Курсовая работа: Аудит основних засобів та нематеріальних активів на прикладі ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод"

• правильність класифікації нематеріальних активів, достовірність показників звітності по нематеріальних активах.

Аудит нематеріальних активів, як і інших об'єктів обліку, має здійснюватися відповідно до аудиторських стандартів, де сформульовані єдині базові вимоги до якості аудиту, що забезпечують при їх дотриманні рівень гарантії результатів аудиторської перевірки. Перевірка нематеріальних активів здійснюється тільки в грошовому вираженні на підставі первинних документів. Проведення інвентаризації нематеріальних активів починається з визначення правильності віднесення сум, що обліковуються на рахунку 12 «Нематеріальні активи», саме до складу нематеріальних активів, після чого проводиться перевірка обґрунтованості їх оприбуткування, наявності документів, на підставі яких оформлені придбані майнові права. Під аудитом інтелектуальної власності (нематеріальних активів) розуміється перевірка прав підприємств на користування землею, водою, об'єктами промислової та інтелектуальної власності (авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва тощо). Аудитори для проведення технічної експертизи об'єктів інтелектуальної власності й здійснення юридичного аналізу документів, що підтверджують право на власність, залучають патентних повірених та юристів. Починаючи аудит, аудитор перевіряє факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт , або де підтверджується створення об'єкта. Крім того, акт приймання-передання може підтвердити факт одержання даного об'єкта інтелектуальної власності [15, с.84]. Аудитор разом із залученими спеціалістами визначає правильність вартості інтелектуальної власності. Якщо об'єкт власності вкладений у статутний капітал, то його оцінка визначається за домовленістю засновників, якщо його придбано за кошти, то він оцінюється за фактичними витратами на придбання, якщо одержано безкоштовно, то його оцінка визначається експертним методом. Аудитору слід перевірити правильність оприбуткування об'єктів на рахунку 12 "Нематеріальні активи" у кореспонденції з рахунками 31 "Рахунки в банках", 46 "Неоплачений капітал", а також обґрунтованість їх вибуття (продаж, списання чи безкоштовна передача. Для обліку амортизації нематеріальних активів використовують рахунок 13 "Знос необоротних активів", субрахунок 133 "Знос нематеріальних активів". Аудитору слід пам'ятати, що підставою для оприбуткування нематеріальних активів є документи, що ідентифікують ті активи. Він робить такі записи:

• Д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи";

• К-т рахунка 46 "Неоплачений капітал" — на внесене право на користування.

У разі одержання нематеріального активу від засновників у рахунок внесків до статутного капіталу:

Д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи";

К-т рахунка 46 "Неоплачений капітал".

У разі безкоштовного одержання:

Д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи";

К-т рахунка 424 "Безоплатно одержані необоротні активи".

Відповідно до П(С)БО8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати прийняття на облік. Метод і нарахування амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з особливостей форми отримання очікуваних економічних вигод. Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості іншого активу.

4. Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві

На ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» створена система внутрішнього контролю для виконання поставлених перед нею завдань. Систему внутрішнього контролю можна визначити як політику і процедури підприємства, спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та відхилень від норм, які можуть з'явитись у фінансових звітах. Згідно з аудиторськими стандартами необхідно, щоб аудитор досягнув належного розуміння системи внутрішнього контролю для відповідного планування і збору аудиторських свідчень. Достатня уява про структуру контролю дозволяє аудитору визначити типи можливих відхилень, ступені ризику і розробити методику проведення перевірки для їх виявлення. Аудитор отримує уяву про клієнта, визначаючи особливості заходів і процедур стосовно до кожного елементу структури контролю. Уява про структуру контролю, необхідного при складанні плану проведення аудиторської перевірки формується на основі раніше накопиченого на підприємстві досвіду використання результатів аудиторської перевірки за минулий рік, на основі анкетування персоналу фірми-клієнта, спостерігання за виконанням персоналом своїх обов’язків і аналізу підготовленого напередодні клієнтом опису заходів і процедур, а також іншої документації. Аудитор повинен сформулювати думку щодо системи внутрішнього контролю, достатню для складання плану та програми проведення перевірки. Одним з етапів процесу планування — оцінка системи внутрішнього контролю, основна мета якої — створення основи для планування аудиторської перевірки, а також визначення виду, часу проведення, об’єму аудиторських процедур, які знаходять своє відображення в аудиторській програмі. Тому характер і якість перевірки багато в чому будуть залежати від того, наскільки грамотно та достовірно аудитор вивчить систему внутрішнього контролю.

Якщо у клієнта система внутрішнього контролю ефективна, то ризик контролю буде незначним, а кількість аудиторських свідчень може бути меншою, ніж при слабкій системі внутрішнього контролю. В процесі формування думки щодо структури внутрішнього контролю аудитор визначає критичні моменти системи бухгалтерського обліку, в яких можуть бути помилки чи викривлення, і дістає впевненість, що стосовно таких пунктів були розроблені й проведені заходи і процедури, які дають змогу виявити помилки та викривлення. Висновки аудитора щодо оцінки внутрішнього ризику та ризику контролю визначають характер, обсяг і масштаб процедур аудиту кожного рахунку чи групи рахунків. Основним у стратегії аудиторської перевірки є питання: чи слід проводити додаткові перевірки засобів контролю і таким чином значно зменшити кількість аудиторських процедур по суті, чи їх слід проводити без великих обмежень на основі результатів перевірок засобів контролю. На кожному етапі перевірки аудитор вибирає певну стратегію дій. Проведення додаткових перевірок на відповідність засобів контролю ефективне тільки у разі, якщо час та зусилля, зекономлені при проведенні перевірок на суттєвість, перевищують час і зусилля, затрачені на проведення перевірок на відповідність засобів контролю. Перевірку зазвичай проводять тільки стосовно таких заходів і процедур, котрі, за оцінкою аудитора, здатні до мінімуму знизити ризик контролю. Перевірка своєї думки стосовно того, що ризик контролю незначний здійснюється шляхом виконання певних процедур, які називаються тестами контрольних моментів (тестами засобів контролю). Більшість тестів контрольних моментів передбачають перевірку первинних документів, якими підтверджуються господарські операції. При розробці ефективної системи внутрішнього контролю адміністрація підприємства, як правило, ставить такі основні завдання. Для забезпечення процесу управління адміністрація повинна мати надійну інформацію, система контролю має перешкоджати появі недостовірної інформації. Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю, аудиторська фірма повинна зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Якщо аудиторська організація вирішує покластися на систему внутрішнього контролю і систему бухгалтерського обліку для отримання достатнього степеню впевненості в достовірності бухгалтерської звітності, вона повинна відповідним шляхом скорегувати об’єм аудиторської перевірки.

Адміністрація підприємства зобов'язана забезпечити існування такої системи внутрішнього контролю, яка була б достатньою для того, щоб:

– адміністрація підприємства мала у своєму розпорядженні надійну інформацію для ефективного керівництва діяльністю;

– фінансова інформація передавалась найбільш ефективним шляхом з метою її ефективного використання уповноваженими особами;

– програми, які контролюють функціонування облікової системи (пер винні документи, їх обробку і рознесення за рахунками), не могли бути сфальсифіковані;

– матеріальні активи не були розкрадені, незаконно привласнені, не ефективно використані чи випадково знищені;

– забезпечити збереження нематеріальних активів, важливих документів і реєстрів бухгалтерського обліку;

–політика управління в галузі планування, довгострокового прогнозування, тощо була узгоджена;

–  усі відхилення від планів своєчасно виявлялись, аналізувались, а винні особи несли відповідальність.

         Стосовно системи бухгалтерського обліку внутрішній контроль повинен забезпечити перевірку дотримання основоположних принципів ведення обліку. Система внутрішнього контролю клієнта має бути надійною для забезпечення достатнього рівня упевненості в тому, що:

– дані за всіма господарськими операціями, які зафіксовані в бухгалтерських реєстрах, відображають події економічного характеру, що дійсно мали місце;

– усі господарські операції відображені в обліку;

– усі господарські операції належним чином організовані і затверджені персоналом, який має відповідні повноваження.

– активи, пасиви, власний капітал, доходи і витрати мають відповідну правильну оцінку. Адекватна система внутрішнього контролю повинна запобігати появі помилок в оцінці (оцінка);

 – дані за всіма доходами і витратами відображені у відповідних облікових періодах. Контроль за своєчасністю відображення господарських операцій підвищує їх належний розподіл за обліковими періодами (своєчасність і розподіл);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13