Контрольная работа: Розвиток друкарства в Україні в ХІХ ст. Теорія мистецтва книги
Винайдення
способу друкування рухомими металевими літерами — велика подія середньовіччя.
Уже
сучасники в значній мірі усвідомлювали велику історичну вагу нового винаходу.
Але тільки згодом, коли виявилось, що книгодрукування є могутнім засобом
спілкування людей, незамінним засобом точного збереження і швидкого
розповсюдження віками набутих знань та ідей, лише тоді було повністю
усвідомлене епохальне значення цього винаходу. Віктор Гюго говорив: «Винайдення
книгодрукування найвизначніша подія в історії... Це основа революцій...».
На
велике значення винаходу книгодрукування вказували К. Маркс і Ф. Енгельс.
«Піднесенню ремесла значно сприяв ряд більш або менш важливих винаходів, в
історії яких найблискучішу сторінку становили винахід пороху і друкарство», -
відзначав Ф. Енгельс.
Зрозуміло,
книгодрукування в тому значенні слова, в якому ми його вживаємо тепер, було
вінцем, а не початком винаходу. Йому передували численні спроби перенесення
малюнка і навіть тексту з оригіналу на тканину чи на пергамент, які відносяться
до глибокої давнини. В цьому нарисі ми не маємо можливості, та й немає потреби
детально розглядати ці спроби. Відзначимо лише, що задовго до винаходу Івана Гутенберга відомі були такі види друкування:
1. Відтискування літер або фігурних
зображень на м'якому матеріалі (глині, шкірі, пергаменті, м'якому металі) штемпелями,
виготовленими з заліза чи іншого твердого матеріалу. Так у давнину
здійснювалось карбування монет, таврувалась цегла у Вавілоні, робились фірменні
помітки на амфорах у Римі.
2. Перенесення з дерев'яних або металевих
дощок вирізьбленого на них малюнка або тексту на тканину, пергамент або папір
шляхом намазування дощок фарбою і притискання їх до названого матеріалу. Таким
чином отримувалась потрібна кількість цілком ідентичних відтисків — аж поки не псувалася дошка. Цим
способом виготовлялась древньоруська набійка, друкувались у Західній Європі
гральні карти (XIV —XV століття). Його вперше використано в
Китаї для книгодрукування, друкарською формою при цьому служила дерев'яна дошка
з вигравірованою на ній сторінкою тексту.
3. Друкування за допомогою
рухомих літер. Цей спосіб також був відомий задовго до Гутенберга. Його винайшов китайський коваль Бі
Шен у середині XI століття. Свої літери він
виготовляв з глини при допомозі пунсонів і матриці та випалював їх у горні.
Бронзовими літерами друкувались книги в Кореї в XIV —XV століттях.
ЇВ Західній Європі запровадження книгодрукування рухомими металевими літерами,
виготовленими з друкарського гарту, з застосуванням друкарського верстата
зв'язано з іменем Івана Гутенберга, який з 1447 року почав друкувати книги.
Способом
І. Гутенберга почали друкувати книги в 1465 році в Італії і Голландії, в 1468 році — в Чехії і Швейцарії, 1470 році - у Франції, 1473
році — в Угорщині та в Польщі, в 1476 році — в Англії.
Першою
друкарнею, в якій було надруковано книги церковнослов'янською мовою кириличними
літерами, була друкарня Швайпольта Фіоля, заснована ним у Кракові наприкінці XV століття. Фіоль надрукував 5 книг, дві з них датовані 1491 роком («Осмогласник» і «Часословець»)
і дві — «Тріодь цвітна» і «Тріодь постна» не мають вихідних даних. Бібліографії
відома й п'ята книга цього друкаря — «Псалтир», яка ще не знайдена. В 1491 році друкарня була ліквідована
внаслідок втручання інквізиції. Ряд дослідників цілком справедливо вважають, що
за один" рік не можливо видати початкуючому друкареві зразу 5 книг
значного обсягу, до того ж надрукованих вперше кириличним шрифтом. Він мусив
розпочати друкування значно раніше. Професор П. М. Попов відносить дату появи слов'янського кириличного друку до
1483 року.
У
своїй праці по створенню перших кириличних друків Фіоль опирався на мистецтво
східнослов'янської рукописної книги, на її внутрішнє і зовнішнє оздоблення.
