рефераты рефераты
Главная страница > Реферат: Управління юридичним консалтингом  
Реферат: Управління юридичним консалтингом
Главная страница
Банковское дело
Безопасность жизнедеятельности
Биология
Биржевое дело
Ботаника и сельское хоз-во
Бухгалтерский учет и аудит
География экономическая география
Геодезия
Геология
Госслужба
Гражданский процесс
Гражданское право
Иностранные языки лингвистика
Искусство
Историческая личность
История
История государства и права
История отечественного государства и права
История политичиских учений
История техники
История экономических учений
Биографии
Биология и химия
Издательское дело и полиграфия
Исторические личности
Краткое содержание произведений
Новейшая история политология
Остальные рефераты
Промышленность производство
психология педагогика
Коммуникации связь цифровые приборы и радиоэлектроника
Краеведение и этнография
Кулинария и продукты питания
Культура и искусство
Литература
Маркетинг реклама и торговля
Математика
Медицина
Реклама
Физика
Финансы
Химия
Экономическая теория
Юриспруденция
Юридическая наука
Компьютерные науки
Финансовые науки
Управленческие науки
Информатика программирование
Экономика
Архитектура
Банковское дело
Биржевое дело
Бухгалтерский учет и аудит
Валютные отношения
География
Кредитование
Инвестиции
Информатика
Кибернетика
Косметология
Наука и техника
Маркетинг
Культура и искусство
Менеджмент
Металлургия
Налогообложение
Предпринимательство
Радиоэлектроника
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Сочинения по литературе и русскому языку
Теория организация
Теплотехника
Туризм
Управление
Форма поиска
Авторизация




 
Статистика
рефераты
Последние новости

Реферат: Управління юридичним консалтингом

Для прийняття інвестором рішення про інвестиції необхідний докладний фінансовий аналіз проекту, від поточного фінансового стану компанії й перспектив її розвитку до створення моделей можливого розвитку подій і пов'язаних з ними додаткових потреб у фінансуванні. При оцінці ефективності інвестиційного проекту, як правило, консультанти не обмежуються тільки аналізом фінансового стану справ і його прогнозом, а дають рекомендації з оптимізації оподатковування, юридичного оформлення інвестицій, маркетинговій політиці, керуванню, структурній реорганізації й ін. У випадку ухвалення позитивного рішення про інвестиції консультант продовжує роботу, надаючи для зацікавлених сторін інформацію, необхідну для прийняття управлінських і фінансових рішень. іноді консультантам доручається повне керування інвестиційним проектом.

2.2 Основні напрями управлінського консалтингу

Дана категорія консалтингової діяльності, визначена нами як управлінський консалтинг, може бути представлена у вигляді наступних складових:

- керування бізнесом;

- перебудова бізнесу, здійснення змін: від стратегічного планування до повної реорганізації підприємств;

- організаційне керування;

- консалтинг у сфері відновлення бізнесу й вирішення проблем, пов'язаних з неплатоспроможністю (криза-консалтинг);

- консультації з питань злиття компаній і придбання власності;

- консалтинг і планування у сфері фінансової й господарської діяльності компаній, аналіз інвестиційних проектів, сприяння при підготовки фінансових прогнозів;

- консалтинг у сфері керування людськими ресурсами і їхнім розвитком (включаючи спеціалізоване навчання співробітників), а також формування (або перетворення) корпоративної культури й стилю керівництва керування персоналом;

- консалтинг у сфері інформаційних технологій і інформаційні послуги, - розробка інформаційних систем, системна інтеграція;

- консалтинг у сфері маркетингу, проведення рекламних компаній і формування іміджу.

При цьому варто врахувати, що даний поділ на складові є до певної міри умовним, оскільки всі вони взаємозалежні й орієнтовані на вирішення єдиної проблеми, що зветься "керування діяльністю підприємства".

