технологічному процесі добування кам'яних порід є підривні роботи, які
повинні забезпечити запас матеріалу, необхідний для безперервної роботи
екскаваторів і транспортних засобів. Останніми роками підривні роботи виконують
з попереднім щілиноутворенням і залишають захисний шар потужністю 1...3 м. У
такому разі використовують бризантні вибухові речовини, а щілину створюють
випереджувальним підриванням гірлянд патронованої вибухової речовини. Розробка
породи проводиться горизонтальними або похилими шарами з переходом від одного
шару до іншого уступами, висота яких не повинна перебільшувати допустиму висоту
різання екскаватора. Розробка уступів ведеться комплектом будівельних і
транспортних машин (екскаватори з прямою лопатою місткістю 1...2 м3
– 3-1003, 3-2001). У великих кам'яних кар'єрах використовують потужні
екскаватори КТ-4б, ЗКТ-4, 3МГ-4,6. Транспортування породи від місця добування
на переробні фабрики здійснюється по рейковим коліям, автомашинами і
тракторними причепами. Транспортування породи автомашинами дозволяє на 23...30%
підвищити продуктивність екскаваторів, значно зменшити обсяг підготовчих робіт,
пов'язаних з обладнанням доріг і інших транспортних споруджень, організувати
працю потоковим способом.
Страницы: 1, 2 |