Курсовая работа: Амортизаційна політика підприємства
4.
Інноваційна функція амортизації забезпечує відтворення засобів
праці на новому технічному рівні у відповідності із розвитком
науково-технічного прогресу. На сьогоднішній день, реалізація цієї функції
вимагає, прискореного кругообігу основних засобів, оскільки за останні роки
суттєво зросли темпи розвитку науково-технічного прогресу.
5.
Науково-технічна функція полягає в сприянні розвитку та
прискорення темпів науково-технічного прогресу. Ефективний амортизаційний
механізм та раціональна амортизаційна політика забезпечують відтворення
основних засобів на новій, більш досконалій основі, що в свою чергу сприяє
подальшому розвитку виробничо-технічного потенціалу як окремих підприємств, так
і держави в цілому.
6.
Калькуляційна функція полягає у визначенні витрат на виробництво
та реалізацію продукції. У собівартість виробленої продукції включається
частина вартості засобів праці, яка була втрачена в процесу виробництва цієї
продукції.
7.
Податкова функція реалізовує взаємовідносини підприємств та
державної влади з питань розподілу прибутку.
Правильне розуміння економічної природи, концепцій і функцій
амортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішувати
проблеми, які пов'язані з оцінкою засобів праці, встановленням оптимальних
строків використання основних засобів, визначенням методів нарахування
амортизації, розробленням норм амортизаційних відрахувань, формуванням та
використанням амортизаційного фонду, тобто дозволить проводити ефективну
амортизаційну політику.
1.3
Методи амортизаційної політики
Важливими моментами при формуванні амортизаційної політики на
підприємствах є норма амортизації та проблема вибору оптимального методу
нарахування амортизації. Практика зарубіжного досвіду показує, що в світі
існують певні закономірності при встановленні норм амортизації. Необхідно
встановлювати таку норму амортизації, яка буде враховувати ступінь завантаження
основних фондів, їх змінність, відповідати технічному рівню основних засобів і
характеру їх використання; розробити систему граничної межі для норм амортизації,
після чого підприємства самі собі будуть вибирати оптимальний термін
використання основних фондів, враховуючи власні можливості, аналітичні прогнози
та інші показники.
Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:
-
методи амортизації, що базуються на часі використання основних
засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової
вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;
-
метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих
від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий
метод нарахування амортизації.
Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному
рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу.
Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності
підприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний
метод амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характерний
рівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду
експлуатації. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частини
основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.
Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості
найбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин,
механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання. Справа в тому, що при
використанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації,
коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі,
але з часом знижуються. В результаті цього значна частина вартості основних
засобів амортизується вже в перші роки експлуатації об'єкта. Те ж саме
стосується і кумулятивного методу. [45]
Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом
амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання з
урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших
факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства
перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж
об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися.
Розглянемо особливості використання кожного з методів: [18]
1.
Прямолінійний метод. Прямолінійний метод амортизації за П(С) БО №7
полягає у тому, що річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка
амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно.
Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного
методу можна подати у вигляді двох простих формул:
Річна сума амортизації визначається за формулою (1.1):
 (1.1)
де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;
 - амортизуюча вартість об’єкту,
грн.;
Т – очікуваний період корисного використання об’єкту.
Місячна сума амортизації визначається за формулою (1.2):
 (1.2)
де В – місячна сума амортизації, грн.;
А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;
Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість
об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом
терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума
нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта
основних засобів.
При застосуванні цього методу:
-
річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації
об’єкта;
-
сума зносу накопичується рівномірно;
-
залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується
до рівня ліквідаційної вартості.
Недоліком такого методу є те що при його використанні не
враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої
потужності основних засобів в різні роки експлуатації. Застосування цього
методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не
створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина
вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.
2.
Метод зменшення залишкової вартості
Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації
об’єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об’єкту на
початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року
об’єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення
залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації:
За ПБО №7 це метод, за яким річна сума амортизації визначається як
добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної
вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.
Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та
результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з
результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну
вартість. Нарахування амортизації проводиться щомісячно (1.3):
 (1.3)
де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;
 -залишкова вартість об’єкта
основних засобів, грн.;
 -річна норма амортизації, частин.
Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за
наступною формулою (1.4):
 (1.4)
де  -річна норма амортизації (в
частинах);
 -термін корисного використання
об’єкта основних засобів, років;
 -ліквідаційна вартість об’єкта
основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;
 - початкова (залишкова) вартість
об’єкта основних засобів, грн.
Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні
амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об’єкта основних
засобів. В протилежному випадку об’єкт основних засобів буде повністю «замортизований»
на протязі року.
Відзначимо, що у відповідності до П(С) БО №7 базою для нарахування
амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок
звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.
Тому, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних
засобів до кінця звітного року, у якому був введений цей об'єкт, базою для
нарахування амортизації буде первісна вартість такого об'єкта. Іншими словами,
якщо об'єкт основних засобів були введений в експлуатацію в липні, то з серпня
по грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом
множення первісної вартості об'єкта на норму амортизації. З січня наступного
звітного року сума амортизації такого об'єкта основних засобів буде визначатися
шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації.
Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, що
амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це
буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується не
з початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строку
експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим підприємство
може прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частину
вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною
вартістю.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |
