Курсовая работа: Прибуток як основне джерело розширеного відтворення основного капіталу
Висновки
до розділу 2
Капітал
– це засоби, які має в своєму розпорядженні підприємство для здійснення своєї
діяльності з метою отримання прибутку.
Формується
капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позикових
(зовнішніх) джерел.
Основним
джерелом фінансування є власний капітал. У його склад входять статутний
капітал, накопичений капітал (резервний і доданий капітали, фонд накопичення,
нерозподілений прибуток) і інші надходження (цільове фінансування, добродійні
пожертвування і ін.).
Найбільш
бажаним джерелом фінансування основного капіталу є прибуток що залишається у
розпорядженні підприємства. Цей прибуток повинен йти на відтворення основного
капіталу, тобто на виробничі, соціальні потреби підприємства, на матеріальне
заохочення, на рішення проблем пов'язаних з порушенням чинного законодавства, а
також може бути направлена на придбання цінних паперів і інших видів
інвестування або спонсорської допомоги.
Проаналізувавши
статистичну інформацію можна відмітити не стабільність фінансування підприємств
за рахунок власних засобів, а також великий об'єм використання інших видів
фінансування. Особливо гостро проблема фінансування за рахунок власних засобів
(прибутку) стоїть на сучасному етапі діяльності підприємств, що пов'язаний з
світовою фінансовою кризою і не готовністю вітчизняних підприємств реагувати на
мінливість економіки.
РОЗДІЛ
3 Перспективи підвищення ефективності використання прибутку як джерела
відтворення основного капіталу
3.1
Недоліки в системі оподаткування України
Стимулювання
розвитку підприємництва – основне завдання прибутку в економіці з ринковими
відносинами. Тільки завдяки отриманню прибутку розвиватиметься підприємство. У
сукупності це свідчить про те, що відбувається економічне зростання і в
державі. Економіка не може бути стаціонарною (А. Сміт ще в XVII столітті
називав таку "станом застою"), тому що замість прогресу може бути
тільки одне інше, протилежний напрям - занепад. Щоб цього не відбулося, варто
дати можливість підприємствам забезпечувати себе фінансовими ресурсами і
одержувати достатні прибутки з метою досягнення високих фінансово-економічних
результатів на всіх рівнях економіки в країні.
Прибуток
– це кінцевий фінансовий результат від здійсненої підприємством підприємницької
діяльності, який є приростом всього фінансового потенціалу суб'єкта
господарювання. Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства.
Тому наукове обґрунтування ділення прибутку підприємств на державному рівні
важливо і об'єктивно необхідне.
Надмірне
оподаткування прибутку сприяє не збільшенню доходів бюджету, а приводить до
зовсім протилежних наслідків. У результаті виявляється, що, по-перше, дуже
високий податковий тиск підриває стимули до виробництва, по-друге, відбувається
не стимулювання зростання виробництва і в той же час розширення бази
оподаткування, а пошук суб'єктами підприємництва усіляких шляхів приховування
одержуваних доходів і уникнення їх оподаткування.
Прибуток
є на сьогодні єдиним потенційним джерелом засобів для українських підприємств,
що за кращих умов могло б забезпечити реальне поповнення капіталу. Проте навіть
у разі отримання прибутку підприємству залишається мізерна його частинка в
результаті сильного податкового преса. Якщо в країнах з розвиненою ринковою
економікою завдяки цілеспрямованим заходам уряду скорочується частинка
корпоративного податку в доходах бюджету, то в Україні зменшення частинки
податку на прибуток підприємств викликано відсутністю джерела стягнення
податку, тобто зниженням прибутковості підприємств.
У
країнах з розвиненою ринковою економікою оподаткування суб'єктів
підприємницької діяльності відбувається зверху донизу – починаючи з найбільших
підприємницьких утворень. Акціонерні суспільства – найбільш довершена нинішня
форма для суб'єктів господарювання із здійсненням підприємницької діяльності в
широких масштабах. У зв'язку з цим податок на прибуток називається
"корпоративним податком", яким обкладаються також прибутку інших
підприємницьких суб'єктів. В умовах трансформації податкової системи України
податок на прибуток підприємств є одним з центральних податків, якому
приділяється максимальна увага. Враховуючи ряд законопроектів, які
визначатимуть в недалекому майбутньому принципи і умови оподаткування прибутку
підприємств в Україні, слід запозичити досвід корпоративного оподаткування в
зарубіжних країнах. Це стосується затвердження Податкового кодексу України і
Закону України "Про акціонерні суспільства". Але це не означає того,
що необхідне змінити найменування прибуткового податку, який платять підприємства
в Україні. У кожній країні він називається по-різному: у Австрії акціонерні
суспільства платять податок на підприємницьку діяльність, в Монако – податок на
доходи від комерційної діяльності, у Великобританії корпоративний податок
називається ще прибутковим податком з компаній.[14, с. 68-70]
Важливим
аспектом в даний час є методологія оподаткування прибутку підприємств незалежно
від назви самого податку. В цьому випадку залишається тільки запозичити досвід
корпоративного оподаткування в країнах з розвиненими ринковими відносинами. З
метою створення сприятливих умов стимулюючого характеру для розвитку і
розширення масштабів діяльності акціонерних суспільств і інших суб'єктів
підприємницької діяльності провідні держави використовують багатообразні параметри
при стягненні податку з їх прибутків. Найпоширенішими з них на сьогодні є:
-
статус акціонерного суспільства (окрім понять резидентства і територіальності);
-
вид одержаного прибутку (наприклад, джерела його формування);
-
величина одержаного прибутку.
