Реферат: Розробка та дослідження економічної кон'юнктури
Метою аналізу економічної кон'юнктури є виявлення тенденції економічних показників
і з'ясування причин змін на ринку.
Вивчення кон'юнктури провадиться у такій послідовності:
—визначення поведінки суб'єктів, що діють на ринку;
—
оцінювання
й аналіз потенціалу та основних пропорцій ринку;
—
визначення
основних тенденцій розвитку ринку, його коливання, сезонності й циклічності.
Вивчення поведінки суб'єктів, що діють на ринку, передбачає аналіз:
— попиту і пропозиції;
— виробництва;
— стану торгівлі;
— цін.
Аналіз попиту і пропозиції товару ґрунтується на урахуванні обсягів та
динаміки попиту і пропозиції товару в цілому та в регіонах. Завдання такого
аналізу — розкрити основні причини зміни місткості ринку.
Аналіз виробництва передбачає використання показників, що характеризують
обсяги виробництва товару в цілому і основними виробниками.
Аналіз стану торгівлі зосереджує в собі вивчення динаміки світового експорту
й імпорту в цілому, в окремих країнах, сегментацію внутрішнього ринку і
динаміку торгівлі на ньому.
Аналіз цін забезпечує
виявлення тенденцій їх динаміки та основних чинників, що спричинили їх зміну —
зростання або зниження витрат виробництва, співвідношення попиту і пропозиції,
вплив монополій тощо.
Після встановлення основних тенденцій виробництва аналізується вплив на
ринок основних кон'юнктуротворних чинників. Оцінюються циклічні чинники з
урахуванням даних про загальногосподарську кон'юнктуру.
5. Організація розробки кон'юнктурних прогнозів
Мета прогнозу як найважливішого етапу дослідження
кон'юнктури полягає у визначенні найімовірніших оцінок стану кон'юнктури у
майбутньому. Основним завданням прогнозу є визначення тенденцій розвитку
чинників, що впливатимуть на ринок протягом визначеного відрізку часу у
майбутньому.
Прогноз кон'юнктури є ймовірним результатом і здійснюється у такій послідовності.
1. Вибір горизонту прогнозування.
2. Визначення параметрів прогнозування.
3. Вибір методів прогнозування.
4. Проведення розрахунків прогнозних параметрів.
5. Інтерпретація прогнозу.
Горизонт прогнозування передбачає різні часові
відрізки. Вибір терміну прогнозу є одним з найважливіших етапів прогнозування.
Специфіка розробки кон'юнктурних прогнозів полягає в тому, що їх термін не може
перевищувати 1,5 року.
Горизонт прогнозування — це термін, на який складається прогноз. Триваліші
кон'юнктурні прогнози вважаються малоймовірними через швидку змінюваність
ринку. Тому періодизація кон'юнктурних прогнозів докорінно відрізняється від
узвичаєної для прогнозування інших видів. У кон'юнктурних дослідженнях головним
є упорядкування прогнозу. Як правило, короткострокові прогнози кон'юнктури
необхідні для вибору поведінки на ринку з урахуванням її зміни.
Середньостроковий прогноз (місяць, квартал, до року) необхідний для укладання
форвардних угод та оцінки перспектив розвитку кон'юнктури. Довгостроковий
прогноз кон'юнктури залежить насамперед від вибору стратегії суб'єкта
господарювання й експертної оцінки зміни ситуації на ринку в цілому. Тому
довгостроковий прогноз не пов'язаний з оцінкою тенденцій, а в основному націлений
на експертизу якісних змін ринкової ситуації.
Після того, як період прогнозування вибрано, настає етап визначення параметрів
прогнозування. На цьому етапі встановлюються оцінюваний сегмент ринку і
показники кон'юнктури. Для короткострокових і середньострокових прогнозів як
основні показники оцінки кон'юнктури використовуються рівні і дані динаміки
кон'юнктури ринку. Саме тому основними методами короткострокового і
середньострокового прогнозування є економіко-статистичні методи прогнозування.
Економічне прогнозування ґрунтується на таких основних припущеннях:
— якщо система перебуває у стані рівноваги, то її поведінка підпорядковується
внутрішнім законам розвитку;
— якщо система вийшла зі стану рівноваги, то прогнозування її поведінки
залежить від стану зовнішніх чинників.
Для економіки — це плин соціально-економічних процесів; економічні закони
інертні за своєю сутністю.
Виходячи з наведеного, усі методи прогнозування кон'юнктури можна поділити
на три основні групи:
— методи екстраполяції;
— методи експертних оцінок;
— методи економічного моделювання.
Методи екстраполяції базуються на гіпотезі збережені сформованих взаємозв'язків і
їхньому поширенні на прогнозований період.
Методи експертних оцінок припускають різноманітний вірогідний розвиток системи і
ґрунтуються на використанні знань та інтуїції спеціалістів (експертів), що
займаються вивченням і прогнозуванням того або іншого економічного явища.
Основна відмітна риса цього методу полягає в тому, що оцінка ймовірного значення
кон'юнктурних показників подається у вигляді суджень і думок експертів.
Методи економічного моделювання передбачають створення моделей взаємодії різноманітних
чинників, що визначають ринкову кон'юнктуру.
Наведений розподіл методів прогнозування досить умовний, оскільки вони
можуть взаємодоповнюватись і переплітатися. Так, моделювання може використовувати
гіпотезу екстраполяції, а значення деяких чинників встановлюються експертним шляхом.
У прогнозуванні кон'юнктури дуже поширені математико-статистичні методи.
Так, основною проблемою експертних методів є оцінка компетенції й узгодженості
експертів.
З позицій математичної логіки оцінка компетентності експертів встановлюється
за формулою
 (2)
де Xij.— оцінка і-м експертом .відносної важливості j-го елемента, балів;
Кi —
коефіцієнт компетентності i-го експерта, що враховує ступінь обізнаності з обговорюваним питанням (Кз)
і аргументованість відповіді (Ка):
 (3)
де і == 1, ..., т — номери експертів, т — число
експертів;
j = 1, ..., n; п
— номери досліджуваних елементів.
Середнє значення відповіді варіює між 1 і 100 балами:
1 <Xj< 100.
Чим більше Xj, тим більша важливість j-го елемента. Узгодженість думок експертів можна оцінити за допомогою дисперсії експертних оцінок або коефіцієнта
конкордації Кендела:
 (4)
де W — коефіцієнт конкордації;
m — кількість експертів;
п —
число оцінюваних чинників;
 (5)
де Xij — формально-числова оцінка і-го чинника j-м експертом.
Одним із різновидів експертних оцінок є метод "мозкового
штурму". На відміну від анкетних опитувань за методом "Дельфі" при "мозковому
штурмі" експерти роблять свої висновки в ході засідання, що значно спрощує процедуру експертизи. При
цьому всі присутні на засіданні діляться на дві групи: перша — генератори ідей і
оцінок; друга — аналітики. За оперативним варіантом експертні оцінки можна проводити у формі кон'юнктурних
нарад.
Статистичні методи екстраполяції в основному зводяться до використання розрахункових
функціональних залежностей динамічного ряду показника кон'юнктури або
кореляційних залежностей ряду кон'юнктурних показників (кореляційно-регресійні
залежності). Основним розрахунковим методом виявлення функцій тренду є так званий метод найменших квадратів
(МНК). Сутність цього методу полягає у гіпотезі про те, що розрахункова функція
найбільш достовірно описує фактичний тренд кон'юнктури, якщо відхилення фактичних
її моментів максимально наближені до розрахункових значень, обчислених за
гіпотетичною функцією тренду. Тобто має виконуватися така умова:
 (6)
Де Уфакт— фактичні значення кон'юнктурного показника;
Урозр — розрахункові значення того самого показника;
n — кількість рівнів тренду.
Вважається, що "реальне" значення прогнозованого рівня
показника повинно перебувати у межах:
К'-tσ<К'<К'+tσ (7)
де К'— прогнозований рівень показника;
t — значення розподілу Стьюдента для певного динамічного ряду з імовірною
можливістю прогнозу;
σ — середньоквадратичне відхилення фактичних рівнів ряду від
розрахункових.
На заключному етапі прогнозування здійснюється
інтерпретація й оцінка достовірності прогнозу, складеного на основі того або
іншого методу. Чим більший термін прогнозування, тим менша достовірність
прогнозу. Інтерпретація прогнозу полягає в оцінці тенденцій зміни кон'юнктури
ринку на основі розрахункових показників.
Література
1. Авдулов П.В., Гойзман Э.И.,
Кутузов В.А. и др. Экономико- математические методы и модели для руководителя.
М.: Экономика,
2008
2. Акофф Р. Планирование будущего
корпорации. – М.: Прогресс, 2007
3. Ансофф И. Стратегическое
управление. – М.: Экономика, 2008.
4. Багриновский К.А., Рубцов В.А.
Модели и методы прогнозирования и долгосрочного планирования: Учеб. пособие. - М.,2009.
5. Л.П. Владимирова. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное
пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 2009. – 308 с.
6. Гальчинський., Наєць В.,
Семиноженко В. Україна: реалії та інновацційний розвиток. – К., 2008.
|