2.3 Поняття аутсортингу

Управління проектами стає одним з ключових інструментів досягнення оперативних та стратегічних цілей великої кількості компаній. Але не завжди реалізація проектів власноруч призводить до запланованих керівництвом компанії результатів. Серед причин цього можна виділити різке зростання кількості проектів та/чи нестача власних спеціалістів, які вміють управляти проектами, брак власних ресурсів. Наслідуючи світову практику, багато компаній віддають перевагу передавати управління проектами зовнішній компанії, яка спеціалізується на аутсорсінгу та є незалежною від підрядника проекту, і яка буде представляти її інтереси. Особливо це є дієвим при реалізації кількох проектів.

Аутсорсінг (оutsourcing) у перекладі з англійської мови означає "поза джерелом". Цим терміном позначають виведення за межі компанії визначеної (переважно непрофільної) функції.

Але не треба плутати поняття "аутсорсінг" та "аутстаффінг". Аутстаффінг – це надання у розпорядження компанії персоналу, який відповідає визначеним вимогам. Компанія, яка надає персонал, не несе ні якої відповідальності і не відповідає за якість робіт. При аутсорсінгу між підприємствами укладається договір, в якому обговорюється перелік робіт, які надаються, результати робіт, строки та бюджет.

Компанія може запропонувати декілька кандидатур (керівника, адміністратора, менеджера, куратора тощо) в залежності від обсягу завдань. В договорі також може бути визначений фактичний час, який персонал зовнішньої компанії буде працювати в компанії Клієнта. Крім того, відсоток завантаження персоналу може змінюватися в залежності від фази проекту, про що сторони домовляються за результатами його аналізу.

Компанія, яка надає персонал, забезпечує якісне управління проектами за рахунок використання методології управління проектами, внутрішньої системи якості управління проектом, що дозволяє забезпечити ефективність прийняття рішень. Таким чином, переваги аутсорсінга перед аутстаффінгом в частині управління проектами є очевидними. Головне, щоб Клієнт міг визначити цілі (оптимізація бізнес процесів, підвищення якості послуг, підвищення рівня доходів, створення нових послуг, скорочення витрат) та той вид послуг, який більш якісно буде вирішувати визначені завдання.

Сьогодні на умовах аутсорсінгу проводяться не лише маркетингові дослідження чи розробки рекламних кампаній чи ведення бухгалтерського обліку, але віддаються зовнішнім організаціям цілі бізнес-процеси. Компанії можуть зосередитися на одній діяльності, наприклад, на розробці та збуту продукції, а саме виробництво передоручити іншому підприємству чи навпаки. Для цього компанії необхідно проаналізувати, що доцільніше робити власноруч, а до чого долучити зовнішні організації. Такий підхід дозволяє господарській структурі максимально сконцентруватися на своїй основній виробничій діяльності, тобто саме на тому, де вона має найбільші конкурентні переваги на ринку.

Для багатьох - це звичний спосіб ведення бізнесу, оскільки це знижує затрати на постійне утримання команди професіоналів у визначеній сфері через тимчасовість послуг. Більш того, кваліфікації штатних співробітників іноді недостатньо для вирішення комплексних завдань, тобто підвищується якість наданої послуги за рахунок використання висококваліфікованих спеціалістів зовнішньої компанії.

Але треба враховувати, що більшість проектів, які реалізуються за участю зовнішньої компанії на умовах аутсорсінгу, не дають швидкого економічного ефекту, але саме вони є ядром інвестиційних програм у середньостроковій перспективі (від одного року до трьох) та формують основу стратегічних планів компанії. Управління проектом на умовах аутсорсингу передбачає надання зовнішньою компанією керівника проекту чи менеджера проектного офісу. Таким чином аутсорсінг – це ефективний спосіб вирішення внутрішніх проблем зовнішніми засобами.