-
розмір капіталу акціонерного суспільства;
-
розмежування оподатковуваної податком прибутку акціонерного суспільства на розподільчу
і не розподільчу;
-
оподаткування прибутку згідно з градацією акціонерних суспільств на
великі,
середні і малі.
У
деяких передових економічно розвинених країнах застосовується декілька
розглянутих параметрів при оподаткуванні прибутку акціонерних суспільств
(Канада, Японія та інші). У Україні з цих параметрів в даний час не
використовується жоден, що є свідоцтвом недосконалої вітчизняної
фінансово-правової бази (зокрема, податкової) і відображенням пріоритетів
економічної політики держави.
Отже,
за наслідками аналізу можна зробити висновок, що оподаткування прибутку
підприємницьких суб'єктів напрямлено на прискорення темпів економічного
зростання і підвищення рівня добробуту суспільства в провідних країнах з
ринковою економікою. Фінансовий стан суб'єктів господарювання прямо пропорційно
впливає і на стан державних фінансів, і на фінансове забезпечення населення,
тобто є найвагомішим визначником фінансово-економічного стану в державі.
Зрештою
в країнах з ринково розвиненою економікою проводиться політика уряду для
стимулювання підприємництва, а забезпечені законодавчою силою конкретні підходи
до стягнення податку на прибуток акціонерних суспільств мають виключно цільове
призначення і зводяться до:
-
розширенню фінансово-виробничої діяльності всіх організаційно-правових форм
ведення бізнесу.
-
стимулюванню розвитку підприємницької діяльності господарських утворень малого
і середнього класу;
-
активізації інвестиційного процесу, включаючи заохочувальні заходи
для
приватних власників капіталу;
-
забезпеченню умов суб'єктів підприємницької діяльності щодо отримання
достатньої величини прибутку і стимулювання за допомогою податків і податкових
пільг його раціонального використання і тому подібне.
Разом
із застосуванням приведених параметрів при стягненні податку на прибуток
підприємств, не завадило б упровадити регресивну податкову шкалу, коли ставки
податків зменшуються разом з підвищенням величини одержаної підприємствами
прибутку. Податкові ставки при цьому повинні бути такими, що нижче діє. Окрім
цього, варто ввести в Україні вищої ніж діючий податок на прибуток
підприємств-монополій, який практикується в ринково - розвинених країнах, і
який сприятиме встановленню належної податкової справедливості підприємств і
компенсує достатньою мірою бюджетні доходи. Це дасть можливість автоматично
скоротити велику кількість пільг із сплати податків і істотно спростити
податкову систему України. Завдяки таким заходам виросте кінцевий фінансовий
результат підприємств після оподаткування – чистий прибуток, що стимулюватиме
здійснення додаткових інвестицій. В той же час в сукупності це сприятиме
надходженню засобів до бюджету.
Створення
спрощеного механізму прибуткового оподаткування суб'єктів господарювання із
заохочувальними заходами, направленими на розвиток їх діяльності, спонукатиме
платників податків до виходу з сфери тіньової економіки. Небезпідставним буде
припущення про можливий істотний спад рівня прибутковості бюджету на перших
етапах. Проте в перспективі цей спад компенсується платниками податків через
збільшення кількості прибуткових підприємств і розширення бази оподаткування.
Дотримання платниками податкових норм повинне забезпечуватися жорсткішою
відповідальністю за порушення податкового законодавства.
На
користь держави враховувати фінансові потреби суб'єктів господарювання, тому що
доходи підприємств є основою її доходів. Звідси випливає важливість
оптимального ділення фінансових ресурсів, тобто прибутку підприємств, шляхом
оподаткування. Зрештою ефективно використовуватимуться функції прибутку:
1)
фіскальна - формування бюджетних доходів у вигляді податків;
2)
стимулююча - заохочення до розвитку діяльності підприємств;
3)
регулююча, як поєднання першої і другої функцій - забезпечення оптимальних
пропорцій ділення обмежених фінансових ресурсів з метою їх раціонального
використання багатообразними суб'єктами. [20]
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |