Курсовая работа: Форвардні угоди

Членами біржі, згідно із ст.8 Закону України «Про товарну біржу» є юридичні чи фізичні особи, які виступили засновниками біржі, або, сплативши вартість «біржового місця» (вступного внеску), стали її учасниками. Набуття прав члена біржі можливе також через успадкування біржового місця. Набуття особою статусу члена біржі наділяє її певними правами. Права члена біржі можна поділити на два види: майнові та управлінсько-правові.

Важливим правом члена біржі є право на створення брокерської контори, через яку він здійснює посередницькі функції. Брокерські контори є юридичними особами, які в залежності від складу засновників утворюються у формі господарських товариств, приватних чи дочірних підприємств.

Закон України «Про товарну біржу» детально не регламентує правове положення біржових брокерів. Із змісту цього закону випливає наступне: а) брокери виступають представниками членів біржі і в силу цього виконують їх доручення; б) доручення члена біржі, яке виконує брокер, стосується укладення та реєстрації біржового форвардного договору; в) виконання доручення члена біржі це не право брокера, а його обов’язок.

Зазначені ознаки, які характеризують правове положення брокера, свідчать про те, що брокер не діє на біржі як самостійний суб’єкт. З цього випливає, що брокер не може безпосередньо представляти інтереси третіх осіб і виконувати їх доручення. Автор доводить, що брокер, згідно законодавства України, не займається підприємницькою діяльністю, а тому і не є підприємцем. Виконання доручень члена біржі здійснюється брокером на основі трудових відносин. Це твердження можна підкріпити пунктом «б» частини першої ст.15 Закону України «Про товарну біржу», із змісту якої випливає, що в якості учасника біржового договору визнається виключно член біржі.

Цим самим законодавець усуває право засновників біржі на вибір правової форми біржі і закріплює можливість створення бірж тільки приватно-правової форми, коли учасниками біржової торгівлі виступають тільки члени даної біржі. Приватно-правовий характер українських товарних бірж обмежує участь у біржових торгах ділерів, самостійних брокерів, постійних та разових біржових учасників.

Ділерами називають біржових посередників, які укладають договори від власного імені та за свій рахунок. Ділери здійснюють біржові операції не з метою реального придбання товару, а для подальшого перепродажу і одержання майнової вигоди у вигляді різниці між ціною купівлі та ціною продажу. Ділери діють на основі договору комісії, а в деяких випадках, укладають біржові договори без попередньої угоди з майбутнім покупцем на свій ризик.

Самостійний брокер – це біржовий посередник, який від імені третіх осіб і за їх рахунок укладає біржові договори. Відмінність між самостійним брокером і членом біржі полягає у тому, що самостійний брокер не є засновником біржі, не володіє майновими та управлінськими правами щодо товарної біржі. Самостійний брокер вправі брати участь у біржових торгах за умови одержання дозволу вищого органу управління товарної біржі та сплативши встановлену на біржі плату.

Постійні і разові учасники біржових торгів за своїм правовим статусом не є біржовими посередниками, оскільки: їм дозволено укладати в процесі біржових торгів договори тільки від свого імені і за свій рахунок; вони вправі укладати тільки договори з реальним товаром. В залежності від умов участі у біржових торгах вони поділяються на разових і постійних. Разові учасники біржових торгів мають право укладати договори на біржі протягом одного дня і тільки в одній торговій секції. Постійні учасники біржових торгів вправі укладати біржові договори протягом тривалого строку, як правило, до трьох років.

Порядок укладення біржових форвардних договорів присвячений проблемам правового регулювання діяльності учасників біржових торгів, спрямованої на укладення форвардного договору.

Етапи укладення форвардного договору:

1.         Підготовчий етап

2.         Висунення комерційної пропозиції

3.         Акцептування пропозиції (оферти)

4.         Реєстрація договору

Окремі правила діють при укладенні біржових угод (договорів). Їх ще називають біржовими операціями. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 р, біржовою операцією визнається угода, яка відповідає сукупності таких умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку або обмін товарів, допущених до обороту на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації і зареєстрована на біржі не пізніше наступного за її вчиненням дня.

Правила біржової торгівлі є основним нормативним документом, що регулює порядок укладення форвардних договорів. При цьому положення вказаного документа поширюються не тільки на осіб, які беруть участь у торгах (член біржі, брокер), але і на осіб, які забезпечують їх проведення (посадові особи органів товарної біржі).

Укладення форвардних договорів відбувається шляхом участі покупців і продавців у публічних гласних біржових торгах на конкурентних засадах. Публічний характер біржових торгів означає, що будь-яка особа вправі укладати біржові форвардні договори на товарній біржі. Гласність означає, що при проведенні торгів інформація про умови форвардних договорів, про характеристику та ціни на біржові товари є рівнодоступними для всіх осіб, які допущені до участі у біржових торгах. Принцип гласності може обмежуватись стосовно інформації, яка згідно законодавства України визнається комерційною таємницею.

Біржові торги завжди проводяться у окремому приміщенні товарної біржі, до якого допускаються лише учасники торгів. Цим забезпечується концентрація на біржі всього попиту і пропозиції на певний вид біржового товару, що в свою чергу спрощує процес пошуку контрагентів, підвищує рівень конкуренції, спрощує механізм нагляду за законністю дій учасників біржових торгів.

Світова практика виробила два способи укладення форвардних договорів: торгівля «пошепки» і публічна торгівля. Перший спосіб полягає в тому, що, володіючи інформацією про виставлені на торги товари, зацікавлена особа чи її представник безпосередньо звертаються до брокерської контори чи власника товару. У такому випадку подання заявки на участь у торгах та інформації про лот вважається офертою, а звернення зацікавлених осіб – акцептом.

Найпоширенішим є спосіб ведення публічних торгів. Їх проводять біржові маклери (працівники товарної біржі). Укладення договору відбувається шляхом обговорення заявленої пропозиції всіма учасниками біржових торгів. При досягненні згоди на укладення форвардного договору контрагенти подають маклеру підписану заявку, в якій зазначають предмет та ціну договору. Маклер реєструє заяву своїм підписом. З моменту реєстрації заявки сторони зобов’язані укласти форвардний договір.

Під час проведення біржових торгів учасники не укладають форвардних договорів, а лише проявляють свою усну згоду на її укладення. Форвардний договір вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі, що прирівнюється до нотаріального посвідчення. Реєстрація укладених на біржі форвардних договорів є обов’язковою умовою, невиконання якої тягне за собою визнання договору небіржовим. При реєстрації біржового форвардного договору реєстратор не зобов’язаний перевіряти умови договору на предмет відповідності законодавству, але у випадку, коли договір є явно незаконним (недостатність повноважень у посередників, предметом договору виступають товари, недопущені до торгів і т.д.), то біржовий реєстратор повинен відмовити у її реєстрації.

Звичайний форвардний контракт - це договір купівлі-продажу (поставки) якого-небудь активу через певний термін в майбутньому. Це строковий договір з обов'язковим його виконанням кожної зі сторін договору, тобто тверда угода.

Всі умови такого форвардного контракту узгоджуються сторонами угоди в момент її укладення. Ціна активу, що підлягає поставці в майбутньому, або форвардна ціна контракту, зазвичай встановлюється в момент укладання угоди. Проте можливі будь-які інші форми її визначення, наприклад, у договорі може бути встановлений механізм її визначення або зазначено, що вона буде дорівнює ринковій ціні активу в момент виконання контракту і т.д. Звичайний форвардний контракт укладається з метою купити-продати лежить в його основі актив (товар, валюту, цінний папір тощо) у майбутньому, але на умовах, визначених у момент його укладення.
Форвардні контракти перетворюються в похідні інструменти в міру стандартизації умов укладання, тобто часткової відмови від їх індивідуальності, унікальності кожного окремого контракту, і за наявності ринкового посередника (посередників або дилерів), який стає однією з сторін форвардного контракту з будь-яким іншим учасником ринку. Завдяки таким умовам з'являється вторинний ринок відповідних форвардних контрактів, або, як ще кажуть, останні стають ліквідними контрактами.

Ліквідність форвардного контракту перетворює його в похідний інструмент ринку, тобто дозволяє отримувати з його допомогою диференціальну прибуток, або, інакше кажучи, використовувати для цілей хеджування та спекулювання.

Основними видами ліквідних форвардних контрактів є валютні форварди та форвардні контракти на ставку відсотка.

В обох випадках ринковими посередниками (дилерами або маркет-мейкерами) є великі банки, які обслуговують світовий ринок (валют і кредитів). Вони встановлюють форвардні курси купівлі-продажу валют з будь-яким строком виконання і укладають форвардні угоди, як на купівлю, так і на продаж валют з учасниками ринку - клієнтами між собою.
В якості активу процентного форварда виступає не звичайний актив (товар, валюта, цінний папір), а банківська чи інша процентна ставка. Дохід за цим контрактом є різниця між майбутньою (форвардної) процентною ставкою, зафіксованої в контракті, і фактичною ставкою (ставкою спот) на дату розрахунків за контрактом.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6