Контрольная работа: Ринок цукру
Основою визначення загальної квоти на
цукор є місткість внутрішнього ринку цукру. Загальна квота на цукор
визначається Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру. Виробництво
цукру в обсягах загальної квоти та необхідної кількості цукрових буряків
здійснюється за контрактами, укладеними між цукровими заводами і бурякосіючими
господарствами.
Цукор, вироблений понад загальну квоту,
підлягає вільній реалізації лише за межами держави.
Обсяги поставок цукру на експорт
виробництва визначають з урахуванням необхідних ресурсів для виконання
зобов'язань за загальною квотою. При цьому використовується такий механізм:
- міжвідомча комісія з питань регулювання
ринку цукру визначає фактичне співвідношення між загальною квотою на цукор та
його середньорічним виробництвом за попередні три роки і доводить інформацію
про показник цього співвідношення і зазначену квоту до Національної асоціації
цукровиків;
- національна асоціація цукровиків
доводить зазначену інформацію до обласних формувань цукрової промисловості і
розміщує квоту на цукор між цими формуваннями, які в свою чергу розподіляють її
між цукровими заводами на підставі таких показників: повнота виконання
загальної квоти за попередній рік;
- експорт цукру у попередньому році;
потужність заводу; середня відстань перевезення буряків; рівень витрат на
виробництво цукру та цукрових буряків;
- якість цукру; виробництва цукру з 1
гектара; рівень вилучення цукру з цукрових буряків.
Цукрові заводи на конкурсній основі розміщують
між бурякосіючими господарствами загальну квоту на цукор для забезпечення поставок
цукрових буряків базисної цукристості в перерахуванні на цукор з метою
виробництва цієї продукції для потреб внутрішнього ринку.
Цукрові заводи використовують такі
показники для бурякосіючих господарств: середня урожайність за останні три роки;
середня цукристість за останні три роки .
Господарства, які виконали зобов'язання за
доведеною квотою і мають лишок цукрових буряків, можуть отримати квоту в інших
господарствах (за домовленістю сторін).
5. Шляхи поліпшення післязбиральної
доробки цукрових буряків
Відомо, що на якість сировини впливає не
тільки технологія вирощування чи способи збирання, а й організація доставки
буряків на цукрові заводи. Традиційно в Україні коренеплоди доставляють з поля
безпосередньо на цукрові заводи (пряма схема) або на проміжні периферійні
бурякопункти, на яких вони зберігаються певний період, а потім на переробку їх
доставляють залізницею Інколи автотранспортом (змішана схема). При прийнятті
рішення про доцільність використання периферійних бурякопунктів необхідно
враховувати таку важливу обставину, як їх вплив на якість сировини і її втрати
в процесі додаткового транспортування і зберігання. Встановлено, що на цукрових
заводах, які не мають жодного бурякоцукрового пункту, втрати сировини
становлять 3,5 % загальної маси, при наявності одного пункту - вже 3,8, двох,
трьох і більше - понад 4,5 %, Крім того, необхідно враховувати і ту обставину,
що сировина, яка надходить з периферійних бурякопунктів, більш забруднена, ніж
прийнята безпосередньо на заводські пункти.
Необхідно брати до уваги і те, що
утримання (йдеться не про будівництво нових) периферійних пунктів з дуже
низьким коефіцієнтом їх використання призводить до великих додаткових
фінансових витрат, які в свою чергу впливають на собівартість заготовленої сировини.
Крім підвищення накладних втрат,
пов'язаних з утриманням невеликих бурякоприймальних пунктів, їх експлуатація
значно знижує рівень використання навантажувально-розвантажу вальної техніки.
Так, для приймання і закладання цукрових буряків залежно від їх якості
(категорії) на бурякопунктах необхідно мати не менше двох-чотирьох
бурякоукладальних машин продуктивністю 300 т буряків за 1 год. Разом з тим,
якщо пункт заготовляє лише 300-500 тис. т буряків за сезон, то буртоукладачі не
зможуть виконати сезонну норму виробітку, яка становить 40 тис т на машину. Тим
більше, що периферійні бурякопункти починають працювати тільки в період
масового збирання буряків. Як відомо, буряки, викопані у вересні, малопридатні
для зберігання і вивозяться безпосередньо на заводські бурякопункти.
Таким чином, недоцільність додаткових
бурякоприймальних пунктів підтверджується незначною їх роллю в загальному
обсязі заготівель цукрових буряків, збільшенням середньої відстані перевезень,
а також зростанням втрат І погіршенням якості сировини.
Для вирішення транспортної проблеми, яка
завжди виникає в процесі збирання врожаю, більш придатне тимчасове (до 15 діб)
польове зберігання, яке не втратило своєї актуальності, тому що дає змогу
зменшити втрати вирощеного і зібраного врожаю, не допускає погіршення його
якості в період між збиранням і вивезенням на цукрові заводи. Наприклад з
впровадженням у виробництво шестирядкових високопродуктивних бурякозбиральних
комплексів обсяги польового зберігання буряків не тільки не зменшилися, а навпаки,
збільшилися, оскільки швидкість збирання врожаю зросла в 1,5-2,8 рази, а
кількість буряків, які вивозять в день збирання, залишається такою самою.
Досвід передових господарств країни
свідчить, що буряки від комбайна необхідно відвозити на край поля поруч з
дорогою і укладати в польові кагати на спеціально вирівняних майданчиках. Щоб
буряки не заливало під час осінніх дощів, майданчики роблять на підвищенні,
вирівнюють і очищають від гички та буряків. Ґрунт на ньому розпушують дисковими
боронами, що підвищує якість підбирання, зберігає буряки від пошкоджень і
зменшує засміченість вороху землею. Це дає змогу знизити втрати коренеплодів до
1 % проти 2- 2,3%, які спостерігаються при укладанні їх на непідготовлений
майданчик. Розміри таких польових кагатів повинні відповідати типам наявних
буряконавантажувачів.
Польові кагати безпосередньо в процесі
оформлення необхідно вкривати 20- 25-сантиметровим шаром землі, залишаючи
віддушини по гребеню насипу. Якщо ж настають заморозки, то ці віддушини
накривають солом'яними матами або землею.
Зберігання в польових кагатах сприяє
зменшенню втрат в 2,5-3 рази, а також запобігає підморожуванню коренеплодів при
зниженні температури до 6-8 °С. Витрати на створення польових кагатів повністю
скуповуються збереженим врожаєм і до того ж оплачуються господарствам цукровими
заводами. До речі, в бурякосійних країнах Європейського економічного товариства
буряки, як правило, зберігають безпосередньо в господарствах.
Отже, успішне польове зберігання можливе
лише за умов правильного вибору місця і попередньої підготовки майданчика під
кагати. Коренеплоди повинні бути не пошкодженими, не підмороженими, тургорними,
а кількість зеленої маси не перевищувати 3 %. Кагати необхідно вкривати
безпосередньо при їх формуванні, постійно доглядати за ними. Тільки при
виконанні цих умов втрати будуть на нормативному рівні, а буряки
відповідатимуть стандарту.
6. Застосування прогресивних способів
зберігання буряків та переробки їх на цукрових заводах
Втрати цукру на стадії промислової
переробки в основному відбуваються в процесі заводського зберігання і
транспортування заготовлених буряків, а також безпосередньо на заводі у
виробничому циклі. Якщо прийняти загальну кількість сахарози, яка міститься в
буряках, за 100 %, то у вигляді готової продукції - білого цукру одержують
71,6%, у мелясі - 15,1 %, а втрати на всіх дільницях зберігання,
внутрішньозаводського транспортування і переробки - 13,3 %. Якщо
диференційовано підходити до втрат, то їх можна поділити на дві групи. До
першої належать втрати цукру, які виникають при зберіганні й транспортуванні
сировини в межах заводу (7,5 % цукру, який міститься в буряках), У масштабах
країни це значить, що ми недобираємо приблизно 0,29 т/га цукру, або 488 тис. т.
на всіх цукрових заводах України.
Другу групу утворюють втрати цукру, які
виникають безпосередньо при технологічних процесах цукроваріння на заводах.
Вони становлять 5,9 % всього заготовленого в буряках цукру, або 0,22 т/га. У
масштабах країни це досить значна цифра - близько 400 тис. т. білого цукру, який
переходить в жом, фільтраційний осадок і, на жаль, при існуючій технології його
практично не можна вилучити з цих продуктів. Проте досвід роботи передових
цукрових заводів країни свідчить, що при впровадженні раціональної системи
заходів щодо зниження втрат маси буряків і цукру виготовлення цього цінного
продукту харчування можна довести до 72,6 %. Отже, значний резерв збільшення
виробництва цукру - скорочення втрат у процесі заводського зберігання і
переробки коренеплодів на цукор. Саме тому необхідно застосувати таку
технологію зберігання, яка б розподіляла буряки за категоріями і строками
переробки відповідно до початкових якісних показників. Не можна забувати і про
обробку буряків при складуванні на підготовлених майданчиках хімічними
препаратами і біологічно активними речовинами (гідрозид малеїнової кислоти,
вуглеаміакат, пірокатехін та ін.), що уповільнюють проростання і
мікробіологічні процесі і в найближчій перспективі дозволять перейти від
зберігання буряків у кагатах до зберігання в стаціонарних механізованих складах.
Буряки ранніх строків збирання доцільно
складати в кагати короткострокового зберігання заввишки не більше 2 м і
завширшки в основі 8-12 м. Відстань між кагатами повинна становити 6-7 м. Якщо
в суху погоду на завод надходить сировина з підвищеною забрудненістю, розміри кагатів
доцільно зменшувати па 10-12 %. Бажано застосовувати і системи активного
вентилювання в кагатах, а при вологості повітря нижче 80 % обов'язково їх зволожувати.
Багаторазове використання вентиляційних систем з перших же днів зберігання
дозволить також значно знизити втрати цукру.
Для захисту коренеплодів від морозів
кагати необхідно укривати солом'яними і очеретяними матами з застосуванням
каркасних металевих ферм, а в листопаді-грудні - рулонними поліетиленовими
панелями і карбамідоформальдегідним пінопластом.
Страницы: 1, 2, 3, 4 |