Усі
чотири книги Швайпольта Фіоля надруковані шрифтом, який імітує рукописний
кириличний устав. Заставка (спільна для чотирьох книг) та ініціали виконані в
стилі плетінки, яка була провідним видом рукописного орнаменту в
східнослов'янській книзі XV століття. Подекуди в окремих ініціалах використані елементи тератології.
Фіоль друкував у дві фарби — чорну і
червону. Він не вживав ще шпацій ні для розбивки букв в слові, ні для самих
слів у рядку, не вживав пробільного матеріалу і для заповнення коротких рядків
до відповідної довжини, не нумерував сторінок.
Через
три роки після Фіоля кирилицею почали друкувати книги в місті Цетині (Чорногорія).
За технікою друкування цетинські видання стоять вище швайпольтових. Щодо
оздоблення, то крім прикрас, запозичених з слов'янських рукописів, у
чорногорських інкунабулах відчутний певний вплив мистецтва італійського
Відродження, особливо в трактовці фігурних ініціалів, у яких рослинна
орнаментика збагачена зображенням птахів, тварин, навіть людськими фігурками.
друкарня книга автор
поліграфіст
Список використаної літератури
1.
Баренбаум
И.Е. История книги. –
М.: Книга, 1984. – 284с.
2.
Буров
К.М. Записки художественного редактора. – М., 1987. – 269с.
3.
Герчук Ю.Л.
Художественная структура книги. – М., 1984. – 207с.
4.
Єфремов С. Історія українського письменства. –
К., 1995. – с. 68-93; 114-125; 13-157; 222-228; 239-249; 385-392; 430-433;
461-463; 500-502.
5.
Запаско
А.П. Первопечатник Иван
Федоров. – Львів:
Каменяр, 1964. – с. 9-20.
6.
Запаско
А.П. Мистецтво книги на Україні в ХVІ-ХVІІ ст. – Львів, 1971. – 120с.
7.
Клименко
О. Національний буквар Західної України (перша половина ХІХ ст.); книгознавчий
аспект // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського.
Вип. 3. – К.: НБУВ, 2000. – с. 286-292.
8.
Книги
гражданського друку, видані на Україні ХVІІ – 1 пол. ХІХ ст.: Каталог / Скл.
С.О. Петров. – Х., 1971. – с. 3-38.
9.
Книгопечатание
как искусство: Типографии и издатели ХVII-ХХ веков о секретах своего ремесла. – М., 1987. – 383 с.
10.
Кузьмин
Н. Художник и книга: Заметки об искусстве илюстрирования. – М., 1985. – 191с.
11.
Купчинський
А.О. Видавничо-археографічна діяльність „Руської трійці” // Бібліотека. Книга.
Читач. – К., 1987. – с. 19-34.
12.
Лосієвський
И.Я. Роль изданий
Харьковского университета в развитии социологической мысли в Украине в первой
четверти ХІХ в. // Социологическая роль книги:
Сб. науч. труд. – К., 1987. – с. 19-34.
13.
Малиновська Н. Друкарі Миколаєва (кінець
ХVІІІ- початок ХХ ст.) // Вісник книжної палати. – 2000. - №8. – с. 25-27.
14.
Маслов С.
Друкарство на Україні в ХVІ-ХVІІІ ст. – К., 1924.
15.
Молодчиков
А.В. Книгоиздательское
дело в Украинской РСР. 1917-1960. В кн.: Исследования и материалы. Т. 5. М.,
1961; Українська
книга. – К.-Х., 1965.
16.
Проблемы
художественного оформления современной книги: Аналитический обзор //
Науч.-производ. объединение «Всесоюзная книжная палата»; Науч.-исслед. ин-т книги. – М.,
1990. – 84с.
17.
Попов П.М.
Початковий період
книгодрукування у слов’ян. – К., 1958.
18.
Райков
Г.П. Дизайн книги. – М., 1988. – 222с.
19.
Різник
М.Г. Письмо і шрифт. – К., 1978.
20.
Рукопись
– художественный
редактор – книга: Опыт художественного редактирования изданий: Сб. статей /
Сост Е.Б. адамов. – М., 1985. – 295с.
21.
Шип Н.
Интеллигенция на Украине (ХIХв.):
Историко-социологический очерк. – К., 1991. –
с. 36, 41, 42, 58-60, 85, 88, 98, 101, 103, 105, 128-129.
22.
Шматов Б.Ф.
Искусство книги Франциска Скорины. – М., 1990. – 205с
23.
Фръев Ф.И. Цвет в искусстве книги. – К., 1987. – 246с.
|