Контрольная работа: Прогнозування можливих надзвичайних ситуацій на виробництві
1.
При швидкості вітру більш 1 м/с застосовують поправочні коефіцієнти, що мають
наступні значення:
Швидкість вітру, м/с |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Поправочний коефіцієнт: |
|
|
|
|
|
|
при інверсії |
1 |
0,6 |
0,45 |
0,38 |
— |
— |
при ізотермії |
1 |
0,71 |
0,55 |
0,5 |
0,45 |
0,41 |
при конвекції |
1 |
0,7 |
0,62 |
0,55 |
— |
— |
2
Для обвалованих ємкостей із СДОР глибина поширення хмари зараженого повітря
зменшується в 1,5 рази.
Для СДОР, не зазначених у табл. 1.1 і 1.2, глибину зони (м) можна визначити
в залежності від відомих смертельних і вражаючих концентрацій за формулі
Г = 34,2 ,
де G1 - кількість СДОР, кг;
D - токсодоза, мг (хв/дм3; Д = СТ (С -
концентрація, мг/дм3; Т — час впливу СДОР даної концентрації, хв);
V - швидкість вітру в приземному шарі повітря,
м/с.
Ширина
зони хімічного зараження визначається із співвідношень:
Ш = 0,03 Г при інверсії;
Ш = 0,15 Г при ізотермії;
Ш = 0,8 Г при конвекції.
Площа зони хімічного зараження

Приклад розрахунку розмірів і площі зони хімічного зараження.
Вихідні дані: руйнування не обвалованої ємкості, що містить
10тамоніаку.
Рішення.
Припускаємо, що викид амоніаку відбувся в похмуру погоду, уночі при швидкості
вітру 1 м/с. Ступінь вертикальної стійкості повітря - ізотермія (рис. 1). По
таблиці 1 для 10 т амоніаку знаходимо глибину поширення зараженого повітря при
швидкості вітру 1 м/с; вона дорівнює 0,9 км. Ширина зони хімічного зараження Ш
= 0,15 Г = 0,15 × 0,9 =
0,135 км.
Площа зони хімічного зараження

1.2 Оцінка зон впливу вибухових процесів
Найбільш імовірним є вибух усередині приміщення. Виникаючі при
цьому навантаження залежать від багатьох факторів: типу вибухової речовини, її
маси, щільності заповнення внутрішнього об’єму приміщення вибуховою речовиною і
т.ін. Орієнтовна оцінка можливих наслідків вибуху можна робиться по величині
надлишкового тиску, що виникає в об’ємі виробничого приміщення по ОНТП 24—86
[1].
Для горючих газів, пари ЛЗР і ГР, що складаються
з атомів H, O, N, Cl, F, Br, J, надлишковий тиск визначається по формулі:
,
де Рмакс - максимальний тиск
вибуху стехіометричної газоповітряної або пароповітряної суміші в замкнутому
об’ємі; визначається експериментально чи по довідковим даним, при відсутності
даних допускається приймати рівним 900 кПа;
Ро - початковий тиск, кПа;
допускається приймати рівним 101 кПа;
m - маса горючого газу (гг) чи пари ЛЗР чи ГР, що надійшли в результаті аварії в
приміщення, кг;
z - частка участі пального у вибуху; допускається
приймати по табл.3;
rг – густина пари чи пари газу,
кг/м3;
Vв - вільний об’єм приміщення;
визначається як різниця між об’ємом приміщення і об’ємом, що займає
технологічне устаткування;
Сст - стехіометрична концентрація ГГ
чи пари ЛЗР чи ГР, % об., що обчислюють за формулою
,
де - стехіометричний коефіцієнт
кисню в реакції згоряння;
nc, nн, no, nx
- число атомів С, Н, О і галогенів у молекулі пального;
Кн - коефіцієнт, що враховує
негерметичність приміщення і неадіабатичність процесу горіння; допускається
приймати Кн рівним 3.
Таблиця
2.1 - Коефіцієнт участі пального у вибуху (z) для різних видів пальних речовин
Вид пальної речовини |
Значення |
Горючі гази |
0,5 |
Легкозаймисті і горючі рідини, нагріті до температури спалаху і
вище
Легкозаймисті і горючі рідини, нагріті нижче температури спалаху,
при наявності можливості утворення аерозолю
Легкозаймисті і горючі рідини, нагріті нижче температури спалаху,
при відсутності можливості утворення аерозолю
|
0,3
0,3
0
|
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6 |