Научная работа: Теоретичні засади визначення поняття "вексель"
Порівняння
визначень поняття вексель
| Порівняльна ознака |
Традиційне визначення |
Визначення, запропоноване автором |
| Визначення |
Вексель – безумовне зобов’язання боржника
сплатити кредитору після настання терміну завчасно визначену суму в грошовій
формі |
Вексель – це особливе боргове
грошове зобов’язання, засіб розрахунку
та цінний папір, який складений у формі, визначеній законодавством України та
зобов’язує особу, яка його видала або акцептувала, вчасно та в повному обсязі
виконати свої зобов’язання за векселем на користь його власника
(векселедержателя)
|
| Вексель – це документ, по якому одна
особа зобов’яза – на
заплатити іншій суму грошей, зазначену у векселі, у визначений термін |
| Розкриває сутність предмету векселя
(гроші) |
так |
так |
| Робить акцент на законодавчій
регламентації форми (змісту) документу |
ні |
так |
| Підкреслює унікальність даного
фінансового інструменту |
ні |
так |
| Підпадає під обидві форми векселя –
простий і переказний |
ні |
так |
| Чітко визначає особу, на користь якої
має здійснюватись платіж |
ні |
так |
Висновки
У науковій
роботі наведено наукові та прикладні результати, які містять теоретичні
узагальнення і нові погляди на вирішення проблеми обґрунтування суті
економічної категорії «вексель». Це знайшло відображення у дослідженні
історичних передумов виникнення цього поняття, становлення вексельного обігу в
Україні та формулюванні власної позиції щодо трактування поняття «вексель».
Результати дослідження дають підстави для наступних висновків:
1. В
результаті аналізу різних точок зору, автором визначено, що більшість науковців
припускається спільної помилки – дають однобічне визначення, тобто приділяють
увагу переважно простому векселю, нехтуючи таким різновидом векселя, як
переказний. А деякі вчені ототожнюють вексель з іншими видами боргових зобов’язань, і ця точка зору є
протилежною до точки зору автора. Тому, подальші наукові розвідки вимагають
зробити акценти на історичних передумовах виникнення векселя.
2. Проведені
історичні ретроспективні дослідження розвитку суті економічної категорії
«вексель», виявили що вексельне право розвивалося протягом багатьох сторіч і
відрізнялося великою різноманітністю часом, навіть в країнах, пов'язаних між
собою багатовіковими економічними і культурними традиціями. З метою уніфікації
вексельного законодавства і усунення колізій вексельних законів, проведено декілька
міжнародних конференцій, результатом роботи яких була поява трьох вексельних конвенцій.
3. В
результаті оцінки економічного змісту за структурою поняття «вексель» має
триєдиний вимір. Це проявляється у виділенні таких видів векселя як
комерційний, фінансовий та фіктивний.
4.
Детальне вивчення характерних ознак, притаманних лише векселю, дозволило
стверджувати, що вексель – це окрема самостійна економічна категорія, і
ототожнення даного поняття з поняттями «боргова розписка» і «боргове
зобов’язання» є невірним.
5. Поглиблений
аналіз тенденцій розвитку, правового та економічного змісту суті «векселя»,
дозволив виявити, що при оформленні товарних угод, вексель слугує забезпеченням
оплати товарів, яку надані виробником або постачальником у кредит та є
борговим документом.
6.
Поетапне дослідження різних підходів до визначення суті економічного поняття
«вексель», а також вивчення структури цієї категорії, дозволили автору
запропонувати власний підхід, що полягає у такому формулювання: вексель
– це особливе боргове грошове зобов’язання, засіб розрахунку і цінний папір,
який складений у формі, визначеній законодавством України, і зобов’язує особу,
яка його виписала або акцептувала, вчасно та в повному обсязі виконати свої
зобов’язання за векселем на користь його власника (векселедержателя).
Список використаної літератури
1. Закон України «Про цінні папери та
фондову біржу» від 16.06.1991.
2. Закон України «Про приєднання України
до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про
переказні векселі та прості векселі» від 06.07.1999.
3. Закон України «Про обіг векселів в
Україні» від 05.04.2001.
4. Демківський А.В. Вексельна справа:
Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 336 с.
5. Лисенков Ю., Ляшко В. Вексель у
господарському обігу. – К.: Агенція «Пресцентр», 1994. – 256 с.
6. Мороз Ю.Н. Вексельна справа. – К.: Наукова
думка, 1996. – 510 с.
7. Красько И.Е., Жушман В.П., Гагін Н.В.
Акції і векселі в економічному обороті України. – К.: Еспада, 1999.
8. Гуткевич С.О. Вексель у системі цінних
паперів: проблеми становленні і розвитку. – К.: Видавництво Європейського ун -
ту , 2004. – 120 с.
9. Малюк В.М. Вексель в Україні /В.М.
Малюк . – К.: Економіст, 1997. – 314 с.
10. Доунс Джон, Гурман Жжордан Елліон Фінансово
– інвестиційний словник / Пер. 4-го Англ. видавн. – М.: ИНФРА-М, 1997. – С.
42-43.
11. Фінанси. Тлумачний словник :
англо-російський: Пер. з англ. / Браєн Баталер, Ред. І.М.Осадча. – 2-ге
видання. – М.: ИНФРА-М: Весь світ, 2000. – С.46
12. Павлов В.І., Пилипенко І.І.,
Кривов’язюк І.В. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник. – Видання 2-ге,
доповнене. – К.: Кондор, 2004. – С.355.
13. www.slovnik.com.ua
14. Рішення ДКЦПФР від 22.11.2001.р. №338
«Положення про вимоги до стандартної форми виготовлення вексельних бланків»;
Рішення ДКЦПФР від 23.11.2005. №666 «Про внесення змін до «Положення про вимоги
до стандартної форми виготовлення вексельних бланків»
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6 |
