Курсовая работа: Сучасна політика оплати праці. Доплати і надбавки до заробітної палати та організація преміювання працівників

Курсовая работа: Сучасна політика оплати праці. Доплати і надбавки до заробітної палати та організація преміювання працівників

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ (м. КИЇВ)

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Економіка підприємства”

на тему: Сучасна політика оплати праці. Доплати і надбавки до заробітної палати та організація преміювання працівників

Виконала:

студентка 2 курсу

спеціальності “Фінанси і кредит”

Ільєнко Наталія Сергіївна

Черкаси 2010

ВСТУП

1. На сучасному етапі основним засобом формування зацікавленості працівників у високопродуктивній праці і поліпшенні кінцевих результатів діяльності виступає оплата праці, яка відображає кількість і якість витраченої працівником праці. Забезпечити таку залежність покликана система оплати праці. На промисловому підприємстві вона має велике соціально-економічне значення — від неї залежать не лише результати праці, а й добробут і соціальний статус працівників, моральний клімат у колективі. Застосування неефективної або несправедливої системи оплати призводить до зниження продуктивності праці, якості продукції, порушень трудової дисципліни, виникнення соціально-трудових конфліктів між працівниками і роботодавцем, що негативно відображається на кінцевих результатах діяльності підприємства.

Проблеми оплати праці в сучасних умовах господарювання стають усе більш гострими й актуальними ще в зв'язку і з тим, що для дуже значного числа підприємств регулярність і розмір виплат визначають не тільки перспективи розвитку самих організацій, але і забезпечують фактичне виживання їхнього персоналу.

Правильна організація оплати праці не лише створює ефективні стимули до праці, підвищення її якості, продуктивності і підвищення на цій основі ефективності виробництва, а й безпосередньо впливає на соціально-економічний розвиток країни та значною мірою визначає рівень життя її населення.

Вдосконалення організацій оплати праці в умовах ринкових відносин нерозривно пов'язано також і нормування праці. Відсутність належного нормування праці призвело до втрати зв'язку заробітної плати з кінцевим результатом праці. Науково обґрунтовані прогресивні норми праці сприяють використанню наявних на підприємстві резервів виробництва і дальшому підвищенню продуктивності праці.

2. Дослідженням даної теми займалися Богиня Д.П., Колот А.М., Лагутін В.Д., Покропивний С.Ф., Завіновська О.Д., Мурашко М.І., О.І. Ященко, Гадзевич О.І. та багато інших.

3. Метою курсової роботи є дослідження сучасної політики оплати праці та запропонування рекомендацій щодо її вдосконалення на підприємстві.

4. Предметом дослідження є сучасна політика оплати праці, доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання працівників.

4.1 Об'єктом досліджень є фінансово-економічна діяльність ВАТ «Безбородьківська АФКФ» за 2008-2009 роки.

5. Для досягнення зазначеної мети в ході дослідження даної проблеми були поставлені наступні завдання:

– розкрити організаційні основи оплати праці;

– охарактеризувати сучасні форми і системи заробітної плати, добавки й надбавки до заробітної плати, а також організацію преміювання працівників;

проаналізувати на основі розрахунку економічних показників фінансово-економічний стан ВАТ «Безбородьківська АФКФ» за 2008-2009 роки;

запропонувати та обґрунтувати шляхи щодо вдосконалення політики оплати праці на підприємстві.

6. Для проведення практичних розрахунків використано статистичні дані та фінансову звітність ВАТ «Безбородьківська АФКФ».

7. Для написання курсової роботи використовувалися Закон України «Про оплату праці», монографії, підручники, матеріали періодичних видань.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕНННЯ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИКИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

1.1 Форми та системи оплати праці

Ефективність функціонування та соціальний розвиток тих чи тих суб'єктів господарювання (трудових колективів) забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата праці різних категорій персоналу [1, c. 378].

Оплата праці робітників — це ціна трудових ресурсів, задіяних у виробничому процесі. Вона визначається значною мірою кількістю і якістю витраченої праці, однак на неї впливають і чисто ринкові фактори, такі як попит та пропозиція праці, конкретна кон’юнктура, що склалася, територіальні аспекти, законодавчі норми (наприклад, у США мінімальна оплата праці, як і погодинні ставки, регулюється законодавством) [2, с.538].

Оплата праці – це система економічних відносин, пов’язаних з боку працедавців за створення суспільно прийнятих умов забезпечення та виплати грошової винагороди найманим працівникам за використання у процесі виробництва їх робочої сили відповідно до вартості робочої сили та залежно від кінцевих результатів виробництва. А з боку найманих працівників відносини оплати праці пов’язані зі здійсненням суспільно прийнятих витрат праці, досягнення кінцевих результатів і зароблянням гідної за величиною грошової винагороди відповідно до вартості їх робочої сили [3, с. 29-30].

В цілому завдання організації системи оплати праці на підприємстві полягають у диференціації розмірів зарплати, яка, з одного боку має мотивувати працівників до ефективної праці, а з іншого бути економічно виправданою відповідно до цінності результатів їхньої роботи [15, c.208]. Та в ході досліджень було виявлено, що зарплата в Україні є низькою, яка навряд змушує працівників ефективніше працювати (див. додаток В) [16].

У практиці роботи підприємств найбільш поширеними формами оплати праці є відрядна і погодинна, які відображені в різновидах систем оплати праці (див. додаток Д). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими угодами [4, с.448].

Відрядна форма оплати праці передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за визначений період часу [5, c.222].

Умови застосування відрядної оплати праці:

— існують кількісні показники роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника;

— є можливість точного обліку обсягів виконуваних робіт;

— існують можливості у робітників конкретної ділянки збільшити вироблення чи обсяг виконуваних робіт;

— існує необхідність на конкретній виробничій ділянці стимулювати робітників на подальше збільшення вироблення продукції чи обсягів виконуваних робіт;

— є можливість технічно нормувати працю.

Відрядну оплату праці не рекомендується застосовувати в тому випадку, якщо її застосування веде до:

— погіршення якості продукції;

— порушення технологічних режимів;

— порушення вимог техніки безпеки;

— погіршення обслуговування устаткування;

— перевитрати сировини і матеріалів.

Умови застосування почасової оплати праці:

— відсутня можливість збільшення випуску продукції;

— виробничий процес суворо регламентований;

— функції робітника зводяться до спостереження за ходом технологічного процесу;

— функціонують потокові і конвеєрні типи виробництва із суворо заданим ритмом;

— збільшення випуску продукції може привести до браку чи погіршення її якості.

На кожному конкретному підприємстві залежно від характеру продукції, що випускається, наявності тих чи інших технологічних процесів, рівня організації виробництва і праці застосовується та чи інша форма заробітної плати. Наприклад, відрядна оплата праці може бути неефективною, якщо застосовувати тільки відрядно-преміальний чи відрядно-прогресивний варіант, але якщо використовувати акордну систему, та ефективність зростає. На тому самому підприємстві залежно від випуску конкретного виду продукції за цехами, випуску різних деталей за цехами до складального цеху варіанти застосування оплати праці можуть бути різні.

В умовах ринку немає тієї строгої регламентації, що була характерна для планової економіки, тому підприємець, керівництво підприємства можуть перевірити кожний з існуючих варіантів оплати праці і застосовувати той, який найбільшою мірою відповідає цілям підприємства [2, c.538-539].

За прямої відрядної системи розмір заробітної плати залежить від результатів роботи кожного робітника. Виготовлена робітником продукція (виконана робота) оплачується за індивідуальними розцінками. Під розцінкою слід розуміти встановлену на підприємстві вартість виготовлення одиниці продукції (надання послуги).

Індивідуальна відрядна розцінка визначається двома способами: для тих виробництв, де встановлюються норми виробітку, – діленням годинної (або денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду виконаної роботи, на годинну (або денну) норму виробітку, а для виробництв, де застосовуються норми часу, – множенням годинної тарифної ставки на норму часу, тобто за формулами (1.1-1.2):

1) для виробництв, де застосовуються норми виробітку, діє формула:

, грн. за виріб (1.1)

де  – годинна (або денна) тарифна ставка, яка відповідає розряду виконуваної роботи (грн/ годину, грн/ дн.);

 – норма виробітку за одиницю часу, одиниць/ годину (одиниць/ дн.).

2) для виробництв, де застосовуються норми часу, діє формула:

, грн. за виріб (1.2)

де  – норма часу, годин.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9