Реферат: Особливості стилю українського бароко
3. Розвиток образотворчого та декоративно-прикладного
мистецтва
Твори образотворчого та
декоративно-прикладного мистецтва, стародруки, що відносяться до одного з
найцікавіших періодів в історії культури українського народу - другої половини XVII
- XVIII століть - часу становлення та розвитку в українському мистецтві
загальноєвропейського стилю бароко. Характерною особливістю бароко є
проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності.
Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна
декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко,
знайшли відтворення в мистецтві України цього періоду. Злиття принципів бароко
з національною народною традицією визначило своєрідність його українського
варіанту. Специфічно національні риси бароко, які виявилися в усіх видах
мистецтва – архітектурі, живописі та графіці, скульптурі, художньому металі та
гаптуванні, сформувалися у містах Придніпров'я та Києві, який у XVII столітті
стає центром художнього життя України. Розвиткові мистецтва сприяло піднесення
філософської думки, науки, літератури, пов'язане з діяльністю
Києво-Могилянської академії. Особливе місце в українському мистецтві доби
бароко належало живописній школі та друкарні Києво-Печерської лаври.
Набілиш парадну форму барокового малярства становлять
розписи іконостасу - неповторні й високі досягнення староукраїнської культури,
що мають світове значення. Вони сповненні розгорнутою символікою, яка
прочитується у виразних, театрально піднесених жестах, урочистих постатях, світлових
ефектах, лініях драпірування тощо.
Провідне місце у культурному житі тодішнього суспільства
посідав жанр портрета, який також можна віднести до яскравих і самобутніх явищ національної
художньої культури. Художня мова відтворення портретного образу своєрідно переплітала
барочні ідеї та національні традиції, яким також були притаманні риси театралізації,
умовності, певна символічна система.
Вишуканий стиль бароко якнайкраще виражав духовні
інтереси української козацької старшини і вищого духовенства, їх прагнення до рафінованої
аристократичності. Значною мірою через портрети сотників і полковників, видатних
політичних і культурних діячів епохи козацької автономії ми маємо уявлення про Україну
тих часів.
Пам'ятки мистецтва із зібрання
Києво-Печерського заповідника в основному, належать, до київської школи, яка в
значній мірі визначила стилістичні особливості майстрів на території всієї
України. Становлення стилю бароко в різних видах українського мистецтва
проходило не одночасно. Нові художні тенденції в середині XVII століття знайшли
своє втілення перш за все в книжковій графіці та іконописі, проявляючись в
посиленні емоційного звучання релігійних сцен, в конкретизації місця дії та
образів, наближення їх до народного типажу, що призвело до зміни засобів їх
художньої виразності. У ювелірному мистецтві України вже з другої половини XVII
ст. помітно ускладнення форм виробів та їх орнаментики. Поступово предмети
набувають все більш пишного декору з використанням в орнаменті листя аканта,
гірлянд з квітів та плодів, стилізованих черепашок.
Нові віяння доби бароко проявилися і в
художньому гаптуванні, в якому сильними були старовинні візантійські традиції.
Для XVII століття характерна ще статичність композиції та площинний малюнок
зображень. Але вже на межі століть відбувається різка зміна техніки гаптування,
обумовлена перемогою нового художнього напрямку. Композиції стають вільніші та пластичніше,
майстрині намагаються передати перспективу та об'ємність, широко використовується
рослинний орнамент. Синтез мистецтв, притаманний стилю бароко, знайшов в
українському мистецтві яскраве відображення. Насичені за колоритом барочні
ікони, разом з соковитим позолоченим різьбленням іконостасів, складали
органічний та цілісний ансамбль, що полонив величністю та декоративністю
загального звучання. Барочні риси проявляються і в оформленні стародруків,
гравюри яких набувають складної композиції та пишних декоративних форм. Творчість
українських художників XVIII століття - граверів Олександра та Леонтія
Тарасевичів, І. Ширського, Гр. Левицького, майстрів-ювелірів - І. Равича, М. Юревича,
І. Атаназевича та інших, що відмічена національною своєрідністю та
самобутністю, здобула заслужену славу українському мистецтву.[6]
Мистецтво України доби бароко, яке створювалось на основі народної естетики в
тісному взаємозв'язку з мистецтвом інших країн, являє важливий етап у розвитку
духовної культури українського народу.
Висновки
Період, що був після ренесансу, названий
бароко, довго сприймався як відхилення від канонізованих норм естетики попередньої
епохи, мав на собі тавро чогось химерного, негармонійного.
Дух епохи бароко на Україні стверджували
великі національні зрушення, козацькі звитяги, повстання проти поневолювачів, боротьба
проти національного та релігійного утиску.
Бароко мало синтетичний характер,
охопивши всі сфери духовної культури - архітектуру, літературу, образотворче і
прикладне мистецтво, музику, театр. Це був універсальний стиль, особливості якого
закономірно і глибоко виявилися в багатьох ланках духовного життя суспільства.
Українське бароко 17 ст. називають
“козацьким”, тому що саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Будучи
насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно
виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону
духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей.
Українське козацьке
бароко розвивалось під впливом норм естетики, з одного боку – європейського бароко,
з другого - народної. Разом з тим воно є ланкою в розвитку загальноєвропейської
культури, становлячи одну з національних шкіл цього великого художнього стилю.
Література
1.
Жолтовський
П.М. Український живопис XVII-XVIII ст. – К., 1978. - С. 294- 299.
2. Історія України в особах:
Козаччина / Горобець В., Гурій В. – К.: Україна, 2000. - 302 с.
3. Іваньо І.В Про українське
літературне барокко / Радянське літературознавство. – 1970. - № 10. – С. 11-15.
4.
Макаров А.
Світло українського барокко. – К., 1994. – 247 с.
5.
Рудницький
О.П. Українське мистецтво у полікультурному просторі. – К, 2000. - 191 с.
6.
Українське
барокко та європейський контекст / Ред кол. Костюк О.Г., Федорук О.К. та ін. –
К.: Наукова думка, 1991. - 254 с.
[1] Українське барокко та європейський контекст / Ред кол. Костюк О.Г.,
Федорук О.К. та ін. – К.: Наукова думка, 1991. – С. 25
[2] Рудницький О.П. Українське мистецтво у полі культурному просторі. – К,
2000. - С. 19
[3] Історія України в особах: Козаччина / Горобець В., Гурій В. – К.:
Україна, 2000. - С. 30.
[4] Макаров А. Світло українського барокко. – К.,
1994. – С. 47
[5] Макаров А. Світло українського барокко. – К., 1994. – С. 188.
[6] Жолтовський П.М. Український живопис XVII-XVIII ст. –
К., 1978. - С. 295.
|
