Реферат: Країни південно-східної Європи

В текстильній промисловості переважає виробництво бавовняних тканин. Історично найбільшими продуцентами стали Україна, Угорщина, Білорусь, Болгарія, Македонія, Албанія (три останніх країни самі вирощують бавовник). Вовняні тканини в найбільших обсягах виробляються в Чехії, Польщі, Угорщині, Словаччині. Лляними тканинами славляться Білорусь, Україна, Литва, Польща, але душовий показник найвищий у Чехії. Найбільші виробники натуральних шовкових тканин – Болгарія і Македонія.

Низка країн регіону є експортерами дешевого, але якісного трикотажу (Польща, Білорусь, Латвія).

Швейна промисловість інтенсивно розвивалася в 60-70-х роках минулого століття, коли регіон дуже швидко індустріалізувався та урбанізувався, внаслідок цього виникали диспропорції у використанні чоловічих і жіночих трудових ресурсів. Швейна промисловість сприяла збалансованому використанню саме жіночої праці. Галуззю міжнародної спеціалізації швейне виробництво стало для Чехії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Польщі, Білорусі тощо.

Світовим лідером шкіряно-взуттєвої промисловості (за виробництвом на душу населення) є Чехія. Значними експортерами взуття також є Польща, Угорщина, Хорватія, Сербія. Власних натуральних шкір регіону не вистачає, їх багато закуповується в Монголії; окрім цього широко використовуються синтетичні шкірозамінники, як власного виробництва, так й імпортні. Галантерейна промисловість добре розвинена в Болгарії, Чехії, Польщі, Македонії.

Центральна і Південно-Східна Європа має розгалужену харчову промисловість. Кожна країна має всі її основні галузі, але водночас і спеціалізується на виробництві певних продуктів у відповідності до специфіки місцевої сільськогосподарської сировини і національних традицій харчування.

Наприклад, північніші країни мають вищу частку м’ясної, маслосироробної, рибної промисловості тощо. Почасти це пов’язано із середньоєвропейським типом сільського господарства, в якому переважає тваринництво. Із галузей, пов’язаних з рослинною сировиною, добре представлені цукрова і пивоварна промисловість. Душовими показниками виробництва продовольства виділяються Чехія та Угорщина.

Південніші країни вирізняються виноробною, консервною, олійною промисловістю, а деякі країни ще й тютюновою (Болгарія, Македонія, Боснія і Герцеговина). А Україна успішно поєднує риси обох названих груп країн.

Сільське господарство

Регіон відноситься до числа найважливіших сільськогосподарських продуцентів світу. Практично всі країни Центральної Європи мають середньоєвропейський тип сільського господарства з більш-менш вираженим переважанням тваринництва (молочне і м’ясо-молочне скотарство, свинарство і птахівництво, ставкове рибництво). Одним із світових лідерів в галузі бджільництва є Україна. Провідними зерновими культурами регіону стали пшениця і ячмінь (найбільші валові збори в Україні), хоча значні площі відводяться під жито й овес (Польща, Литва, Білорусь). Технічні культури представлені цукровим буряком, льоном-довгунцем, рапсом, хмелем.

Країни Південно-Східної Європи репрезентують балканський підтип південноєвропейського типу сільськогосподарського виробництва з переважанням рослинництва (овочівництво, садівництво, виноградарство; серед зернових культур лідирує кукурудза, серед технічних – соняшник, цукровий буряк, тютюн та ефіроолійні культури). В тваринництві відчувається зростання ваги дрібної рогатої худоби (вівчарство, козівництво) за рахунок зменшення ролі молочно-м’ясного скотарства і птахівництва. Деякі країни мають високий рівень розвитку шовківництва (Болгарія, Македонія, Албанія).

Загалом регіон є значним експортером багатьох продовольчих товарів (картопля, овочі, фрукти, ягоди, вино, соняшникове насіння й олія, мед, м’ясо, молочні продукти), але дещо гіршою виглядає ситуація у забезпеченні власного тваринництва кормами та легкої промисловості сировиною. Ціла низка країн не здатна повністю забезпечити себе зерном (Угорщина, Білорусь, Молдова, Македонія, Албанія, Боснія і Герцеговина).

Найвищим рівнем врожайності рослин та продуктивності тварин вирізняються Чехія, Словенія, Угорщина. Найнижчі показники інтенсивності виробництва та продуктивності праці у сільському господарстві мають Албанія, Боснія і Герцеговина, Молдова.