3. Управління консалтинговою фірмою

3.1 Вимоги до консалтингової фірми

Консалтингова фірма — підприємство, що займається професійним консалтингом, а саме надає консультаційні послуги клієнтам (виробникам, продавцям та споживачам) за допомогою спеціально навчених осіб відповідної кваліфікації, здатних визначити, проаналізувати та розробити модель вирішення будь-якої управлінської проблеми.

Діяльність кваліфікованого консультанта або серйозної консалтингової фірми, що надає широкий спектр послуг, повинна бути підлегла ряду вимог, основними з яких є наступні:

1. Консультант (він же консалтер) зобов'язаний володіти відпрацьованою технологією вирішення завдань і необхідних навичок у формулюванні організаційного діагнозу, стратегічному плануванні, використанні інформаційних систем, а також методами аналізу й прогнозування економічного становища, діагностики загальної виробничої ситуації, установлення контактів (спілкування й твердження) і т.п.

2. Консультант (або консалтингова компанія) повинен бути незалежний від постачальників продуктів і рішень в обраній області, від традицій, не писаних законів, що існують в організації, політики управлінського апарата. Думка консультанта повинна носити вільний і об'єктивний характер.

3. Консалтингова компанія повинна являти собою структуру, зовнішню стосовно організації для якої здійснюється консультування.

4. Консультант (або консалтингова компанія) зобов'язаний надавати замовникам допомогу у використанні їхнього власного досвіду для безперервного вдосконалювання своєї діяльності.

5. З метою нагромадження, аналізу, переробки й використання одержуваного досвіду консультант (або консалтингова компанія) повинен працювати з багатьма клієнтами.

6. Консультант (або консалтингова компанія) повинен мати навчальний вплив на клієнтів.

3.2 Поняття стратегії консультаційної фірми

Консалтингові фірми, як і виробничі підприємства, користуються концепцією стратегічного розвитку своєї компанії та технікою стратегічного планування. Однак сприйняття корпоративної стратегії лише як сфери застосування професійних знань останнім часом зникає серед консультантів. Все більшого поширення набуває погляд на стратегічний розвиток як на корисний для консультаційної організації, хоча терміном "стратегія" користуються не завжди.

Такий підхід обумовлений наступними змінами зовнішнього середовища:

1) стрімким розвитком управлінського консалтингу за останні 10 років;

2) збільшенням кількості консультантів з питань управління, що сприяло появі конкуренції у цій сфері;

3) орієнтацією консультаційних фірм на ринок та споживача, використанням агресивного маркетингу послуг.

Таким чином, перед окремою консультаційною фірмою виникає проблема утримання своїх ринкових позицій, постійного перегляду ступеня своєї компетентності та відповідності набору послуг вимогам клієнтів.

Змістом стратегічного планування є спрямування власних ресурсів підприємства, установи чи організації в ті галузі, які мають найбільший потенціал розвитку. Для будь-якого підприємства стратегія — це вибір шляху розвитку.

Консультування, як специфічний напрямок бізнесу, виступає водночас у двох якостях: професійної діяльності та ділової активності. Ця єдність двох аспектів консалтингу визначає власне специфіку консалтингової фірми.

Діяльність консультаційної фірми визначається наявністю стандартизованої системи виробництва та надання послуг, а також використання певних методологічних підходів у діагностиці, аналізі та розробці алгоритму вирішення проблеми. Звичайно, неможливо продавати клієнтам стандартизовані комплекти послуг чи рішень проблем, які потребують індивідуального підходу. Але загальна стандартизована система професійної організації своєї діяльності, яка має бути творчо використана, забезпечує консалтинговій фірмі успіх. Ділова активність консультаційної фірми спричинена ринковими умовами її існування. Сьогодні вже не виникає сумніву у тому, що консалтинг є бізнесом, а послуги консультантів мають бути продані. Щоб забезпечити фірмі прибуток та професійну репутацію консультант повинен виступати водночас у ролі професіонала і комерсанта.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

рефераты
Новости