Курсовая работа: Система соціального захисту сиріт і дітей
За правилами,
перебування дитини у лікувальному закладі не може бути довшим, ніж один
тиждень. Однак за цей термін неможливо зібрати усіх документів про неї і про її
батьків, тому дитина може досить довго (до 3 місяців, а інколи до року)
перебувати у лікувальному закладі. Тривале перебування дитини у лікарні може
негативно вплинути на стан її здоров'я, вона наражається на ризик бути
інфікованою від хворих дітей, умови утримання та раціон харчування не
відповідають потребам дитини, а про виховання в таких умовах і говорити зайве.
Сьогодні
інтернатні заклади функціонують на підставі Положення про навчально-виховні
заклади для дітей-сиріт і дітей, які залишались без піклування батьків,
затвердженого Наказом Міністра освіти України від 13 травня 1993 року за № 137.
Також було прийнято ряд Постанов Кабінету Міністрів України, серед яких слід
відзначити:
1.
Про
поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального захисту
дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків( від 05 квітня 1994
року № 226);
2.
Про
затвердження Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення
громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами
проживання у сім'ях усиновителів (від 20 липня 1996 року № 775);
3.
Про
затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу (від 27 квітня 1994
року №267);
4.
Про Центр
усиновлення дітей при Міністерстві освіти України (від ЗО березня 1990 року №
98);
5.
Про
гарячі обіди дітям-сиротам та дітям із малозабезпечених сімей (від 31 серпня
1996 року № 1032) [16, с. 15].
1.3 Альтернативні форми виховання дітей-сиріт та
дітей позбавлених батьківської опіки
У світі існує
кілька альтернатив утриманню дітей у державних установах. Моделі
деінституціалізації (тобто переміщення дітей із "масових" закладів
(інституцій) в альтернативне, більш турботливе середовище, а також надання
допомоги за місцем проживання) включають у себе різнопланові заходи (див.
таблицю 1.).
Таблиця
1. Моделі
деінституалізації
Моделі |
Зміст роботи |
Планування родини |
Статеве виховання, роз'яснювальна та просвітницька
робота серед молоді щодо запобігання небажаної вагітності, планування сім'ї. |
Запобігання відмові та розміщенню дітей у державних
закладах |
Підготовка молодих батьків, соціальна підтримка
вразливих сімей, у т.ч. матеріальна, індивідуальний супровід сімей з дітьми,
розвиток і надання соціальних послуг сім'ям, які мають дітей з особливими
потребами. |
Реінтеграція кровної/біологічної родини і |
Надання послуг щодо возз'єднання та реабілітації
сім'ї. |
Усиновлення/удочеріння |
Пошук сімей, які беруть на виховання неповнолітню
дитину на правах сина чи доньки й оформлюють це спеціальним юридичним актом
(рішенням суду). |
Прийомні родини |
Пошук, підготовка та підтримка сімей, які
добровільно взяли із державних закладів від 1 до 4 дітей на виховання та
спільне проживання. |
Дитячі будинки сімейного типу |
Пошук та підтримка сімей, які беруть на виховання та
спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування. |
Якщо говорити про
соціально-педагогічну роботу з сім'єю як засобу запобігання появі бездоглядних
дітей або їхньої інституціалізації, то у світовій практиці відпрацьовані такі
напрями:
- розміщення дітей із
девіантною поведінкою та сиріт у прийомних сім'ях;
- нормалізація дітей, які мають
функціональні обмеження у фізичному та розумовому розвитку, в біологічних та
прийомних сім'ях;
- громадська підтримка сімей;
- усвідомлене батьківство;
- укріплення сімей, що
переживають кризу;
- організація груп само- та
взаємопідтримки і допомоги, діяльність фахівців із сімейної просвіти;
- формування тендерної
рівності, захист жіночих, дитячих прав у сім'ї та суспільстві;
- запобігання і боротьба з
насильством у родині;
- запобігання та боротьба з
наркоманією, курінням, алкоголізмом, проституцією в родині;
- навчання членів сім'ї
поведінці у кризових ситуаціях (підтримка тяжкохворих, догляд за ними,
спілкування з ними та найближчим оточенням, перебування члена сім'ї під
слідством та у в'язниці тощо);
- підтримка сім'ї в кризових
ситуаціях (смерть члена сім'ї, вихід дитини з сім'ї, випадки насильства в
сім'ї, вимушена зміна місця проживання, втрата роботи членами сім'ї, народження
дитини з особливими потребами);
- адаптація сімей у новому
середовищі;
- забезпечення умов для
поєднання праці з сімейними обов'язками і з життєвими інтересами людини;
- планування сім'ї,
профілактика ранніх та небажаних вагітностей через статеве виховання;
- об'єднання поколінь
(непрацюючих пенсіонерів і молодих активних, але з недостатньою освітою і
досвідом молодих осіб) [18, с. 78].
Не всі ці напрями
реалізуються в Україні повною мірою. Однак відбувається й поступова трансформація
державної системи опіки та піклування за дітьми, що залишилися без догляду
батьків, апробуються нові форми і методи підтримки кризових та прийомних родин.
Поява нових моделей соціальної роботи з дітьми викликана необхідністю
викорінення системи стаціонарного догляду за дітьми, намаганнями покласти край
стражданням, духовному зубожінню та втраті людського потенціалу, які є
неминучим наслідком інституціалізації дітей.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення
організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування", дитина-сирота - це дитина, в якої
померли чи загинули батьки.
Діти, позбавлені батьківського піклування, це діти, які залишилися без
піклування батьків у зв’язку з:
- позбавленням їх батьківських прав;
- відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав;
- визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними;
- оголошенням їх померлими;
- відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під
вартою на час слідства;
- розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від
сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження;
- тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої
батьківські обов’язки;
- підкинуті діти, батьки яких невідомі;
- діти, від яких відмовилися батьки;
- безпритульні діти.
На даний час питання надання статусу дитини-сироти або дитини,
позбавленої батьківського піклування регулюється Порядком провадження органами
опіки та піклування діяльності пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (далі - Порядок), що
набрала чинності 17.10.2008 [16, с. 27].
Щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які
набули відповідного статусу до набуття чинності постановою Кабінету Міністрів
України від 24.09.2008 № 866, то їх статус без спеціального на те рішення
підтверджується комплектом документів, зокрема:
- статус дитини-сироти - свідоцтвом про смерть кожного з батьків.
- статус дитини, позбавленої батьківського піклування:
- батьки якої позбавлені батьківських прав - рішенням суду;
- яка відібрана у батьків без позбавлення батьківських прав - рішенням
суду;
- батьки якої визнані безвісно відсутніми - рішенням суду;
- батьки якої оголошені судом померлими - свідоцтвом про смерть, виданим
органами реєстрації актів цивільного стану;
- батьки якої визнані недієздатними - рішенням суду;
- батьки якої відбувають покарання в місцях позбавлення волі – вироком
суду;
- батьки якої перебувають під вартою на час слідства - постановою суду;
- батьки якої знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ,
пов’язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх
місцезнаходження - ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про
розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 |